Розділ 5. Зносити дах

Майже Рік по тому…

— От скажи мені, Богдане, для чого ти притарабанив таку високу ялинку? — зустріла Таміла свого чоловіка взявши руки в боки. 

— Я, до речі, щоб її роздобути, відпросився на сьогодні з таксі, а ти з порогу вирішила мені дах знести, чи як? — всміхався Богдан затягуючи пухнасту красуню до хати. 

— Це ти зараз нам покрівлю знесеш цією ялинкою! — все ще дратувалася Таміла. — Ти як з математикою дружив в школі чи ні? — сміялася, — У нас висота кімнати близько метра дев'яносто, а ялинка явно понад два метри має. То скажи мені, як вона має тут уміститися?? 

— Ну зріжемо їй кришечку, так би мовити, — реготнув Богдан, — І все поміститься, — сказав нарешті повністю затягнувши ялину до хати. Та все ж Таміла виявилася правою, адже в повний ріст ялина справді не поміщалася. Верхівка прогиналася від стелі, і Богдан радів, що не навпаки. — Я ж для тебе старався, вибирав найвищу, найпишнішу.

— От, про найпишнішу зараз не зрозуміла, — налилася сердитим рум'янцем Таміла, — Що то за натяки такі? Вважаєш мене, що…пишкою?

— Я? 

— Ти!

— Коли я таке казав? 

— Та ось тільки, що, — сміялася Таміла.

— Я казав, що ялинку пишну вибрав. І ні, — окинув оком Богдан ялинку, — Ця красуня не твоя тезка. Ти, — говорив ледь стримуючи сміх, — ще поки що поміщаєшся в кімнаті, на відміну від оцієї кралі, — струсив він ялиною. 

— Ах, ти ж паскудник! — завелася Таміла наближаючись до чоловіка, але той швидко схопив пишну ялинку прикриваючись, — Зараз я твій дах порівняю, — не здавалася Таміла шукаючи куди б вдарити Богдана і таки знайшла лазівку ляснувши чоловіка по п'ятій точці. 

— До речі треба буде таки подзвонити до твоєї тезки Таміли Романівни, — всміхався Богдан розтираючи заднє місце, — Бо ти мені здаєшся недостатньо пишною для свого стану, — говорив жартівливо поглядаючи на жіночий живіт. 

Таміла мило всміхнулася погладжуючи злегка округлий животик долонею. 

— Почекай ще пару місяців і мене добряче рознесе, — сміялася його дружина.

— Але поки що розносить лиш мене, — сміявся Богдан, — Від перепаду твоїх гормонів. 

— Ну хтось не хотів використовувати кришечки, — хіхікнула вона, а Богдан зрештою лишив ялинку і підійшов до Таміли. 

— Як добре, що ти подзвонила до мене минулого року, — сказав приймаючи її в свої обійми. 

— Я дзвонила до іншого Богдана, а подзвонила виходить до його тезки.

— Ага, — підтвердив чоловік забираючи з її обличчя неслухняні пасма. — І повністю знесла мені дах, — сміявся.

— Своїм наярюванням? 

— Ну знаєш, — загадково всміхнувся чоловік, — Мені інколи хочеться викинути свій телефон у смітник, — проговорив від чого отримав ще один жартівний удар від дружини, — Але не воно мені зносить дах.

— А що з тоді? — тепер вже загадково посміхнулася дружина.

— Кохання, воно остаточно змусило мене з'їхати з рейсу одинака й опинитися поруч з тобою.

— Якісь загадкові у вас рейси в тому таксі, — хихикнула Таміла.

— О, — повів головою Богдан, — Ти б ще знала які ж загадкові і настирливі клієнтки бувають, — сміявся.

— Зараз чиясь кришечка точно поїде, — буркнула.

— Та я на тебе натякаю, Таміла, на тебе, — чмокнув він її в губи, — То будем прикрашати ялинку чи як? 

— Спершу йди їй порівняй дах, — розсміялася Таміла.

###

Дякую, що прочитали:). Якщо сподобалося, не забудь сказати автору дякую тицьнувши на зірочку))❤