39 Тетяна

Хочеться сказати йому багато чого. І про гроші, якими розкидається його родина, і про його гульки в клубах. Але я мовчу. 

За гроші я не знаю, хто прислав. Може бути що і не він, і не АЛевтина… Хіба що запитати обережно. 

— Ти мені останнім часом не робив подарунків? — питаю, замість відповіді на його питання. 

— Ти про квіти в офіс? Не сподобались?

— Та ні… Сподобались, — викручуюсь. — Можеш приїздити ввечері, діти будуть раді. 

— Дякую за запрошення, тоді я приїду, що привезти? 

— Що привезеш. Хоча… Якщо купиш фарш, то я приготую суп з фрикадельками, — раптом вирішую скористатися його фінансовою допомогою. 

— Добре, тоді чекайте в гості, скоро буду. 

Я збираюсь додому, несучи в руках важкі пакунки і думаю, що було б геть непогано, якби у мене був ще і особистий водій.

Вдома кидаю покупки і впершу чергу розбираю продукти. Готую нам перекус. 

Коли приїздить Артем, у мене якраз доходить черга до обновок дітям.

— Артеме! — Сева кидається обіймати Бойку коліна. Вище не дістає майже. Ніка соромʼязливо визирає з вітальні. 

— Привіт, Сево, — Артем гладить малого по голові. — Ніко, іди сюди теж.  Як справи?

— Мама купила мені нову футболку, — каже та. — Хочеш покажу? 

— Давай, — киває Артем. 

Ми повертаємось у вітальню, де на дивані розкидані наші обновки. Ніка лізе до свого нового одягу і тут з пакету виваюється мереживо. Я про нього вже встигла забути. Трусики і пеньюар розтікаються яскравою калюжею по килиму. 

Артем тягнеться до нього раніше за мене, піднімає і дивиться то на пеньюар, то на мене.

Мені перехоплює подих. Знову немає чим дихати. І щоки починають горіти. 

— Дай, — кажу я. — Це не для огляду…

— Мамо, а що це таке красиве? — встряє моя маленька сорока Ніка. — А можна мені приміряти? 

Якщо я думала, що ситуація не може бути гіршою, то я помилилась. 

— Думаю, це для мами тільки, — бурмоче Артем, продовжуючи розглядати пеньюар. І тут його погляд переходить з білизни на мене.

Я розумію, що він уявляє той шовк на мені. Груди наливаються і стають важкими. Таке відчуття, ніби я справді перед ним стою оголена. Рука мов свинцева, ніяк не можу простягнути її, щоб забрати нарешті білизну. І заховати. Далеко-далеко. В найглибшу шухляду… 

Дивлюсь на Артема. Погляди зустрічаються, і тепер мені тісно не тільки в грудях. А ще і дуже гарче внизу живота. 

Він простягає мені пеньюар, так і не відводячи погляду. 

Ривком вириваю з його рук ганчірку і кидаю в пакет. 

— Я зараз! — лепечу собі під носа  і тікаю. Лише в спальні притуляюсь до дверей і преводжу подих. Як же незручно вийшло… 

Чому не можна по власному бажанню провалитися крізь землю? 

Замість того, щоб повернутися у вітальню тихенько прослизаю на кухню. Краще займуся вечерею. Ніби нічого не сталося. Суп обіцяла всім… 

Але замість картоплі яку тримаю в руках, все ще бачу погляд Артема… І це мов якась мана, від якої неможливо позбутися. 

— Мам! Ти де? — кричить Сева з кімнати. — Ми подивимось кіно? 

— Дивіться! — озиваюсь. Зараз я на все що завгодно погоджуся, аби не повертатися до вітальні. Надто мені незручно. Відчуття таке, ніби я на краю прірви. Один не правильний крок, і  я полечу вниз. Знову. 

Раптом чую, як двері прочиняються. Вже готова сказати малим, щоб припиняли балуватись, але в дверях бачу Артема.

— Хотів сказати, що хороший вибір… Сподіваюсь, ти для мене його обирала, Таню… 
***

TmL_GHC2 
Назва книги для промо в моєму ТГК @detectivebooknet
Посилання на канал закріплено в першому коментарі до книги