37 Тетяна

Діти поступово одужують. Вірус небезпечний тільки в перші дні. Висока температура і постійно блювота. Через пару днів вони просто ослаблені. Мені пощастило, що я відбулась лише нудотою без температури. 

Нарешті настав день зарплати і я можна побалувати себе і дітей чимось приємним. Все ж коли отримуєш заробітну плату то відразу відчуваєш, що не дарма гарувала, мов та коняка, з затримками допізна і без лікарняного. 

З дітьми залишаю маму. 

Сама йду в торговий центр. Час від часу рука сіпається зателефонувати Артему. Він, як поїхав від мене того вечора, так і не зателефонував більше. Що там з його батьком? Чи все добре? Але я стримую себе. Ми не настільки в гарних стосунках, щоб я йому телефонувала… 

Проходжусь уявним списком необхідних покупок.  Ніка виросла і їй треба нова білизна, Севі треба купити електричну зубну щітку… А собі? 

Чому мене тягне в магазин красивої білизни? Стільки років не цікавилась всім цим і тут маємо… Думки раз поза раз повертаються до інвентаризації мого гардеробу. Нема нічого путнього. Труси в квіточку і зручні спортивні ліфчики. Отак трапиться якийсь чоловік, роздягне мене і все бажання зникне…

Про що я тільки думаю? Але все ж заходжу в один з магазинів і довго роздивляюсь мереживо і шовк. Зрештою купую собі дещо. Ну, звісно, з думкою, що я просто себе винагороджую за важку працю. 

Виходжу з пакунком і з покращеним настроєм. І відразу бачу Алевитину. 

— Таню, яка несподіванка, — каже вона багатозначно дивлячись на вивіску магазинчика. — Чепуришся? 

— Добрий день, — киваю. — Та просто оновлюю гардероб. Влашутвалась на нормальну роботу, може собі дозволити. 

— Це прекрасно, — вона киває. — Тобі вже давно час жити далі і не думати про Артема. Не розумію, як ви взагалі могли знову зійтись… Він же бабій ще той. Здається, вчора навіть був чи то в барі, чи то в клубі, мені чоловік сказав, що хтось з його знайомих Артема там бачив. 

— Правда? Нічого нового, — киваю я. Я тільки стала до нього краще ставитися. А тут таке. Знову розчарував. — Краще скажіть як справи у вашого брата? Артем казав він в лікарні, — обережно питаю найцікавіше. Хоча, якщо Артем тусується по клубах , то значить все з його татом добре. 

— Ну, ніби все не дуже страшно, — відповідає Алевтина, зітхаючи. — Струс мозку, переламані ребра. Але живий і при свідомості.

— Не щастить їхній сім’ї, — співчутливо кажу я. — То Галина Віталіївна, тепер от Михайло… Ви хоч бережіть себе, — це мій максимум ввічливості. Після того що вона на мене наговорила мені вже і стояти біля неї важко. — Я піду, в мене ще купа справ. 

— Почекай, — вона дістає телефон. — Знаєш, ми хоч і втратили звʼязок, і може, між нами були деякі непорозуміння, але… Я хочу тобі допомогти. 

— Не варто, — кажу я. — Я сама про себе подбати здатна. 

— Але дітям багато що треба… Новий одяг, все для навчання, репетитори… Я можу допомогти, Таню, — вона дістає конверт з сумочки. — Просто так. Бо у нас багато чого було і хорошого, ми були подругами. 

— Ви серйозно? Ви ж самі переконували мене позбутися тих дітей! — я починаю потихеньку закіпати. — Звідки така доброта тепер? 

— Я думала, так буде краще для тебе. Ти була молода, це ж було важко, погодься. Але так, ти сильна, ти впоралась. 

— А потім обізвали мене негідницею, яка обманом намагається пролізти в родину Бойків. Не треба мені ваші гроші! — мій терпець уривається. 

— Не треба, значить, — хмикає, ховаючи гроші. — Бажаю тобі всього найкращого, Таню, — розвертається і йде геть.

Я видихаю з полегшенням. Яка вона лицемірна! Пригадую, коли я була молодою  і наївною, то пишалась, що у нас такі дружні стосунки з Алевтиною. Аж поки та не показала своє справжнє обличчя і не звільнила мене, коли  я відмовилась робити аборт… 

В цю мить на телефон приходить сповіщення від банку. Сума чимала. Відправник — невідомий. 

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна)

Також чекаю на коментарі! це глава за вчора, ввечері буде за сьогодні