33 Тетяна 

Стою, відповідаючи на повідомлення мами, і раптом чую якийсь рух за спиною. 

— ДІти! Я кільки разів казала не заходити до мене без стуку?! — гаркаю повертаючись. 

І завмираю. На мені лише білизна. І Артемові очі, зосереджені, темні, мов пекельна прірва, вивчають моє тіло. Шкіра починає пекти, мов би він вже торкнувся мене. 

— Вийди! — першою отямлююсь я. Дихати чомусь важко. Куди поділи весь кисень з кімнати? Жарка хвиля затоплює щоки. 

Але Артем натомість робить ще крок вперед і вже за мить торкається моєї талії руками. 

— Не хочу… 

Я лихоманливо шукаю назад свій халат. Кутаюсь в нього і тільки тоді видаю:

— Збоченець… 

— З яких пір торкатись красивої жінки стало збоченням? 

— З тих пір, коли це роблять проти її волі. Заводить опір? Подобається домінувати?

— Подобаєшся ти, — видихає в губи.  

— Ти підглядав за мною! І який приклад ти моїм дітям подаєш? — в мене всередині все кипить. Чи то від злості, чи від того, який ефект на мене справляє його близькість. 

— Я просто хотів подивитись, чи все в тебе в порядку, — він нахиляється ближче до мене і його подих тепер обпалює шию. Він дуже близько. 

Ноги тають, мов ватяні. Я роблю крок від Артема назад, перечіпаюсь через кинуту на підлогу піжаму і падю на ліжко. 

— Дай мені вже одягнутися, — кажу я. 

Його очі небезпечно темніють, коли він дивиться на мене на ліжку. Він робить крок до ліжка. 

— Зізнайся, тебе це теж схвилювало, — він ледь облизує губи. 

— Ще й як! — погоджуюсь я. — Не кожного вечора до мене в спальню ввалюється чужий чоловік. 

Мені боляче. ФІзично від цих слів. Він справді став чужим. І це його власний вибір. Відмовитися від нас. Але тіло пам'ятає його дотики, ті шалені поцілунки і секс, від якого я здається, злітала в небо. 

— Ти обманюєш, Таню. Себе в першу чергу, — хмикає він. 

— Зараз я чесна з собою як ніколи, — відповідаю, встаючи з ліжка, і обходячи Артема по дузі. — Чим діти зайняті? — пробую знайти хоч щось, що відволіче мене від спогадів. 

— Чекають на доставку. Я прийшов за тобою. І ця розмова не закінчена. Але так, я почекаю іншого разу, більш підходящого. Тоді вже ти від мене не сховаєшся за цими своїми фразочками. 

Я хапаю домашню футболку і штани і виходжу повз нього до коридору. Переодягаюсь в ванній, перед цим переконавшись, що двері заперті на защіпку. Дивлюсь на себе в дзеркало. Ця жінка виглядає дуже збуджено. Очі виблискують, щоки розчервонілися.

Він справді діє на мене так. Що хочеться його вбити і віддатися йому одночасно. 

Плескаю в обличчя холодною водою. Треба прийти до тями і заспокоїтися. Якщо Артем при номальному світлі побачить, як я виглядаю, він відразу про все здогадається. І тоді його не зупинити відмовками… 

Коли виходжу у вітальню, Артем саме заносить пакунки, від який звабливо пахне їжею. 

— Ура! — плескають в долоні малі. 

— На кухню! — командую я строго. — В кімнаті ми їсти не будемо. 

Сама йду вперед. На столі залишилось шампанське. Плескаю собі повний келих. Мені треба зняти стрес. Спостерігаю з келихом за тим, як діти дістають посуд і зазирають в пакунки, щось весело розпитуючи у Артема. Він непогано справляється з роллю “татуся вихідного дня”. Але чи вистачило б його на більше? 

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна)

Також чекаю на коментарі!