32

Мені подобається дивитись на неї, коли вона злиться. Є щось заворожуюче в цій насупленій версії Тані. 

Те, як вона хмурить брови, як підтискає губи… Так і хочеться зімʼяти їх, як тоді, в тій нещасній коморці ресторану. 

Думки йдуть зовсім не туди, куди треба, але я не можу це контролювати.

— З задоволенням повечеряю з вами, — усміхаюсь і дивлюсь Тані в очі. 

— Прекрасно, — вона фиркає. — І чим ви зібралися годувати свого гостя? — питає у малих. — У нас лише макарони, не думаю, що він буде радий. 

— Котлет хіба не лишилось? — запитує Сева.

Він кумедний такий. Серйозно так питає, і дивиться на Таню. 

— І ти можеш порізати йому овочі, як нам, — додає Ніка. 

— Котлет немає. Овочі є, Артеме, ти любиш моркву і цвітну капусті? — вона знущається. В її очах стрибають веселі бісики. Але тримає обличчя. 

— Ну, ми можемо замовити піцу, — я знизую плечима. 

— І в чому суть вечері? Ти піци і вдома можеш поїсти. 

— Я хочу повечеряти тут, з усіма вами, — я усміхаюсь і не відводжу від неї погляду. 

— Дітям не корисно їсти піцу на ніч. Я б замовила щось краще, але це не входить в наш бюджет і змінювати плани через тебе ми не будемо. 

— Добре, замовлю щось інше, що замовити? — все так само дивлюсь на неї. Все ж, вона красива і в гніві. — В "Глово" все є. 

— Хай діти обирають, — здається. — Я піду переодягнуся. 

— Я піцу хотів… — Сева зітхає і дивиться на Таню. 

— Все що завгодно, тільки не піцу, — відповідає вона строго. 

— Це вже не все що завгодно, — малий насуплюється.

— Маму треба слухати, — тріпаю малого по волоссю.  — Вона хоче як краще.

Таня розвертається і йде. В цьому халаті їй було дуже добре. Могла б і не переодягатися. 

— Ану розповідайте, — тихо кажу до малих. — Мама спілкувалась з тим дядькою, як там його… 

— Яким дядьком? — Ніка закушує губу. — Ні з ким вона не спілкувалась. 

— Мені подобається ваша мама, — кажу тихо, так, немов це якийсь великий секрет.

— О… Вона багато кому подобається, — киває мала. — Я теж, коли виросту, буду всім подобатися.

— Ти? — Сева хмикає. — Та ти таранька сушена… До речі, а ми можемо замовити таку піцу, щоб була не піца? 

— Сево, твоя сестра буде дуже красивою, вся в маму, — тепер я вже гладжу по голові Ніку і дістаю мобільний. — Це що за піца не піца? Ну, знаю, що бувають макарони з начикою по типу піци, але не думаю, що це дуже здорова їжа… 

— Макарони у нас є, — Сева зітхає. — От би картоплю фрі… І м’ясо якесь. крильця там чи фрикадельки… 

— Може, зійдемось на пюре? — пропоную, як більш здоровий варіант. 

— Ну тільки з нагетсами. 

— А мені можна морозиво? — питає НІка, користуючись тим моментом, що я її похвалив. 

— З крильцями давай. Морозиво навряд можна наніч. Давайте зупинимось на пюре і мʼясі. А ще куплю салатів, обирайте…

Тані щось довго немає. Вона сказала, що тільки перевдягнеться, але не повертається.

— Піду гляну, що там ваша мама, почекайте…

Торкаюсь дверей її спальні, щоб постукати, але ті легко піддаються і відчиняються майже без шуму. Бачу її, стоїть спиною до мене, підсвічена лише телефоном, щось там читає. На ній лише бікіні. 

У мене перехоплює подих. Реально забуваю про все. Все, що мені зараз хочеться, все, про що я зараз думаю, так це те, щоб підійти зі спити, обвити її талію руками, і впитись губами в ніжну шию…

Я памʼятаю її смак, її аромат… Спогади стають ніби яскравішими від того, що я бачу її в  такому вигляді зараз. І я роблю тихий крок до неї…

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна)

Також чекаю на коментарі!