31 Тетяна

Звісно ні на який день народження я йти не збираюсь.  А тим більше вести туди дітей. Ігор занадто багато хоче від мене. 

Тож в пʼятницю я вирішую влаштувати собі день СПА вдома. Здається, я класно придумала відшити обох кавалерів. І Артема, і Ігоря. Бо користі ні від одного, ні від іншого. 

Артем на мене взагалі мов та червона ганчірка на бика діє. Він ніяк не визнає свою провину. Може, якби сказав, що був придурком і перепросив, я б ставилась до нього інакше. Але він вважає, що запропонувати мені гроші, щоб  я позбулась дітей, це нормально. 

Малі дивляться мультики у вітальні. Я ж набираю собі повну ванну води і навіть відкорковую пляшечку шампанського. І планую провести цей вечір в блаженстві. 

Але тільки залажу у ванну і відпиваю перший, ще холодний, ковток, як до мене забігає НІка. 

— Там хтось прийшов, — каже вона. — В двері дзвонять. 

— Ми нікого не чекаємо, — відповідаю я. — Тож подзвонять і підуть. 

— Але вони дзвонять  і дзвонять… Нам страшно. 

Мушу вилізти з води і йти відкривати. Кутаюсь в халат, не обтяжуючи себе тим, щоб витертись насухо. Певно, сусідка якась, чи що…

Відкриваю двері і завмираю. Відразу розумію, що на мені, крім халата, нічого немає. 

Артем витріщається на мене, десь понижче шиї, погляд так і прикутий туди, рот ледь розтулений. 

— Ти що тут робиш? — питаю я нарешті. — Я тебе не чекала… 

— А ти що тут робиш? — відповідає питанням на питання.

— Тобто? Я у себе вдома, — насуплююсь. І розумію, що моя брхня з тріском провалилась і більше я не змоуж прикриватися Ігорем. 

— А кричала, що підеш на день народження, — він хмикає і усміхається. — Он воно що, начесала мені, щоб позлити. 

— Щоб ти відстав! У мене там вода вихолоняє, — кажу нахабно. — Чого приперся? 

— Хотіла, щоб я ревнував, — додає задоволено. — Це навіть майже мило, Таню.

У мене руки чешуться просто зачинити двері перед його носом. 

— Ти стежив за мною? — питаю нарешті. Якось же він зрозумів, що я з дому нікуди не пішла… 

— Теж мені, — хмикає. — Чого мені за тобою стежити…. Я просто прийшов перевірити малих, подумав, що ти могла їх лишити з кимось. 

— Перевірив? Побачив? Тепер…

— Артеме! — з-за моєї спини вилазять два малих таргани. — Ти в гості до нас? А Білика привіз? 

— Привіт, так, в гості! — заявляє. — Але мама не хоче пускати, — зітхає він картинно. 

— Та ну вас! — я розвертаюсь і йду у ванну. 

Вода там охолола. Може, йому набридне сидіти з малими в кімнаті, і він поїде, поки я полежу в теплій водичці? 

Але вже все задоволення зникло. Лежу і прислухаюсь до кожного звуку. Що вони там роблять? І шампанське вже не таке смачне. І свічки більше чадять ніж радують… 

— От же ж бісів Бойко! Навіть це задоволення примудрився у мене відібрати! 

Я виходжу з води, витираюсь насухо і одягаю шовкову піжаму. А поверх неї халат. Жарко. І я зовсім не планувала так ходити. Беру пляшку і йду до них. 

— А ти ще тут? — питаю, так ніби розраховувала, що Артем вже пішов. Але ні. Сидить.

Коли підводить на мене погляд, аж рота розкриває.

— Артеме, ти чого, ти розказував, як Білик перегриз твою зарядку!.... — жаліється Сева. — То що було далі? Ти ж його не покарав? Він же маленький… 

— Певно, здав назад в зоомагазин, — хмикаю я, і відпиваю шампанське зі свого келиха. 

— Не здав я його, він вдома, цей гризун… — бурмоче Артем, нарешті ніби вийшовши з заціпеніння. 

— От і певно Артему час додому, там ваш БІлик його чекає, — починаю я. 

— Ні, він повечеряє з нами, він ще не їв, а ми якраз же мали вечеряти, то я його запросила, — тараторить Ніка.

Прекрасно! 

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна)

Також чекаю на коментарі!