17. Тетяна

Я ледве досиджую цю вечерю до кінця. Батько Артема такий самий як і його сестра. Теж вважає, що я тут, аби гроші викачати з Артема. 

Коли сідаємо в машину я відразу йому кажу:

— Це було дуже неприємно. Я відчуваю себе брудною після слів твого батька. 

— Ну а що ти очікувала від нього почути? — він зітхнув. — Батько не мати, в ці байки про дітей авжеж не повірив. 

— Думаю, ми вже дали достатньо стимулів для життя твоїй матері, — кажу нарешті. — Твій батько міг би бути вдячним. А не звинувачувати мене  в тому, що я не робила. 

— Кожен відповідає сам за те, що відчуває. Він злиться, бо думає, що мене обманюють. Не думаю, що він зі зла це саме проти тебе. 

— Але ні я, ні діти не збираємось бути об’єктами його інтриг. Серйозно. Артеме. 

— Я поговорю з ним, ти ж бачила, я і так вас захистив. І мама теж. 

— Нам не треба ваш захист, — кажу різко. — Нам треба право жити своє життя без вас. 

Ловлю себе на думці про те, що Артем так і не повірив своїй матері, що двійнята від нього. І це приносить полегшення. Я вже за кілька днів натерпілась достатньо дискомфорту від їхньої сімейки. А якщо він знатиме правду, то цей дискомфорт стане постійним супутником мого життя. Дякую, але не треба. 

— Хіба з моєю появою у тебе навпаки не стало менше проблем? — не погоджується Артем. — Я розібрався з тим "кредитом". І в іншому теж готовий допомогти. Але ти потрібна мені. Ти і діти. 

— Оу! Ти розібрався з тим кредитом? А я просила? — я навіть  не звернула увагу, що дзвінки з банку припинилися. 

— Я чоловік і можу вирішувати проблеми жінки, навіть якщо вона не просить, — він знизує плечима. 

— Я б і сама розібралась. А то тепер у твого татка легальний привід звинувачувати мене в меркантильності. 

Мене злить все це. Я відчуваю себе приниженою його подачкою. Вважає, якщо має гроші, то може керувати моїм життям. 

— Батько не знає про той кредит, який ще привід? — не розуміє Артем. 

— Не важливо. Я прекрасно жила без тебе і ще поживу. Зрозумів? 

Відкидаюсь на сидінні. Дивлюсь у вікно. Малі притихли на задньому сидінні. Певно, втомилися та і по графіку їм час спати. А у мене  в душі зараз таке коїться… 

Він же був не таким. Я ж пам'ятаю, як у нас все непогано починалось. І флірт і компліменти… Але виявилось, що все це було з єдиною метою — звабити наївну прислугу. І залишити з проблемами. А потім він вносить якусь суму за кредит, якого я навіть не брала і чекає вдячності. Набундючений індик, як і його тато! 

— І що, ти зовсім не скучила? — питає, коли ми вже підʼїжджаємо до будинку. — За ці роки. 

Я здригаюсь. Скучила? За тим,  що сталося? За зрадою і стіною холоду, коли людина навіть особисто сказати не могла, що діти йому не потрібні? 

— А було за чим скучити? — питаю, дивлячись йому  в очі. 

— Мені здавалось, що було, — відповідає Артем, також дивлячись на мене. 

— Ти ж не скучив. Чому я б мала? У мене, бачиш, життя не давало нудьгувати. Виносити двох дітей одразу… Спати уривками, бо вони вимагають уваги… Взагалі часу не було на думки про якогось мажора. 

— Дійсно, — кивнув Артем, ледь насупившись. — Але хіба це все було не твоє власне рішення? 

— Що це за прикол з закидами “сама винна”? — дивлюсь на нього. — Ти краще на свої рішення дивись. Придурок! — роздратування проривається на зовні. 

— А що не так з моїми рішеннями? — він ще більше насуплюється. — Я — хороша людина.  

— Це ти сам собі медальку причепив, чи тітонька видала? 

— Яку ще медальку? — відповідає він питанням на питання. — Чого ти вічно зла на мене? 

— Бо ти — пихатий, самовдоволений, самозакоханий егоїстичний тип! — фух, виговорилась і легше стало. 

— Мамо? — від мого вигуку прокидається Ніка. — Ми вже приїхали?

— Так, приїхали. Ходімо додому.

— Я не хочу додому, — це вже бурмоче Сева, який теж прокинувся. 

— Вас що з дядьком Артемом залишити?! — цей маленький бунт виводить мене з себе остаточно… 

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна)

Також чекаю на коментарі!