12. Артем

Зал вибухає оплесками. Всі вирячаються на нас. Точніше, спочатку на мене, а потім переводять погляд на Таню і назад з неї. 

Потім всі цокаються і пʼють. 

Мама зараз виглядає дуже щасливою, і я радий, що все так обернулось. Навіть не думав, що їй стільки стимулу дасть ця моя задумка.

Далі гості починають розмовляти між собою.

Я бачу, що тітка Алевтина якось дивно дивиться на нас. 

Але не підходить. Зате інші гості починають цікавитися — новина зробила фурор. 

Потім тітка встає і йде прямо до нас. Мене це трохи дивує, чого це вона раптом? Хоча, певно, тому що Таня працювала у неї… А вона була не в курсі про ці деталі.

Зʼясовувати щось за столом, сподіваюсь, вона не буде. Але вона налаштована серйозно.

— Диви, як вона напружилась, — кажу Тані. — Все ж, ти працювала на неї. Що робитимемо?

— Я б не хотіла з нею говорити. Я звільнилась з… скандалом. 

— Ого, я не знав… Ну хочеш, втечемо, розкажеш, що то за скандал…

— Вона вирішила, що має право втручатися в моє особисте життя і не схвалила вибір чоловіка, — каже обережно. 

Я думаю, що це, виходить, вона про кого? Про батька її дітей? Чи про мене? Ми розійшлись якраз в той період. Все відбулось швидко і одночасно.

— Це ти про кого зараз? — питаю обережно. 

— Не думаю, що тебе це стосується, — відповідає, занадто міцно стискаючи виделку. 

Я ревную. Страшенно. Мене бісить сам факт існування того чоловіка. Вона точно про їхнього батька… Бляха. 

— Артеме, Таню, який сюрприз, — тітка таки підходить до нас, ми втекти не встигаємо. 

Таня стримано киває. Більше нічого не каже. 

— Ти мене все ж не послухала і зробила по своєму, — каже тітка. 

— Як бачите, — відповідає Таня. — Як справи у Іринки? Вона вже поступила в універ? — відразу починає розпитувати про мою кузину, яку тоді нянчила. 

— Це правда? У вас прямо одразу декілька дітей? — продовжує насідати тітка. 

— А в чому проблема? — втручаюсь я нарешті. Що їй не так? Хоча, тітка завжди любила мене, але зараз вона поводиться якось майже агресивно і це мені не подобається.

— Не декілька, а двоє. І не у нас, а у мене, ви ж знаєте правду, — відрубує Таня. Вона намагається виглядати спокійно. Але під столом у неї підстрибує нога. 

— Звідки вона знає? — бурчу Тані на вухо. — Коли ти їй розказала? І навіщо? Вона не виглядає, як людина, яка знає.

— Коли Таня працювала у мене, ми були майже подругами. Принаймні, я так вважала, — каже тітка. — Але Таня обрала… не той шлях. 

Ну, вони дійсно добре спілкувались, наскільки я памʼятав. То що, виходить, Таня розповіла їй про те, що я попросив її зробити вигляд, що діти мої? Але коли вона встигла… 

Тепер тітка ламає якусь драму, неясно для чого. Взагалі незрозуміло, до чого вона хилить.

— Який ще шлях? — питаю нарешті. 

— А хіба не зрозуміло? Таня шукала спосіб пробратися у вищий світ і захомутати багатого жениха. І нарешті їй це вдалось, чи не так? Він справді повірив, що діти його? — тепер дивиться на Таню майже вороже. 

О, тепер до мене нарешті дійшло. Тітка думає, що Таня на мене дітей якихось повісила, а я лопух. 

— А я тест ДНК зробив, тож все чесно, — ляпаю перше, що приходить в голову. 

— Навіть якщо так… Вона це все одно зробила умисно. 

— Мені якось все одно, — я знизую плечима. — Діти є, це головне.

— Так, головне, що Галя щаслива. Давно її такою не бачила. 

— Таню, ходімо потанцюємо? — мені хочеться вже завершити ці нападки на Таню. Все ж, це був мій провтик, я це все придумав, я не хотів, щоб вона через це почувалась некомфортно. 

— Краще потанцюй з тіткою, я піду зателефоную додому, запитаю як там малі, — каже, встаючи з-за столу. 

— Не довіряй їй, — каже Алевтина, коли Таня відходить. — Вона хитра і прорахувала вже все. Он який момент, щоб повернутися, обрала. Ідеальний! Це пастка, Артемчику… 

***

гортай далі, там продовження ------------>