2. Артем

Сьогодні ми з моїм англійським тепер вже партнером Чарльзом підписали важливий контракт. І тепер ми з хлопцями вчимо Чарльза святкувати подібні події по-нашому. Правда, по ходу ми трохи розійшлись, переборщили, я вже це відчуваю. Чарльз виявляється міцним горішком. Але всім весело.

— Може, потім поведемо Чарльза в бар, чи взагалі в стрип-клуб? У них таке, певно, нелегально, — усміхається мені Андрій. Він вже теж багато випив, це видно по очах.

— Чарльзе, ти хочеш в стрип-клуб? — питаю партнера англійською. 

Той хитає головою. 

— Ні, дружина буде зла, якщо дізнається, — відповідає. 

— Як же вона дізнається, якщо ти за кордоном? — питає Андрій і регоче. 

— У Ліз є інтуїція, вона по мені побачить де я був, не встигну і рота відкрити. Та і не цікаво. 

— Але…

— Не чіпляйся до Чарльза, не хоче так не хоче. Значить, підемо просто в бар? — питаю. 

— Суто по-чоловічому, — киває Чарльз. — Посидимо. 

— Ага, — я теж киваю йому. Мужик він хороший, я впевнений, у нас буде прекрасна співпраця. Я вже хочу обговорити, в який саме бар ми підемо, аж раптом мені на очі потрапляє знайома фігура.

Спочатку я думаю, що просто надто пʼяний, раз побачив Тетяну. Вона тоді так різко зникла. А я був би не проти повторити той раз… В голові одразу спливають картинки. 

Вона була не схожа на жодну, з ким я спав до того, або після, було в ній щось таке інакше… 

Встаю з місця раніше, ніж встигаю про це подумати.

— Друже, ти куди? — питає Артем. 

— Відійду на хвилину, — відмахуюсь. 

Вона йде геть до коридору, швидко йде. Але я наздоганяю її вже там. 

Коротка перепалка і ми вже в підсобці. Здається, мені зовсім дах знесло. Хоча хоч я і напився, я не відчуваю, що втрачаю контроль над собою… Хоча, в якомусь сенсі я дійсно його втрачаю.

Вона дурманить мене. Щось всередині прямо спалахує від цієї близькості. Торкаюсь губами її шиї і відчуваю, як вона тремтить. Це заводить ще більше. Бляха… Коли я так заводився від того, що просто цілував жінку? 

Голова вже не хоче думати ні про що, окрім головного, того, про що думає зовсім не голова:

— Може, повторимо той раз?... 

— Ти п’яний, — її долоні впираються в мої груди, а губи так близько. І її слова — це ж не протест а констатація факту. 

— Думаєш, я не впораюсь? Я не настільки пʼяний… — в цьому я трохи сумніваюсь, але все ж спокуса надто велика. Я хочу її тут і зараз і ніщо мені не завадить. 

Подаюсь вперед і цілую її в губи. Вона солодка на смак. Бляха, я візьму її прямо тут…Таня солодко стогне мені в губи і майже вішається на мене, пускаючи мій язик в свій ротик. 

І в цю мить нас засліплює світло. Спалах. Ще один. 

— Як цікаво, — каже чийсь голос.

Я все ж відволікаюсь і Таня виривається і відштовхує мене з неочікуваною силою. 

— З дороги, — кричить на когось. — Придурок! 

Чутно удар, і вона тікає. А я нарешті бачу хлопця з телефоном в руках. 

— А я вас знаю, — каже нахаба. — Ви Бойко. відомий бізнемен… 

— Придурок, якого біса ти лізеш в приватні розмови? — у мене поганий настрій зараз. 

— А коли ще лізти? Тепер у мене є чудові фото. 

— Ти офіціант, тож піднось каву і сподівайся, що якась багата дівчина тобі дасть хороші чайові. 

— Дядю, я опублікую ваші фотки з дівкою в підсобці. Це значно вигідніше. Або платіть за те, щоб видалив їх. 

— Фото? — я хмикаю. — І що мені з того? Я не одружений, щоб хоч за щось переживати. Бабки у своїх баришень на чайових виманюй, — відштовхую його і роззираюсь. Куди вона пішла?....

***

гортай далі, там продовження ------------>