43. Маркіян. Нещасливий збіг обставин

Мені треба б було і як Марк спілкуватись з Нікою, але я вирішив дати Маркіянові  трохи фори. Все ж, у Марка було більше часу їй сподобатись, часу наодинці. Тепер мені хотілось, щоб такий час був і у мене, а не тільки у мого альтер его. 

Але Ніка сама теж не писала мені, як Марку. Це з одного боку радувало, а з іншого трохи засмучувало. Хоча, Артем мав рацію, я сам заварив всю цю кашу, тож тепер мав це терпіти. 

Після першого дня про турнір було багато статей і роликів, як і завжди. Але доступу до того, що відбувалось всередині будівлі, у журналістів не було. Так, це я постарався, отакі були привілеї у власника команди-фаворита. Їм довелось піти мені на поступки. В будівлю заходили тільки гравці і перевірений персонал. Ті, хто працювали менше півроку, не могли отримати перепустку на цю подію. 

Ввечері мені відправили вже ЗD макет обручки. Ювелір працював дуже швидко. Він вніс всі мої побажання і я затвердив макет. Залишалось тепер тільки виготовити все.

Він відправив рахунок і я його оплатив. Подумки вже був  на нашій зустрічі з Нікою. Ото вона здивується, коли дізнається правду… Ну, розізлиться, авжеж, спочатку, але я тоді стану на одне коліно і зроблю пропозицію. Все ж, це дійсно ідеальний план. 

Точно, треба сказати ювеліру, що для мене головне, щоб була готова її парна каблучка-обручка. А мою може ще доробляти довше. Все одно ми ж не одружимось прямо одразу… 

Я написав йому і той був радий, сказав, що тоді зможе хоча б ночами поспати. 

І все ж я скучив за Нікою. Ми дуже давно не бачились очно. І хай мені подобалось, що їй починав подобатись Маркіян, але мені хотілось торкатись її, а ще я сам був жадібний до її дотиків, мені їх дуже не вистачало. 

Тому я все ж вирішив їй написати перший.

“Привіт. Як справи?”

Я не став казати щось типу “давно не спілкувались”, бо ж все ж сам також не писав їй, як Марк. І взагалі саме я, як Маркіян, був винен в тому, що як Марк з нею не спілкувався останнім часом.

“Привіт, та щось роботи багато, — відповіла вона.  І додала: — Якраз збиралася тобі написати, а тут бачу повідомлення  від тебе. Як ти поживаєш?”

“Скучив за тобою. Але за цією дурною роботою майже не мав часу ці дні… Пробач мені, будь ласка, що проводив з тобою мало часу.” 

“Нічого страшного, ми обоє, певно, якісь трудоголіки, треба це виправляти”, — вона поставила смайлик, що підморгує. 

“Зустрінемось сьогодні? Хочу торкнутись тебе… Поцілувати, дуже”, — написав я і моє серце одразу забилось частіше. — “Може, заїхати до тебе?”

Вона прочитала повідомлення, якийсь час мовчала, не відповідала, а потім написала:

“Може, сходимо кудись повечеряємо?”

Я усміхнувся. Вона динамила мене, як Марка. Ось до чого все дійшло… Бляха. Ну, з іншого боку, це точно стимулюватиме мене швидше зізнатися. Блін, якби обручка вже була готова, може, я б взяв її з собою прямо зараз… 

Ну, нічого, потерпіти ще трохи, і щойно обручка буде готова, можна навіть не чекати кінця турніру.

Здається, я був готовий зізнатися. Певно, вплинуло те, що вона почала щось відчувати до мого реального я. І справа була точно не в грошах. Я подобався Ніці, як людина. Але не тільки як людина, як чоловік теж, раз вона динамила мене-Марка. 

“Добре, тоді в нашу улюблену “Євразію”?”

Я почав швидко збиратися. Треба було перевдягнутись і ніяк себе не видати. Зняти браслет. 

Я почав знімати браслет, але той чомусь не хотів зніматися. Заклинив і все. Я ледь-ледь з ним впорався. Це було дивно, бо до цього таке жодного разу не відбувалось. 

Я поклав його на тумбочку і пішов з дому на вулицю. Вже трохи запізнювався. Починався дощ… Бляха. Я вдягнув шолом і виїхав. Дощ майже одразу посилився. Я вже промок і трохи запізнювався, здається.

Я натис на газ сильніше, але в повороті колеса втратили зчеплення, і мене почало заносити на зустрічну смугу… А ще за мить я побачив, як на мене мчить вантажівка… 

Друзі, на цю книгу відкрита передплата! Але в перші дні ціна буде мінімальною, і в нових розділах ви знайдете промокоди на інші книги! Попереду найцікавіше! 

Оновлення — щодня о 18.00!