42. Ніка. "Я заплуталась"

Я з хвилюванням чекала повернення Дані з першого дня змагань. Вони були важливі для нього, він весь час тільки й говорив про це. І, звісно ж, цікаво було дізнатися, чи побачить він там Маркіяна. 

Чомусь я постійно поверталася думками до нашого останнього діалогу з Маркіяном, відкривала його на телефоні, перечитувала. Чому він так наполегливо просив пообіцяти, що я не втечу? Чому я мала втекти, раз уже погодилась на зустріч? 

Уява підкидала якісь картини типу страшного шраму на обличчі, через який він не хоче нікому показуватися. Але чоловіки зазвичай таким не заморочуються… Та й пластична хірургія зараз робить дива… Тут щось інше, але що?

Мої роздуми перервав стукіт дверей, що відчинилися. Це був Даня. Я тут же поспішила йому назустріч. 

— Привіт, як минув перший день змагань? — поцікавилась у брата. 

— Я грав! Одразу пустили на кваліфікацію! — сказав Даня. — І не тому що інший гравець захворів! Наш голова підрахував якісь там показники і сказав, що у мене швидша реакція! Тому буду грати я!

 — Це чудово, я дуже рада за тебе! — вигукнула я.  — І як результати? Ви вже з кимось змагалися?

— Пройшов кваліфікацію! Нас розподілили за групами. І вже була перша гра, все в перший день, уявляєш? Правда, в команді я ще не встиг якось відзначитись… — він зітхнув. — Був “на підхваті”, позаду інших гравців. 

 — Ну, в тебе ще все попереду, — підбадьорила його я. А потім обережно спитала: — А Маркіян там був? 

— Так, був, — він кивнув. — З якоюсь красивою жінкою. Вона його обіймала і всяке таке. Ну, він знов тримав дистанцію, не дуже було видно. Але схоже, вона його дівчина чи щось таке. І вона теж власник команди. Іншої. 

“Отже він був зі Світланою”, — подумала я,  і ця думка мене неприємно вразила. Все ж я сподівалася. що в них не буде ніяких стосунків. Але я ж не маю права чогось йому забороняти. Я хочу, щоб Маркіян був щасливий, а якщо він щасливий зі Світланою, то…”

— А що, ти ревнуєш? Так засмучено виглядаєш, — зауважив брат. — Ніби закохалась в нього. А як же Марк?

 — Звісно, я не закохалась, — поспішно заперечила я. — Ми з Маркіяном просто друзі. А ти бачив його зблизька? Який він?

— Ні, — брат похитав головою. — до нього не підібратись сильно близько. Але він високий, широкоплечий, волосся темне… Ну, щось таке. 

 — Ясно, — кивнула я. — Ну, ми з ним незабаром маємо зустрітися, то тоді я вже роздивлюся, який він з себе, цей таємничий мільярдер! 

— То він тебе цікавить як журналістку? — уточнив брат.

 — Так, — кивнула я, не бажаючи зізнаватися навіть собі, не те що брату, що, сказавши це, я трохи покривила душею.  — Він дуже цікава особистість. І хороша, небайдужа людина. 

— Він дуже крутий, — погодився брат. — Не дарма та жінка так за ним упадає. Вона йому підходить, дуже красива.

 — Так, я знаю, брала в неї інтерв’ю, — я не втрималась і зітхнула. Світлана дійсно була розкішною жінкою. поряд з нею я виглядала сірою мишкою. Тож не дивно, що Маркіян обрав її… І я б мала порадіти за нього, але не могла. Мені хотілося зачинитись у себе в кімнаті і досхочу поплакати…

***

Даня пішов до себе, а я сиділа, крутила в руці телефон і думала, що треба подзвонити  Марку, може, зустрітися з ним, щоб ця мана пройшла, щоб я не думала весь час про Маркіяна, не ревнувала його… Але мені було соромно, що Марк про все здогадається, або що я якось себе видам… Я відчувала, що зовсім заплуталась у стосунках з цими двома чоловіками, і мені було сумно через те, що я змусила страждати обох…