41. Маркіян. Підговка до зізнання

Я їй подобався, тепер це було очевидно. Тепер справа залишалась за малим. Зустрітись, зізнатись, зробити пропозицію. Я все ж вирішив саме так і діяти.

Тому наступного дня, коли всі мої гравці мали дізнатись, чи пройшли вони кваліфікацію, і почати вже грати проти інших команд за вчорашнім жеребкуванням, я спочатку поїхав до ювеліра. Того самого, який робив нам парні браслети. 

Коли я прийшов до нього, то розказав, що я хочу.

— Я хочу, щоб це була обручка, але не просто обручка. А така, яка потім зʼєднається з весільними каблучками, як в американських фільмах. Тобто, я хочу замовити одразу три каблучки. Одну обручальну, до неї в пару таку, що буде з нею поєднуватись, весільну, це жіночі для моєї дівчини. І ще одну для мене, просто весільну. І щоб вони всі в комплекті виглядали унікально, але стильно і мінімалістично. Ну, ясно що камені все одно хочу, найкращі, ну, в частину, де обручка. Давай сім. Але витончено. 

 — Зараз я покажу вам на комп’ютері кілька варіантів дизайну, який можемо взяти за основу, — сказав він. — Ви оберете той, який сподобається найбільше, ми його підкоригуємо, і потім виготовимо вам прикраси. 

— Добре, дякую, — я кивнув. — А скільки часу це займе? Мені треба за тиждень. Можемо зараз приблизно я скажу вам правки і ви поправите той дизайн? Я доплачу за швидкість. 

 — Добре, за тиждень я можу спробувати зробити, — він кивнув. — Але так. з доплатою за швидкість. 

— Тоді домовились, — я усміхнувся. — Буде з доплатою…

Задоволений я поїхав на змагання. Знову ледь не забув, що брат Ніки в моїй команді. Але вчасно згадав. Ну, я все ще носив маску, бейсболку і окуляри, здалеку мене було б важко впізнати. 

Зріст і таке інше авжеж були ті ж самі, але на землі повно підкачаних високих чоловіків в районі тридцяти років. 

Я пройшов до Артема.

Він якраз відійшов від гравців. 

— Ну що, як наші успіхи? Всі пройшли кваліфікацію? Як наші юніори? 

 — Так, всі чудово впоралися, юніори теж молодці, — відрапортував Артем.  — Особливо Даня добре старався. Зважаючи, що він найпізніше приєднався до команди, хлопець подає надії. В майбутньому може стати одним із кращих гравців. 

— Я радий, що він знайшов себе в іграх. Ну, і що ми знайшли його, — я усміхнувся. — А я дещо замовив… — я дістав з кишені телефон і показав Артему ескіз обручки і весільних каблучок, який ми з ювеліром вирішили брати за основу. — Ну, тут ще дещо перероблять. Але мені обіцяли, що все буде готове до кінця турніру. 

 — Супер, ти таки наважився, — він усміхнувся. — Ну що ж, бажаю успіху! Хай все вдасться! 

— Я дуже сильно кохаю її. Сподіваюсь, вона погодиться… Це ж твоя була ідея, до речі, — я теж усміхнувся. — Ну, зробити пропозицію під час зізнання. Сподіваюсь, це спрацює і Ніка не буде дуже злитись.

— Дівчата в таких ситуаціях швидко пробачають образи, — він кивнув на ескізи каблучок. — Все буде добре, не дрейф! 

— Добре, дякую тобі за підтримку, — я усміхнувся. 

В цю мить до нас підійшла Світлана. 

— Як справи? — бадьоро спитала вона. — Чудово виглядаєш! — з цими словами вона обійняла мене.  

— Мені дійсно йдуть ці окуляри з мечами, я їх обожнюю, — я усміхнувся, настрій був дуже хороший. 

 — Налаштований на перемогу? Це добре, — вона підморгнула мені. — Але я теж не збираюся пасти задніх зі своєю командою 

— Буде цікаво позмагатись з тобою, — я кивнув. — Цікаво, чого варті твої хлопці…

Продовження - завтра о 18.00!

Додавайте книгу "Подвійне життя мільярдера" у бібліотеку і ставте їй сердечко, щоб не загубити її і дізнатися, що буде далі!

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то не зможете зберегти цю історію, для цього потрібно зареєструватися, це безкоштовно і швидко робиться за допомогою Фейсбук, Гугл або електронної пошти.