33. Маркіян. Знову в ролі рятівника

Мені дуже рідко дзвонили з роботи в такий час. Я розумів, що раз вже подзвонили, то певно трапилось щось, що потребує негайної уваги. 

— Маркіяне, ми щойно дізналися, що Микола Романенко побився з кимось і потрапив до відділку. Треба витягнути його звідти, бо ж турнір на носі, він же наш провідний гравець!

—  Що? Як? Він в порядку? 

— Ну, трохи дісталося йому, але наче це все не критично. Але треба якось домовитися, щоб його відпустили…

— Зрозуміло, — я зітхнув з полегшенням. Головне, що Микола не постраждав серйозно. — Добре, пришли мені адресу, я зараз поїду туди. 

Я відбив виклик і поглянув на Ніку та Артема з Сонею.

— На жаль, мені треба відʼїхати. Один знайомий в біду потрапив. Просить допомоги. 

 — Добре, їдь, я відвезу Ніку додому, — сказав Артем. 

Ніка виглядала засмученою, але кивнула. 

— Дякую, — я зітхнув. — Ніко, вибач. Може, я коли розберусь з цим, заїду до тебе,  якщо ти не проти?

 — Звісно, приїзди, я буду чекати, — сказала вона, відразу прояснівши на обличчі. — Даня десь гостює, тож нам ніхто не заважатиме.

— Супер, тоді так і зробимо, — я чмокнув її в губи і одразу викликав таксі в додатку…

***

Пощастило, навіть відділок був той же, куди до цього вже приводили Нікиного брата. Тож щойно начальник побачив мене у себе в кабінеті, відразу сказав:

— А ніби вашого хлопчика тут нема! Чи у вас ще якісь є родичі з проблемами?

— Ну, ви затримали одного мого працівника, так, — я кивнув. — Миколу Романенка. А у нього на носі важлива гра. Я був би дуже вдячний вам за допомогу, — і дістав з гаманця купюри.  

 — Чому б і ні, — він усміхнувся. — Зараз піду скажу, щоб його відпустили. Ви вже проведіть зі своїм підлеглим виховну роботу, бо він виявляв опір при затриманні, хотів з поліцейськими битися. А це не дуже хороша справа, ви ж розумієте.  Добре, що ніхто не постраждав…

— Так, це головне, — я кивнув. — Я обовʼязково з ним переговорю…

Миколу вивели до мене майже одразу. Я знову викликав таксі і вже в машині, коли ми їхали, запитав: 

— І як це розуміти? А якби тебе не випустили? Що вбіса відбувається з тобою останнім часом? 

 — Мене дівчина кинула, — буркнув він.  — Тепер узагалі не знаю, для чого мені все це…

— Ти висококласний гравець, один з найкращих в країні, — я насупився. — Ти ж не заради дівчат почав грати?

 — А для чого мені тепер всі ті титули? Якщо вона мене проміняла на якогось таксиста? — обурився Микола.  — Я хотів йому пику начистити, а мене копи замели…

— Якого ще таксиста? — перепитав я. — Як ти взагалі його знайшов?

 — Я їх вистежив… Вона сіла до нього в таксі, а я поїхав за ними. Потім він її привіз до її будинку, і ще стояв під під’їздом з нею говорив… Хіба це не знак, що вона мені з ним зраджує?

— Я щось заплутався… То вона тебе кинула, чи ти на неї напав за зраду? Вони цілувались чи що? Як ти зрозумів, що вона зраджує?

 — Не цілувалися, але вона стояла й усміхалась, а він їй довго щось втирав… Мабуть, якби я не з’явився, вона б його до себе запросила. А так я вийшов і врізав йому. А вона сказала, що то її двоюрідний брат!  А потім сусіди викликали поліцію…

— Може треба було спочатку таки перевірити, чи він не її брат? — я зітхнув. — Зараз я перевірю, чи є в неї двоюрідні брати, — я дістав мобільний. — Давай її імʼя та прізвище…

Він дав мені дані і я швидко нагуглив його дівчину, а потім знайшов у неї в підписниках хлопця з таким же прізвищем і простягнув Миколі телефон:

— Це він? 

 — Ага, той самий, — буркнув він. — Що, він теж Круглик?

— Ти думаєш, це збіг? — я вигнув брову. — Схоже, він дійсно її брат. Давай ще переевіримо фейсбук. Там є привітання з днем народження всякі. У нього он днюха тільки була, судячи з даних профілю.

Я перейшов у фейсбук і поглянув на стіну. Прогортав привітання і побачив привітання від Круглик Анни: 

“Братику, залишайся таким же добрим і веселим, люблю тебе!”

— От, дивись блін! 

 — Оце так. — Микола почухав потилицю. — То виходить, я ні за що його відлупцював! Тепер Аня мені точно не пробачить…

— Напиши йому і вибачся, — я зітхнув. — Помиритесь, куди ви подінетесь… Зараз я відвезу тебе додому і маю їхати. Сподіваюсь, більше ніяких дурниць ти не накоїш…