31. Маркіян. Ревнощі часом творять дива

Бляха, я навіть не думав, що буду так ревнувати сам до себе коли бачитиму її реакцію. Клятий Артем, нащо він це зробив?

Щойно ми вийшли з поля зору дівчат, я насуплено запитав: 

— Якого фіга ти це робиш?

— Я саме це хотів запитати в тебе, — підняв брову Артем. — Навіщо ти морочиш дівчині голову спілкуванням зі своїми двома іпостасями? Чому не скажеш правду?

— Так випадково вийшло, — буркнув я. — Через інтервʼю. Я ж казав, що скажу їй за три тижні. Ну, вже менше. За трохи більше ніж два тижні. Їй не подобався я мільярдер спочатку. Тож якби я одразу сказав, не думаю, що у нас щось би вийшло.

— Але ж ти явно вже їй подобаєшся і як мільярдер, навіщо тягнути ще два тижні? Давай скажемо зараз, хочеш, я це зроблю? — запропонував він. 

— Ні! Не хочу! Ти взагалі не мав в це лізти. Це моє життя! 

 — Ну, як хочеш, але моя думка така — чим довше це буде тягнутися, тим більше шансів тобі спалитися. І якщо ти сам розповіси, вона пробачить, а якщо це зробить хтось інший… Я точно не видам тебе, можеш не боятися, але ж існує ще ”закон підлості”, ти знаєш, як він діє? 

— Якось ми весь цей час нормально його обходили. Ще трохи обійдемо, — буркнув я. — Хай пройде турнір. Ну, принаймні перший етап. Блін, але їй реально по ходу подобаюсь я той. Бо вона обманула, — я ледь насупився. — У неї не тільки фотка руки. 

 — Що? Ти надсилав їй нюдси?! — очі Артема широко розплющились. 

— Ну не прямо нюдси я ж не якийсь збоченець, — хмикнув я. — Але ну там фото в кабінеті… В одязі… Так, відправляв, — я зітхнув.

 — Може, вона просто не хотіла, щоб Марк ревнував, — хмикнув Артем. — Але те, що вона не сказала — не дуже хороший знак… Раптом вона збирається обрати мільярдера? Напише йому, що закохалася в нього і все таке… А доставник піци отримає відставку…

— Мільярдер їй вже практично зізнавався. А вона ні в яку. “У мене є хлопець” і все, — сказав я з сумнівом. Але ж саме цього я і боявся раніше. Що вона обере “Маркіяна” через гроші. 

 — Але тепер вона буде почуватися зобов’язаною Маркіяну, який взяв до себе в команду її брата… А це відчуття може поступово переважити перед закозханістю в Марка… Закоханість поступово затихає, а розрахунок, навпаки, зростає…

— А що я мав робити? Я хотів зробити щось для неї. Як Марк я практично не маю такої можливості… Ти думаєш, вона… Ні, вона не така. Я не хочу думати, що вона може обрати мою багату версію через багатство. Блін… 

 — Тобі треба придумати якесь класне зізнання. З романтичними атрибутами, дівчата таке люблять, ну там якісь свічки, пелюстки, сердечка… Запроси її як Марк, а прийди на побачення як Маркіян. зізнайся і зразу, не залишаючи їй часу обуритися, запропонуй руку і серце, обручку піднеси… Думаю, вона вибачить тебе… Принаймні я б так зробив на твоєму місці. Якщо ти дійсно хочеш серйозні стосунки, авжеж…

— Ми з нею домовились сходити на каву саме як з Маркіяном. Я думав тоді зізнатися. Я ж призначив зустріч саме на мій дедлайн по зізнанню. 

 — Ну, тобі видніше… Але не тягни, збирайся з духом і вперед. До речі, я хочу забити за собою роль свідка на вашому весіллі! 

— Домовились, — я кивнув. — Точно, треба придбати обручку. Це непогана ідея з пропозицією на зустрічі. Але вона класна, скажи? Ніка… 

 — Так,  — усміхнувся Артем. — Якби в мене не було Соні, я, можливо, спробував би відбити в тебе Ніку. І це б вирішило усі твої проблеми…

— Ти б так спонукав мене зізнатись? — я усміхнувся у відповідь. 

 — Ага, ревнощі часом творять дива, — сказав Артем серйозно. — Але Соня для мене важлива, тож я ні-ні! Не дивлюся в бік інших дівчат. навіть таких вродливих, як Ніка!