30. Ніка. Мій знайомий мільярдер

Мені сподобався Артем, він був дуже приязний, і дівчина його здалася симпатичною, хоч і неговіркою. 

 — А ви давно дружите з Марком? — запитала я в нього, поки офіціантка несла замовлення. 

— О, ще з університету! — сказав Артем. — Маркі… Марк дуже талановитий… був!

— Був? — хмикнув Марк, вигнувши брову.

— Був! — кивнув Артем. — Міг займатись зовсім іншим, а не доставляти піцу! Я вам все розповім, питайте! — знову звернувся до мене. 

— Ну, я читала про таких людей, які могли б добре заробляти, але їхали десь у село, щоб садити город, розводити домашніх тварин, їм саме хотілося бути близькими з природою, може, це схожа ситуація? Марк хотів спілкуватися з людьми, допомагати їм… Мені він теж допоміг, — стала розмірковувати я. 

— Правда? —здивувався Артем. — Як на мене він взагалі був доволі асоціальний. Але виходить і я не все про Марка знаю. 

— Нормальний я, а не асоціальний, — буркнув Марк. 

Для мене теж слово “асоціальний” зовсім не личило Марку, він був цілком дружелюбний і всюди з задоволенням ходив зі мною…

— То ти ще не знаєш справді асоціальних людей, — сказала я. — От я познайомилася з одним мільярдером, так він відмовляється давати інтерв'ю і навіть фотографуватися, щоб його хтось не впізнав! 

Марк поперхнувся водою, яку якраз пив. 

— Правда? — Артем зацікавлено поглянув на мене. — Що за мільярдер? Розкажи детальніше, це ж так цікаво!

Мені стало соромно через те, що я почала обговорювати Маркіяна. Певно, це не дуже добре, адже він довіряв мені, а я, виходить, кепкую над ним. Хоча я ж не кажу, що він поганий, навпаки його стиль життя і характер викликають у мене симпатію…

 — Він теж займається IT, може, ви й чули про нього, його ім’я Маркіян Кравченко, — сказала я. — Незважаючи на свої дивацтва, він дуже крутий! І людина хороша, — додала одразу. 

— Ого! Ви з ним що, спілкуєтесь? — Артем виглядав здивованим. 

— Так, я спілкувалася з ним, правда в онлайні. І він зовсім не схожий на тих пихатих багатіїв, дуже добрий, тактовний і співчутливий. От тільки не хоче бути на виду, ну. може, це й правильно. А то у будь-якої публічної людини відразу з’являється натовп хейтерів…

— Ти так захоплено про нього розповідаєш… — Артем хитро усміхнувся. — Може, він тобі подобається? Як чоловік, — тут же додав він, не давши мені шляху відступу.  

— Ні, мені подобається тільки Марк, — я поклала свою долоню на Маркову. — А з Маркіяном Кравченком ми скоріше приятелі. Та й що може бути спільного у простої журналістки і мільярдера? Мабуть, якби ми зустрілися в житті. то на цьому б наше спілкування припинилося…

— Чому ти так думаєш? І що, він хотів зустрітись? — запитав Артем. 

— Ну, я думаю, він міг би розчаруватися в мені, що я занадто просто виглядаю і все таке... Певно, він весь час тусить з якимись фотомоделями і акторками… А спілкування онлайн тим і хороше, що ми бачимо не зовнішність, а душу людини…

— А ти сама звідки знаєш, що він виглядає якось “непросто”? — поцікавився Артем. 

 — Ну… я не бачила його, не знаю, як він виглядає… Лише його руку… Ну фото руки…

— Лише руку? — вперше Марк подав голос в цьому діалозі і поглянув прямо мені в очі. 

Я відчула, що червонію. Мабуть, він підозрює, що ми з Маркіяном обмінювалися якимись відвертими фото, як часто буває коли спілкуються онлайн чоловік і жінка. І Маркіян же дійсно надсилав мені фото свого торсу, але не варто про це говорити… Офіційно я маю лише знімок його руки, це фото опубліковане, тож треба дотримуватися цієї версії, щоб не засмутити Марка. 

 — Ага, ну можете глянути, інтерв’ю якраз вийшло, — якось надто поспішно я дістала телефон і почала шукати те фото. 

— Та не треба. Я вийду до вбиральні, — Марк встав з-за столу.

— Я з тобою! — Артем встав за ним і вони швидко пішли геть…