Я все думав, як же прокрутити цей момент, як знищити Федорчука і не підпасти під якісь підозри. Тому власне і випитував у Ніки, що в неї новенького.
Також був приємно вражений, що вона весь час згадує Марка, ніби показуючи, що мені самому, як Маркіяну, нічого не світить. З іншого боку, вона не перестала зі мною спілкуватися.
Але мої люди вже були напоготові, все було, щоб його знищити. В першу чергу знищити бізнес. В другу — прислати його дружині компромат на нього, хай кине цього гада, він все одно їй зраджує.
Чомусь мені хотілось, щоб Ніка дорожила нашими стосунками і спілкуванням, хай воно було і онлайн.
Мені хотілось подобатись їй і як Маркіян, не тільки як Марк.
Тому щойно вона мені сказала офіційно про нього, я дав відмашку своїм людям і вони зробили те, що зробили.
Я не став писати про це Ніці. Але потурбувався, щоб це потрапило в новини.
"Бізнесмен Федорчук втратив не тільки сімейний ресторанний бізнес, а й сімʼю через великий скандал!" — приблизно такі заголовки сьогодні були всюди.
Я не писав Ніці і чекав, чи вона сама напише мені щодо цього. Так, я хотів, щоб написала. Хотів, щоб помітила. Певно, я корисливий… Але я дуже хотів подобатись їй і як Маркіян.
І вона справді написала:
“Це твоїх рук справа? Те, що сталося з Федорчуком?”
За її тоном я не дуже розумів, чи вона рада, чи злиться на мене… Навпаки, друге чомусь здавалось імовірнішим.
"Ну, моїх", — написав я врешті-решт коротко. — "А що?"
Намагався, щоб мої репліки виглядали впевненими і спокійними. І все ж, я був жалюгідний… Як тільки не намагався привернути увагу Ніки, як Маркіян… Певно, це неправильно. Але я нічого не міг з собою зробити. Я хотів подобатись їй і як самітник-багатій з дивними звичками.
“Я не хотіла б, щоб у тебе були якісь проблеми через мене…” — написала вона.
"У мене не буде проблем. Проблеми є і будуть тільки у гада, який наважився торкнутись тебе без твоєї згоди", — написав я у відповідь.
“Тоді добре, дякую, що провчив його, — відповіла Ніка. — Сподіваюся, тепер він уже не буде ні до кого чіплятися, сидітиме тихо, як мишка…”
"У нього не буде грошей, щоб заманювати дівчат, і не буде куди їх навіть запрошувати", — написав я у відповідь.
“Мені його ні крапельки не шкода”, — вона поставила веселий смайлик.
"Ти тоді дуже злякалась?..." — запитав я.
“Трохи злякалась, але Марк швидко приїхав і забрав мене, розбивши тому Івану носа..”
"Ну, добре, що все добре", — відповів я, зітхнувши. Ну, зітхання мого вона, авжеж, не чула. Виходить, як Маркіян я її вже зовсім не цікавив… Так я мав розуміти ці постійні згадки Марка?
“А як твої справи? — написала вона. — Тобі вже не так самотньо?”
Вона хотіла залишити мене. Це було очевидно. З цієї репліки.
"Поки ти зі мною спілкуєшся, ні, не самотньо", — так, це було неправильно, я не мав так робити. Але я не хотів, щоб вона зупинила це спілкування.
“Мені подобається з тобою спілкуватися, — написала вона після невеликої паузи.— Але трохи мучить совість, чи не засмучую я тебе згадками свого хлопця?”
"Не засмучуєш", — ну, це була майже правда. Все ж, її хлопцем теж був я. Хоча все ж я трохи засмучувався, що як Маркіян її не приваблюю.
“Тоді я буду листуватися з тобою і далі, я розумію, як важливо мати друга… Я сама тривалий час почувалася дуже самотньою, — відповіла Ніка. — Мої батьки загинули, потрапили в ДТП, їх збив на переході один мажор, а сам відбувся умовним терміном…”
"А давно це було? Розкажеш деталі?..."
Продовження - завтра о 18.00!
Запрошую до моєї новинки "Зведені. Тільки ( не) ти"!
Нове місто, новий універ, нові неприємності... Мама виходить заміж за свого шефа, і тепер мені доведеться жити в одному будинку з вітчимом і його нестерпним сином. Цей мажор вирішив вижити мене зі свого дому, але між нами несподівано зароджуються почуття...
Додавайте книгу "Подвійне життя мільярдера" у бібліотеку і ставте їй сердечко, щоб не загубити її і дізнатися, що буде далі!
Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то не зможете зберегти цю історію, для цього потрібно зареєструватися, це безкоштовно і швидко робиться за допомогою Фейсбук, Гугл або електронної пошти.