19. Маркіян. "Може, залишишся?"

Ми зайшли до Ніки додому і я навіть відчув легку ностальгію. Згадалось, як я прийшов сюди вперше і витирав підлогу… Тоді я і подумати не міг, чим усе це обернеться. 

Ніка провела мене на кухню і, діставши з аптечки антисептик і якусь загоюючу мазь, обробила мені садна на руці. 

 — Вип’єш чаю? — запитала вона, ледь облизнувши губи. 

— Ага, — я кивнув, дивлячись на неї, як заворожений. Все ж, я кохав її до безпамʼятства. І як Марк, і як Маркіян, це почуття було незмінним в обох іпостасях. — Дякую… 

— Це я тобі маю дякувати. бо якби ти не приїхав, я  не знаю, що зі мною б сталося… Ну, можна було ще поліцію викликати, але ж тоді треба було говорити, а Іван би почув… Міг би зовсім вибити двері… Коротше, добре, що все обійшлося..

— Я навіть не думав, що твоя робота може бути такою небезпечною, — я торкнувся її долоні. Може, треба було приставити до Ніки охорону? Певно, так і зроблю. А вона і знати не буде. Так мені буде спокійніше.

— Та раніше нічого такого не траплялося, — вона знизала плечима. — Всі, з ким я спілкувалася, були адекватні люди, ну, може, хтось і фліртував трохи, телефон там просив… Але такого, щоб прямо замкнули мене, ніколи не було… Але все одно я свою роботу не покину, може, куплю собі балончик чи електрошокер для таких випадків…

— Так, це хороша ідея, — погодився я. Ну не стану ж я казати, що тепер вона буде під охороною… Не треба їй цього знати. — І обовʼязково завжди перевіряй зарядку на телефоні. 

В цю мить телефон Ніки раптом сповістив про нове повідомлення. Вона якось скоса глянула на мене і, як мені здалося, трохи почервоніла. А потім все ж зазирнула в телефон.

— Даня пише, що заночує в друга, — сказала вона. — Сподіваюся, не в подружки… 

— Ну він вже не такий малий, щоб забороняти йому зустрічатись з дівчатами, — не погодився я. — В такому віці всі все вже роблять. Чи ти думаєш, він ще сексом не займався? 

— Гадки не маю, — сказала Ніка. — Мені соромно з ним про це говорити… Я сама в його віці ще не займалася…

І вона знов почервоніла. 

— Ти така мила, коли знічена, — я торкнувся її долоні і переплів наші пальці своєю "здоровою" рукою.

— Може, ти з ним поговориш про секс? — вона глянула на мене. — Ну, я не про те, що щось розповідати, думаю, зараз діти все й самі чудово знають.  Але нагадати про захист… Чомусь мені ще не хочеться ставати тіткою…

— Добре, поговорю, — я кивнув. Мені було приємно, що Ніка довіряє мені подібне. — Не переживай, все буде добре. 

— Думаю, тебе він послухає, ти йому подобаєшся, — Ніка усміхнулась. — Здається, він тебе сприймає, як старшого брата…

— Постараюсь вас не підвести, — я теж усміхнувся. А потім потягнувся вільною долонею до щоки Ніки і зазирнув їй в очі. 

Вона зводила мене з розуму. Мені хотілось цілувати її. Тим паче, після того, як я почув, що її брата вдома не буде. Але чи не надто я квапитиму події? Цікаво, а у неї хтось вже був? Певно, був… Чомусь від цієї думки стало трохи неприємно. Хоч це і було ірраціонально. Вона ж не шістнадцятирічка, щоб у неї ще нікого не було… 

 — Дякую, — прошепотіла вона, трохи подавшись вперед і заплющуючи очі. 

Я теж заплющив очі і поцілував її. Серце одразу забилось швидше, а мої долні ніби жили своїм життям, бо потягнули Ніку мені на руки, і вона слухняно сіла мені на коліна й обвила руками мою шию.  

— Я дуже кохаю тебе, — тихо прошепотів я між поцілунками. 

— І я тебе кохаю… — вона зробила невелику паузу, а тоді прошепотіла. — Може, залишишся сьогодні? 

— Ніко… Ти зводиш мене з розуму, — я підхопив її на руки і встав зі стільця, так і тримаючи її і одразу ж подавшись вперед і цілуючи її в губи.

Певно, я очікував цього дозволу і тримався з останніх сил, бо щойно вона це сказала, я перестав стримуватись. Вже за мить ніс її по коридору, добре, що вже знав цю квартиру. А ще за мить ми опинились в її спальні на її ліжку. Ось він плюс маленьких квартир!

— Ти точно впевнена? — прошепотів, зазирнувши їй  в очі. Бляха, та я такий заведений ще в житті не був… 

 — Так, — вона усміхнулась. — І дуже щаслива…

— Кохаю тебе, — повторив я і поцілував її, знову прикриваючи очі і запускаючи долоню під її кофтинку. 

 — Мені здається, я закохалася в тебе з першого погляду, — відповіла вона, ще міцніше притискаючись до мене. 

— Я теж закохався в тебе з першого погляду… І більше ніколи не відпущу… — на цих словах я знову поцілував її…