15. Ніка. "Я весь час думаю про тебе"

Через хвилин десять після того, як Маркіян мені написав, у двері подзвонили, і кур’єр вручив мені красиву коробочку. Відкривши її, я побачила витончений срібний браслет, на якому був маленький замочок-підвіска. На самому браслеті я побачила гравіювання у вигляді знака нескінченності. Я приміряла його і побачила, що він ідеально сів мені на руку. 

Зробила фото і відправила Маркіяну, а потім дописала:

“Дуже дякую за подарунок, він такий гарний! А ти теж зробив собі такий самий?Покажи, як він виглядає!”

"Добре, зараз", — відповів він.

За мить прислав мені фотку свого запʼястка з браслетом. Він був масивніший, ніж мій, але все одно було видно, що вони парні. 

"І я радий, що тобі сподобався твій браслет", — додав далі, після фото. 

“Красивий, тепер я буду поглядати на руки чоловіків на вулиці і шукати такий браслет”, — написала я, додавши веселий смайлик. 

Але тут же подумала про Марка, і мені стало незручно. Якось некрасиво по відношенню до нього так багато спілкуватися з Маркіяном. А що, як Марк здогадається про наші парні браслети і образиться? Хоча він же не повинен ніде пересікатися з Маркіяном, хіба що піцу йому привезе… А як привезе піцу, то навряд чи буде придивлятися до Маркіянових прикрас. а коли і побачить, то звідки йому знати, що вони зроблені на замовлення? Може, цей браслет можна в якій завгодно кількості купити в магазині…

Хоч всі мої аргументи були цілком логічними, все ж якесь відчуття провини залишалось…

"Не задивляйся сильно, бо раптом якийсь із них подумає, що він тебе зацікавив?" — він додав веселий смайлик. 

“І справді, — написала я.  — Або мій хлопець буде мене ревнувати, подумає, що я шукаю йому заміну…”

Таким чином я вирішила натякнути Маркіяну, що ми з ним можемо бути лише друзями, а моє серце вже зайняте…

"Точно. А я вже майже забув про те, що в тебе є хлопець", — написав він. 

“Тебе це засмучує?” — запитала я. 

Відчувала якесь хвилювання, так, ніби те, що він відповість, може все змінити. 

"Навіть не знаю…" — відповів він якось розпливчасто. 

“Мабуть у тебе було багато дівчат, — написала я.  — Ти багатий, маєш знайомства з різними знаменитостями. Думаю, багато хто з відомих актрис, співачок чи моделей були б не проти зустрічатися з тобою…”

"І тим не менш, я весь час думаю про тебе", — відповів він одразу. 

Моє серце забилося вдвічі швидше, коли я прочитала ці слова. Що це значить? Я йому дійсно небайдужа? Але ж ми ні разу не бачилися в реалі, я навіть не знаю його в обличчя. Ну моє фото він, певно, роздивився на аватарці. А в нього стоїть на аватарці якийсь герой комп’ютерної гри, я в них не розбираюся…

Але найдивнішим було те, що я так само думала про Маркіяна. Може, саме ця інтрига з нашим листуванням, коли ми не бачили одне одного, грала особливу роль у моєму ставленні до нього? 

“То, може, зустрінемося в реалі, сходимо кудись”, — написала я несподівано для самої себе і аж злякалася такої власної хоробрості. Тут же видалила його, не відправивши. 

"Пробач", — прилетіло ще одне повідомлення. — "Якщо я надто навʼязливий, кажи, а то я не бачу твого обличчя і не розумію, як ти реагуєш на мої, певно, не надто вдалі загравання". 

“Зовсім ні, ти не нав’язливий, — відповіла я. — Мені подобається розмовляти з тобою, хоча, скажи мені хтось про це ще кілька тижнів тому, я б нізащо не повірила, що таке можливо…”