12. Маркіян. Ревнощі... до самого себе

Мені хотілось на це погодитись. Якби я погодився, то можливо, Ніка б здогадалась. З іншого боку, я не хотів, щоб вона здогадалась. Поки що Марк їй просто подобається.

І в принципі вона зараз доволі приязно спілкувалась зі мною-мільярдером.

"Який, наприклад?" — запитав я. — "Тобто, як ми так здогадаємось, щоб взагалі подати якийсь знак?"

“Хм, ну наприклад, якась деталь в одязі… Який одяг ви носите? Мабуть, щось фірмове?”

"Ну, так. В основному фірмове", — погодився я. — "Але ж є багато людей, які люблять фірмовий одяг по типу "Армані" в повсякденці, чи "Брунелло Кучінеллі" по роботі."

“В мене є один знайомий, який теж любить “Армані”, правда, я не впевнена, що це оригінал, думаю, то підробка”, — написала вона.  — "О, я придумала. Можна  взяти якусь однакову прикрасу, і за нею ми одне одного впізнаємо. Наприклад, браслетик. Чи ви такого не визнаєте?”

"Ну, якщо це буде щось нейтральне, то можу і вдягнути," — одразу відповів я. 

“Так, нейтральне, але однакове, замовити десь на сайті, і потім коли поглянувши на людину, побачимо на руці таку річ, можливо, це хтось із нас.. Ну, хоча, це може бути й якась зовсім незнайома людина. і все-таки… Це буде цікаво!”

"Добре, мені підходить. Скажете свою адресу, я пришлю браслет. Ніби ідея цікава", — написав я. 

“Тільки щось недороге, бо мені незручно буде, — відразу написала вона. — Вийде, що я у вас подарунок випросила…”

Вона все ж фліртувала зі мною, чи мені це здалось? З одного боку, хіба не цього я хотів? Щоб вона не думала про Маркіяна Кравченка, як про якогось пихатого придурка?

Але Марк у мені зараз ревнував. Причому дуже. Вона погодилась на парну прикрасу з багатієм, коли в неї є хлопець. 

"Все добре, я ж сам на це погодився", — написав я врешті-решт. — "Не переживайте, тільки заміряйте запʼясток, щоб я купив правильний розмір. Ну або якщо вже є якісь ланцюжки, візьміть розмір з них." 

“Добре, зараз гляну. — написала вона.  — Сімнадцятий номер. Адресу зараз напишу…”

Мені подобалось спілкуватись з нею і онлайн. Все ж, коли ми були поруч очно, я часто просто залипав на Ніку візуально. Певно, поводився трохи придуркувато… Але вона мені дуже подобалась.

А зараз я міг нормально розпитати її про купу речей, не відволікаючись на її губи, наприклад, або на очі, або на те, що понижче обличчя… 

Цікаво, якби вона почула ці мої думки, подумала б, що я якийсь збоченець? Але я ж не винен, що вона така сексуальна… 

"Клас. Я тоді оберу щось підходяще. Можливо, буде треба трохи часу. Щоб це було саме не аби що", — відповів я. Певно, слово "Клас" було більше в стилі Марка-курʼєра, ніж Маркіяна-мільярдера. Але я не став нічого правити. Це буде ще більш підозріло, чи не так?...

***

Я всю ніч обирав дизайн прикрас. Ідеального варіанту, щоб одразу купити, я не знайшов. 

Тому довелось замовити прикраси у ювеліра. З іншого боку, тоді вони будуть якісні. Обрав простий ланцюжок, а на ньому одну маленьку підвіску. Для ніки замок, а для мене ключ. Хтось міг би сказати, що це доволі двозначний подарунок, але я вирішив, що скажу їй, що замок — символ жінки, а ключ — символ чоловіка. Тож все буде виглядати нормально.

Як Марк я не можу дарувати їй дорогі подарунки, ну, принаймні, поки що. Тож хай хоч Маркіян їй щось подарує, а що.

Я заплатив за прискорене виготовлення. Але все одно мені пообіцяли зробити браслети аж через тиждень. І це було найшвидше з усього можливого.

Тому коли мені сказали це, я написав Ніці:

"Все, за тиждень буде те, що треба"...