10. Маркіян. Чим мільярдер гірший за кур'єра?

Мені дуже хотілось прямо щодня, щохвилини бути поруч з Нікою. Але це викликало б певні підозри у неї, а я цього не хотів. Мені на диво подобалося життя курʼєра Марка. 

Але я все ж вирішив, що маю відповісти на її повідомлення. Вже пройшло достатньо часу від моменту, як вона познайомилась зі мною в образі Марка, тож вона не має запідозрити, що Марк — це Маркіян, якщо я зараз відповім.

Тільки треба знайти той її лист…

Я поліз в свою пошту і почав шукати листа. Знайшов на диво швидко в спамі і відкрив його.

Там було написано:

"Доброго дня,  Маркіяне, мене звуть Домініка Лісовська, я працюю у інтернет-виданні, пишу про український бізнес,  як ви дивитесь на пропозицію взяти у вас інтерв’ю? Додаю посилання на мої публікації про ваших колег-підприємців, якими вони залишилися дуже задоволені. Буду чекати вашої відповіді, щоб обговорити майбутню зустріч."

Ну, зустріч в будь-якому разі відпадала, бо тоді я б розкрив їй, хто я.

Та і взагалі, Ніка, здається була не найкращої думки про мене, як Маркіяна. 

Але мені чомусь в цю мить стало навіть трохи образливо, що все було так. Невже я, як мільярдер, їй не сподобаюсь?

Ніка додала ще свій телефон і я чомусь навіть відчув укол ревнощів, що вона давала свій телефон кожному багатію..

Я взяв свій робочий мобільний, не той, з яким був поза робочим часом.

"Добрий день. Вибачте, я не бачив вашого листа, він потрапив в спам. Тільки зараз дійшли руки до цієї папки. Пишу вам зі свого робочого телефону, це Маркіян.", — написав я і відправив.

Потім зрозумів, що протупив. Який ще "Маркіян".

"Маркіян Кравченко", — додав другим повідомленням. І чомусь відчув хвилювання.

"Ми могли  б поспілкуватись, я відповім на питання, але тільки в листуванні", — ще одне повідомлення.

Блін, що вона про мене подумає? Чому так багато повідомлень?

Я вже хотів все видалити і відправити одним повідомленням весь текст, аж раптом побачив, що Ніка прочитала їх. 

Тож, змінювати щось було пізно.

Вона одразу почала писати відповідь, і досить швидко надіслала її. 

“Добрий вечір, дуже приємно, що ви відповіли, а особиста зустріч зовсім неможлива? “

"Не люблю подібне, люблю бути інкогніто", — відповів я. — "На жаль, це єдиний варіант."

Вона якийсь час мовчав і я, здається, відчував, що вона думає про неприємного і пихатого мільярдера, який не бажає навіть обличчя своє показати. 

“Ну добре, давайте поспілкуємося онлайн, — зрештою відповіла Ніка. — Коли вам буде зручно? Я можу в будь-який день і час.”

"Можете дати список запитань, а я відповім. Або можемо просто полистуватись", — не уявляю, щоб я комусь написав "можемо просто полистуватись". Сподіваюсь, я  ще себе не видав. 

“Якщо у вас є можливість полистуватися в режимі живого спілкування, як зараз, було б чудово, — відповіла вона. — Бо ті списки запитань-відповідей часто виглядають надто сухо… Звісно, готове інтерв’ю я надішлю вам, ви переглянете і виправите, якщо щось буде не так або про щось ви не захочете говорити на широкий загал…”

"Добре, мені підходить", — відповів я. Блін, мені хотілось більш приватного спілкування. Так я точно не зможу впевнити її, що Маркіян Кравченко — не пихатий придурок… 

“Чудово, дякую вам!  Можна прямо зараз почати, чи у вас мало часу? Ви, певно, відпочиваєте після насиченого робочого дня?”

"Можна почати. Але давайте, щоб мені теж було цікаво, ми будемо обмінюватись питаннями. Ви мені одне, а я вам. Вам так підходить?"

Ну а що… Мільярдери мають право на подібні закидони, чи не так?...