9. Ніка. "До біса самовпевнений"

Коли Марк сказав, що був би не проти повторити наше побачення, моє серце забилося швидко-швидко. Я мало не вигукнула, що теж цього дуже  хочу. Але взяла себе в руки і відповіла  спокійно:

 — Що ж, можна й повторити. Якщо, звісно, ти не витратив сьогодні увесь свій бюджет на місяць…

— Ні, нормально, — він махнув рукою, а потім додав: — Якщо що, візьму собі ще зміну-другу. Але зараз давайте поїдемо до тебе. Я вас проведу. Треба таксі викликати, певно, — він знову дістав свій дорогий на вигляд мобільник і відкрив додаток таксі. — Ну все, викликав.

 — Дякую, — я замислилась над тим, що фірмовий одяг Марк, звісно, міг купити в секонді, а от годинник і мобільний? Може, взяв десь за оголошенням техніку, що була у вжитку? Або ж це якась китайська копія, що на вигляд майже не відрізняється від оригіналу.   — Ти дійсно ніби наш добрий чарівник, Марку. 

— Приємно бути в чиїхось очах чарівником, — він усміхнувся. — Точніше, особливо приємно бути чарівником в твоїх очах. 

Я усміхнулась йому у відповідь. 

 — А де твоя машина? — запитав мене Даня. — Ти ж ніби на ній мала сьогодні їхати?

 — Вона зламалась, а Марк мені допоміг доправити її до автосервісу, — сказала я. 

— Зрозуміло, — він кивнув. — О, от і машина, — і показав на автівку. — Прикольно, дали бізнес-клас замість економу! Пощастило! Так буває, коли вільних машин нема в потрібному класі. І платиш як за економ, а їдеш на бізнесі. Ціла тесла приїхала, дивіться, їздили колись на теслі?

 — Я не їздив! — захоплено промовив Даня.  — Це так круто! 

— Ага, круто, — Марк усміхнувся. — Але ти сестру більше не змушуй переживати, — і розтріпав братові волосся.

Даня дивився на Марка з таким захватом, що я відчула сум. Йому не вистачало батька чи старшого брата, я не могла дати йому того, що дав би чоловік, він не міг відверто ділитися тим, що його турбує, зі мною… А потім він стане студентом, і ще більше віддалиться від мене…

Та я постаралась прогнати сумні думки, адже зараз все було добре. І може, навпаки, з появою Марка у моєму житті, Даня буде поводитися краще. 

Ми сіли в таксі і поїхали до нашого будинку. Коли “Тесла” зупинилась біля під’їзду, Марк сказав таксисту почекати хвилину, вийшов з нами і обійняв мене:

— Був радий побачитись сьогодні. Добре, що хоч суші ти спробувала там. Як тобі, до речі? — він усміхнувся. 

— Дуже смачно, — я усміхнулась. — Можна буде ще колись туди сходити…

— Значить, ти підеш зі мною на друге побачення? — Марк торкнувся моєї долоні і переплів наші пальці, нахиляючись ближче до мого обличчя так, що ще трохи і міг би поцілувати мене.

— Чому б і ні? — сказала я і ледь облизнула губи.

— Я думав, ти мала сказати "о Боже, так", — видихнув він мені в губи і подався вперед, прикриваючи очі і цілуючи мене. 

Я відповіла на поцілунок, але тут же згадала, що Даня стоїть неподалік і дивиться на нас, тож відсторонилася від Марка. 

— А ти до біса самовпевнений, — прошепотіла я, дивлячись йому в очі. — Але мені подобаються такі чоловіки… 

— Тоді все добре, бо для мене головне подобатись тобі, — відповів він тихо…

***

Коли ми з братом підіймалися до своєї квартири, він сказав: 

— Знаєш, я не проти. Він, здається, непоганий варіант. Хіба б ще побагатше був… А то тобі вже скоро заміж час.

— Який ти турботливий, — усміхнулась я. — Для мене багатство скоріше “мінус”, аніж “плюс”. Багаті люди стають самозакоханими і егоїстичними. А Марк дуже турботливий і емпатичний, тим він і привернув мене  до себе…

— Ну, хай. Сподіваюсь, він дійсно хороший і не образить тебе. Я хочу, щоб у тебе було на кого покластись і все таке. 

— Я дуже рада, що в моєму житті є двоє найкращих чоловіків у світі — ти і Марк, — сказала я і в пориві почуттів обійняла брата…