4. Маркіян. "Не всі чоловіки придурки"

Я ненавидів бруд і мікроби. Щоб змусити мене торкнутись ганчірки для підлоги, треба мене як мінімум катувати, ну, принаймні, я так думав до моменту, як мокра блондинка подивилась на мене цим своїм поглядом нещасного кошеняти. 

Я не зміг відмовити їй. І навіть заплющив очі на те, які бактерії і мікроби, певно, лазять по цій ганчірці і живуть в цій воді… Вона мене загіпнотизувала… 

Добре, що я хоч згадав, що не можна розкривати себе ні перед ким. Не варто нікому знати, що Маркіян Кравченко після дурних суперечок підпрацьовує доставщиком піци…

Але цікавим насправді було інше. Ця дівчина була привітна зі мною, привітна і мила, і ніби навіть майже фліртувала, хоч я і просто доставщик в її очах. Це було приємно. Зі мною вперше відбулось щось подібне. 

Вона була дуже красивою. Прямо максимально. І фігура, і обличчя, і це світле волосся… 

А потім вона почала сушити мою футболку, а я так і залипав на неї, не соромлячись. 

Коли раптом двері на кухню відчинились і я побачив якогось пацана років шістнадцяти. 

Він поглянув спершу на мене, потім на Ніку.

 — Це що, твій хлопець? — запитав з підозрою. — Ти не казала, що в тебе хтось є! 

Ніка відразу почервоніла. 

 — Даню, скільки тобі разів казати, що спершу треба привітатися, — відповіла вона. 

 — Ну, привіт, — буркнув той. — Хто ти такий?

При чому дивився на мене геть неприязно. 

— Я Марк… — знову ледь встиг вчасно обірвати себе. — Я допомагав з потопом… 

— І тому голий? Не вірю. Ви призначили побачення, коли мене нема!

Я трохи розгублено поглянув на Ніку. 

 — Даню, я сьогодні вперше побачила Марка, — сказала вона. — Він привіз мені піцу…

Пацан перевів погляд з Ніки на мене, потім на піцу.

— Це правда, — кивнув я. — Я привіз піцу, а тут потоп. Твоя… Хто тобі Ніка, загалом, вона вручила мені ганчірку. А потім я повністю намок.

 — Вона моя сестра, — сказав Даня. — І якщо ти надумав її образити, то матимеш справу зі мною! 

 — Припини, — Ніка глянула на нього з докором. — Марк мене й не думав ображати! Навпаки, допоміг мені, хтось інший би сказав, що це не його справа і поїхав, а Марк просто врятував нашу квартиру. Звісно, я не могла його відпустити в мокрому одязі! 

Здається, Даня змінив гнів на милість. 

 — Схоже, піца охолола, — сказав він. — Зараз я її підігрію в мікрохвильовці. 

 — Твоя футболка вже суха, — Ніка простягнула її мені.  — Даню, зараз зроблю й тобі чаю… Повечеряємо разом…

— Добре, — малий кивнув. — Я зараз прийду, перевдягнусь тільки, не робіть тут нічого підозрілого, — він вийшов і я подумав, що це може мій останній шанс побути з нею наодинці.

І в голову раптом прийшла дурна ідея…

— Слухай… А може, ми б з тобою могли обмінятись телефонами? Даси мені свій номер?

Не те щоб я думав, що така краля дасть номер мені в одязі доставника піци… Але не скажу ж я, хто я. Тим паче, вона казала, що писала мені…  

 — Звісно, — вона усміхнулась. — Записуй…

Це був дуже незвичний вечір. І я б залюбки побув з нею довше. Але її брат швидко прийшов на кухню і атмосфера вже була не та.

Коли ми поїли, я вдягнув футболку і Ніка провела мене до дверей. 

— Було приємно з тобою познайомитися, — сказала вона. — Все-таки не всі чоловіки придурки, як той Маркіян Кравченко…

Обіграти себе мільярдера собою курʼєром в очах красивої дівчини було з одного боку приємно, а з іншого якось дивно… Але і курʼєру Марку і мільярдеру Маркіяну Ніка, безумовно, дуже сподобалась….