33 глава

*Хлоя 
Та коли відкриваю двері ,то бачу на своєму ліжку рожеву троянду і біля неї якийсь конверт. Відкриваю його і дістаю звідти записку.

"Тут я вперше назвав тебе зефіркою .На цьому балконі я спостерігав за твоєю щасливою усмішкою і радів разом з тобою. Ніколи не забуду цей день ,як і той ,коли ти призналась мені в коханні ..."

Я з усмішкою читаю ці слова .Виявляється ,що Остін не забув про моє День народження .Він вирішив влаштувати мені сюрприз в вигляді квесту і зараз я маю їхати до школи .Ставлю троянди в вазу ,а тоді виходжу з дому .Кажу водієві ,щоб  відвіз мене .Той радісно киває і ми їдемо .За декілька хвилин я вже опиняюсь в знайомому місці .Згадую той день ,коли призналась Остіну в коханні .Можливо ,якби я не розказала це на весь клас ,а ми б просто спокійно поговорили ,то все б було добре ?Але це минуле,його не змінити і зараз я маю радіти ,що все склалось саме так ,бо Остін поруч і я безмежно його кохаю .Заходжу в клас свого нареченого і на його парті я помічаю ще один конверт і коробку з цукерками .
"В той день я хотів подарувати тобі твої улюблені солодощі .Так і не зміг...Але зараз маю таку можливість—подарувати коханій дівчині все ,що вона захоче .Виявляється ,що кохати не так страшно .А ще я зрозумів ,що дуже вдячний старому амурчику ,який підштовхнув нас один до одного ..."

Я усміхаюсь ,бо розумію ,що Остін говорить про декана .Дістаю з коробки одну цукерку і кладу її в рот. Смак дитинства викликає в мене широчезну усмішку .Я беру конверт і знову виходжу з будівлі.За декілька хвилин я вже опиняюсь в універі .Йду в деканат. Двері в кабінеті є відкриті .Я заходжу всередину ,але тут нікого немає .Ну крім наступної записки і валентинки на якій зображена я ,Остін і наш декан в вигляді Купідона .Я ледве трималась ,щоб не впасти від сміху .Ну й креативний ж в мене хлопець .Відкриваю наступний конверт. 
"Звісно на цій валентинці можна було ще наших батьків зверху намалювати ,але декану більше пасували стріли Купідона )
З настальгією згадую нашу першу репетицію ,а ти ?"
Вона була в Остіна вдома .Точно .Напевно він чекатиме на мене там .Забираю наступну підказку і їду в будинок Паркерів .На вході мене зустрічає Тоні .Він проводить мене в студію Остіна.Тут нікого ...Я помилилась .Але на столику я знаходжу ще одну записку .
"Ніколи не забуду з яким запалом ти дивилась на тут платівку. Коли я включив ту мелодію ,то в твоїх очах горіло щастя .Ще тоді я зрозумів ,що подарую тобі її .Тепер ти її власниця .Надіюсь ,що на твоєму обличчі зараз сяє така ж усмішка ,як і в той день .
А ще з цим домом пов'язаний не один спогад .Наша втеча з власних заручин —це окрема історія :)"

В мене вже по щоках починають текти сльози щастя .Він подарував мені цю платівку .Вона ж коштує так дорого і це така рідкісна річ .Я знаю ,що Остін поціновувач вінілових пластинок .Це окраса його колекції і він б нізащо навіть не продав її комусь іншому .Він запам'ятав ,що мені сподобалась саме вона і просто так подарував . Я була дуже приємно здивована .
Тоді я відправилась в парк атракціонів ,в якому ми були після наших заручин .Тоді Остін був таким щирим і милим зі мною .Мені здалось ,що я бачила перед собою того маленького щасливого хлопчика ,в якого я закохалась 10 років тому ,а не холодного і егоїстичного Остіна Паркера .
До мене одразу підійшов якийсь дядечко в кумедному костюмі ,який передав мені милу плюшеву іграшку, солодку вату і записку .Я подякувала йому і сіла на лавочку ,де колись ми були разом з Остіном .В наступній підказці було написано :
"Я впевнений ,що зараз ти сидиш на нашій лавочці .В той день я був такий щасливий,як ніколи .Я хотів признатись тобі в коханні ,але дехто нам завадив .Тоді я вперше відчув сильну ревність .Це почуття настільки охопило мене ,що я не зміг стримати свої емоції .Пробач ,що тоді ми посварились .Я просто ревнував і переживав за тебе ,зефірко .
Пам'ятаєш наш чудернацький малюнок ?Я ніколи не забуду ,як ми його створювали .
Я чекаю на тебе ..."
З усмішкою відкушую кусочок солодкої вати .Згадую той прекрасний вечір на багатоповерхівці .Ноги самі мене туди несуть .Місце знаходиться неподалік ,тому я йду туди пішки. Коли піднімаюсь ліфтом на останній поверх ,то всередині присутнє якесь хвилювання .Я знаю ,що Остін чекає там на мене і я так хочу ,щоб він був поруч .
Я відкриваю двері .В лице вдаряє легенький вітерець ,який роздуває моє неслухняне волосся .Весь дах прикрашений різнокольоровими кульками ,ліхтарми ,свічками і живими квітами. Як же тут красиво .Йду далі і біля самого краю я помічаю Остіна .Він стоїть до мене спиною і дивиться кудись в далечінь. Коли чує стукіт моїх підборів ,то обертається.В руках в нього великий букет червоних троянд .Він одягнений в сірі штани в клітинку і класичну сорочку .Його волосся як завжди стирчить в різні боки і взутий він в свої улюблені кеди .На його лиці сяє усмішка .Я швидко підходжу до нього .Хочу подякувати за такий сюрприз ,але не встигаю ,бо Остін стає на одне коліно і витягає з кишені невеличку червону коробочку. 
—Хлоє,я вже одного разу зробив тобі пропозицію .Якщо чесно ,то зараз я згадую це з соромом .—Я усміхаюсь .Таку пропозицію точно ще жодній дівчині не робили. Бачу ,що Остін трохи почервонів ,а ще в нього тремтять руки. Він дуже хвилюється ,але продовжує ,—Тоді я зробив це ,бо так хотіли наші батьки ,а зараз я роблю це від щирого серця і безмежно хвилююсь .Хлоє ,ти стала для мене всім ,ти змінюєш мене на краще ,ти підтримуєш мене ,ти завжди поруч .За цей короткий період я зрозумів ,що вже не уявляю своє життя без тебе .Я безмежно кохаю тебе ,Хлоє Робертс, і прошу тебе стати моєю дружиною .Ти згідна ?
Секунда мовчання .По моїх щоках вже починають текти сльози .
—Так !—Я ні секунду не вагалась над відповіддю .Я теж дуже сильно кохаю Остіна. Мені байдуже вже на ті дивні співпадіння ,на всі здогадки ,бо зараз я бачу перед собою хлопця ,який своїми вчинками доказує наскільки я для нього важлива і цінна .Він б ніколи не зміг зробити мені боляче .Я це знаю...
Остін швидко одягає каблучку мені на палець ,тоді радісно починає мене кружляти на руках. Він повільно опускає мене на землю ,а тоді наші вуста сплітаються в поцілунку .Такому ніжному ,милому ,але й водночас пристрасному та палкому .Доторкаюсь до щік хлопця своїми руками і наші погляди зупиняються один на одному .
—Я кохаю тебе ,Остіне. Буду кохати тебе до кінця свого життя .—Щиро кажу .В моєму серці вже ніколи не поселиться любов до когось іншого .Лише цим голубим очам воно належатиме .—Дякую тобі за такий сюрприз і взагалі за все .Я така щаслива зараз .—Сльози знову починають текти. Я не можу стримувати своїх емоцій .Тоді Остін ніжно обіймає мене ,притуляє до себе і гладить по голові .
—Ми будемо дуже щасливі разом ,я тобі це обіцяю .Він переплітає наші руки разом,а тоді починає грати легка приємна мелодія .—Імениннице ,можна запросити вас на танець ?—Шепоче мені на вухо хлопець .В мене ще досі по тілу проходять мурашки від його бархатного голосу .Легко киваю і ми повільно починаємо рухатись в такт музиці .Я кладу голову на плече хлопця і спостерігаю за прекрасним заходом сонця .Я й уявити собі ніколи не могла такого Дня народження .Це найкращий день в моєму житті .
Коли танець закінчується Остін якось загадково усміхається і дістає з кишені красиву червону стрічку.Я розумію,що зараз він збирається зав'язати мені нею очі .Я думала ,що на сьогодні вже сюрпризи завершились ,але в Остіна здається ще є якісь плани .
—Зефірко ,просто довірся мені .—Він таки зав'язує мені очі .
—Остіне ,ну я так скоро ображусь на тебе .Хіба можна стільки сюрпризів за один день ?—Чую ,як хлопець усміхається ,а тоді бере мене за руку і веде за собою .Я просто йду за ним .
—Можна.—Впевнено каже той .—В тебе ж сьогодні День народження і я вирішив зробити його незабутнім .
—Ти думаєш ,що після всіх цих сюрпризів я зможу його забути ?!—Тоді ми обоє починаємо сміятись .
Остін садить мене в машину і пристібає паском безпеки. На скільки я розумію ,то зараз він сидить на місці водія .
—Куди ми їдемо ?—З цікавістю запитую .
—Ну , зефірко ,чому ти така нетерпляча ?Скоро дізнаєшся ...—Впевнена ,що на його обличчі зараз єхидна посмішка .Що він задумав ?
—Ну Паркер !—Обурено насуплюю брови. 
—Хлоріс ,не будь вредіною .Я тобі й так нічого не скажу ...Он краще музику послухай .—Він голосно включає радіо з якого чути якусь класичну мелодію .Одного разу я вже чула її в машині Остіна. Ненавиджу класику .Розумію ,що Остін нічого мені не розкаже ,тому просто мовчки сиджу .Через декілька хвилин машина зупиняється .Остін виходить з машини ,тоді відкриває мені двері ,подає руку і ми вже разом кудись йдемо .Здається ,ми зараз в якомусь приміщенні .Тут досить тихо .Тоді Паркер відпускає мою руку,стає позаду і повільно ,напевно ,щоб ще краще мене подразнити ,розв'язує стрічку на моїх очах .Коли він її знімає ,то переді мною з'являються всі наші друзі .
—З Днем народження ,Хлоє !!!—Всі радісно кричать .Тоді в мій бік починають летіти різнокольорові клаптики яскравого паперу .Весь зал прикрашений кульками .Здається ,це нічний клуб ,в якому я вже колись була ,але зараз тут лише мої друзі .Всі вони стоять з якимись подарунками і радісно мене вітають ,а тоді з натовпу виходить Айла з велитенським рожевим тортом, на якому багато красивих свічок .Вона підходить до мене .Я від здивування ледве тримаюсь на руках .
—Швидко загадуй бажання ,подруго !—Весело каже Айлін .Напевно ,щоб випередити мене з питаннями .Закриваю очі ,загадую бажання і задуваю свічки. Всі радісно мені хлопають .
—Як ти тут опинилась ?Ти ж була хвора !—Я радісно обіймаю подругу .
—Хіба я могла пропустити твоє День народження ,Хлоє ?Це була частина нашого з Остіном плану .—Вона підморгує моєму нареченому .Так от чому їх сьогодні не було в універі .—І як бачиш ,ми з усім впорались .—Радісно обіймає мене .—Хлоя ,ти моя найдорожча подруга .Я дуже люблю тебе і ціную. І в цей день я хочу побажати тобі всього найкращого .Але головне—будь щасливою і завжди залишайся такою ,яка ти насправді .Люблю тебе.—Я вже знову витираю сльози .Я напевно ще ніколи так не плакала ,як сьогодні .Але ж це сльози щастя...
—Дякую тобі ,рідненька .—Тоді до нас підходить Лука .
—Приєднуюсь до привітань .—Він теж мене обіймає і дає великий букет піонів .Які гарні квіти .Ця солодка парочка вирішила подарувати мені поїздку на тиждень в Італію .Вони знали ,що через місяць там пройде виставка картин на якій я дуже хотіла побувати. Це був такий приємний подарунок .Тоді до мене підійшли Фред і Джеймс .Ми почали сміятись з того ,що хлопці від мене сьогодні втікали. Виявляється ,це теж була частина їхнього плану ,бо вони всі готували мені сюрприз і тоді йшли в деканат ,щоб залишити одну з підказок. Вони подарували мені гітару. Напевно ,це Остін їм розказав ,що я хотіла навчити грати на цьому інструменті .Також тут була Сара .Вона подарувала мені стрибок з парашутом .Серед гостей був присутній і Майлз .Я була дуже здивована ,коли  його побачила .Виявляється ,що Айла дізналась ,що ми з ним бачились і вирішила теж його запросити. Я була дуже рада його бачити .Він подарував мені срібний кулончик з моїм іменем .Також тут було ще декілька моїх одногрупників ,з якими я добре спілкуюсь. Я була такою щасливою ,що друзі влаштували мені такий приємний сюрприз .Я ж навіть не очікувала від них такого .
—Сподобався сюрприз ?—Остін непомітно підійшов до мене ,обійняв за талію і прошепотів на вухо .
—Дуже .—Радісно кажу і цілую його в щоку .—Як вам це вдалось ?—Здивовано запитую .
—Ну ми всі старалися .А ще я вирішив домовитись з власником клубу ,тому він на цей вечір повністю наш. 
—Класно. Я вже казала ,що безмежно тебе кохаю ?
—Ну останні хвилин 5 точно не казала.—Ми усміхаємось. Тоді ми всі разом сідаємо за стіл .Друзі з захопленням розказують як вони готували для мене сюрприз .Я радісно слухаю їх  .Нам стає весело ,коли Лука починає розказувати ,як він ховав записку в школі. Там він зустрів прибиральницю і походив по помитій підлозі.Та почала на нього кричати і бігати за ним з шваброю .Він тоді швидко залишив підказку ,а сам через вікно втік .Ми так довго сміялись з цього моменту ,а ще з тієї валентинки на якій є наш милий Купідончик-декан .Звісно ,що Остін перед всім цим розказав друзям ,що минулу пропозицію він зробив мені через батьків .Що спочатку ми справді ненавиділи один одного ,але зараз закохані по-справжньому .Друзі казали ,що вони й так про все здогадались і поставились з розумінням .Я була рада ,що Остін показав їм правду і зовсім на нього не сердилась .Надоїли вже ці таємниці .
—Я в вбиральню .Скоро повернусь. —Кажу Айлі на вухо і виходжу .Я вирішила трохи підправити макіяж .Через ці сльози навіть стійка туш потекла .Коли повертаюсь в зал ,то бачу ,що всі дуже тихо сидять і дивляться на сцену .Я теж переводжу туди свій погляд і бачу там Остіна ,який сидить на стільці з гітарою в руках .Підходжу ближче до хлопця і той починає говорити в мікрофон .
—Хлоя ,я дуже люблю тебе і написав для тебе пісню .З Днем народження тебе ,зефірко .—Остін починає грати якусь легку мелодію на гітарі і співати .Пісня зовсім не рокерська ,а дуже навіть лірична .Вона присвячена мені .