29 глава

*Хлоя 
Я повільно відкриваю очі і бачу поруч Остіна .Він ще спить ,але здається, йому сниться щось хороше ,бо він усміхається .Одна рука хлопця ніжно тримає мене за талію .Я ніяк не можу ним намилуватись. Який ж він солодкий .Не витримую ,беру свій телефон і тихенько роблю знімок. Нехай залишиться на пам'ять ,а тоді я помічаю багато пропущених дзвінків від мами ,Софі і повідомлень від Айли та Сари. Упс ... Я ж геть забула попередити ,що не буду ночувати  вдома .Напевно, вони хвилювались за мене.
Зараз на годиннику лише 6 ранку .На маму я ще досі ображена ,тому вирішую подзвонити Сарі.Знаю ,що вона жайворонок і напевно зараз на пробіжці .Тихо піднімаюсь з ліжка ,щоб не розбудити Остіна і відходжу до вікна .Такий красивий схід сонця .Набираю номер дівчини і після третього гудка вона бере слухавку .
—Ну нарешті ,Хлоє !—Одразу чую докір в голосі подруги. 
—Пробач ,Саро .Я просто забула попередити ,що не ночуватиму сьогодні вдома .
—З тобою все добре і на тому дякую .Ти з Остіном ?
—Так.—Чесно відповідаю .—Як ти здогадалась ?
—В першу чергу я подзвонила до Айли ,а якщо ти не в неї ,то значить залишився лише один варіант. Ти поїхала з ним ,а ще Софі подзвонила Тоні і той сказав ,що Остін теж не ночував вдома .От ми й догадались .
—Мама знає ?
—Спочатку вона не додзвонилась до тебе ,але потім ми вирішили сказати ,що ти в Айли .Вона повірила .
—Дякую .—Добре,що мама не знає .Вона й так забагато лізе в моє життя .
—З вами все добре ?Де ви ?—Занепокоєно питає Сара. 
—З нами все добре .—Мої щоки одразу червоніють при згадці вчорашнього вечора. —Ми в квартирі Остіна. 
—Аа...Тепер зрозуміло.
—Саро ,а я можу попросити тебе про послугу ?
—Так ,звісно .
—Мені потрібно щоб водій привіз машину Остіна і ще мій одяг .Бо вчора на дощі я дуже намокла і він не встиг висохнути. 
—Так ,звісно .Сумку в універ теж чи ви нині до нього не збираєтесь ?
—І його теж .Буду дуже вдячна. 
—Гаразд .Кинеш мені адресу .
—Мг .Дуже дякую за допомогу. Щоб я без тебе робила ?—Чую як Сара усміхається по той бік трубки. 
—Та немає за що. —Відповідає та і ми прощаємось .
—Ммм...зефірко .—Здається Остін вже прокинувся .Повертаюсь назад до хлопця і той швидко заковує мене в свої обійми .
—Доброго ранку .—Тихо кажу йому на вухо .
—Доброго .—Відповідає мені і ніжно цілує в щоку .—Не те що доброго ,а найкращого ,бо ти тут ,зі мною .—В мене на лиці одразу з'являється усмішка.Тепер вже цілує в скроню .
—Ти так мило спав ,пробач ,що розбудила.Просто мала повідомити рідним ,що зі мною все добре. 
—Якщо ти будеш поруч ,то я готовий прокидатись навіть швидше ніж сонце виходитиме з-за обрію .—Я міцно обіймаю Остіна .—Моя зефірчаста принцеса ...—Заривається носом в моє золотисте волосся ,а тоді починає лоскотати .
—Ну Остін ,перестань .Ми й так в універ запізнимось .Я піду краще сніданок приготую .
—Ухх...Можливо ,пропустимо першу пару ?—Хитро усміхаючись каже той .
—Так ,Паркер ,я з тобою такими темпами універ не закінчу .
—Розумниця ти моя ...—Саркастично каже той .—Гаразд,відпускаю .Я в душ.—Хлопець теж встає з ліжка.—Якщо передумаєш ,то приєднуйся .—Я лише кидаю йому в слід подушку ,беру з шафи одну з його футболок і йду на кухню.В холодильнику знаходжу всі інгредієнти для млинців і швидко берусь до роботи .Сама не вірю, що стою біля плити і щось готую .Та сьогодні мені аж самій захотілось порадувати Остіна чимось смачненьким. Заварюю каву і в той ж момент я чую гуркіт в двері. На порозі з'являється Сара з пакетом .Я ж червонію від сорому як той помідор .Мій зовнішній вигляд говорить сам за себе .
—Думаю ,що я не прогадала ,коли вирішила відвезти сама ,а не послати водія.Містеру Дейлі б точно відпала його вставна щелепа .—Ми починаємо сміятись.  —Поки Остін радісно плещеться в ванній ,віддаю речі і швидко зникаю.
—Звідки ти здогалась ?
—Звук води...—З усмішкою каже та .—А ще я дуже люблю дивитись детективи .
—Дякую тобі, Саро .
—Та немає за що .Паркеру передавай привіт .—Підморгує та і зникає за дверима .Ловлю себе на думці ,що люблю Сару і за те ,що вона ніколи не задає лишніх запитань .
Повертаюсь на кухню ,де Остін сидить в одному лише рушнику, замотаному на поясі, і наминає млинці. 
—Ей ,там ще згущене молоко мало бути .—Обурено б'ю його по пальцях .Я, як істинний перфекціоніст, хотіла красиво розкласти їх на тарілці і полити згущонкою ,присипати пудрою ...А він як завжди .—Мм...Зефірко ,тепер мене вже навіть млинці не цікавлять ,коли ти поруч .Здається ця футболка на тобі лежить краще ,ніж на мені .—Остін притягує мене до себе і одним вмілим рухом садить на коліна .Відчуваю на шиї теплі доторки губ хлопця .
—Ну Остін ,універ .—Повільно відстороняюсь від нього .Той дивиться на мене як дитина в якої відібрали льодяник. А тоді по кімнаті одночасно роздається звук наших смартфонів .Беру свій телефон і дивлюсь що там такого важливого .
—Мені звісно дуже шкода ,що містер Коллінз захворів ,але здається сама доля робить нам якісь натяки .—Хитро усміхається Остін ,а тоді знову з'єднує наші вуста в поцілунку .На цей раз вже і я не можу встояти ...

—Хлоя ,де ти була ?—Одразу засипає мене запитаннями стурбована Айла .
—І тобі доброго ранку .—З усмішкою кажу і сідаю біля дівчини .
—Доброго .Чекаю відповіді на своє запитання .—Ну от вже цікава в мене подруга. Е ,ні .Промовчу ,а то допиту мені потім не уникнути .
—На дачі .—Спокійно кажу перше ,що прийшло мені в голову .
—А засос тобі на шиї залишила садова лопата ?—Упс .І чому я в дзеркало не подивилась коли ми виходили?Приб'ю Остіна. —В неї часом прізвище не Паркер ?—Ми починаємо сміятись .
—Ну нічого від тебе не приховаєш .Тональний в тебе є ,мій юний детективе ?
—Для горе-подруги знайдеться .—Поки я дістаю з сумки свої підручники Айла знаходить мені тональний крем і я замазую яскравий слід на шиї .Надіюсь ,що інші мої цікаві одногрупники цього не помітили. Далі в аудиторії з'являється викладач і починається пара .Я намагаюсь сконцентруватись на навчанні ,але в думках в мене лише Остін .
—Міс Робертс ,я щось веселе розповідаю ?—Звертається до мене викладач .Здається ,я з головою занурилась в свої мрії .
—Ні ,пробачте .—Сором'язливо опускаю голову .Чоловік продовжує читати лекцію ,а Айла починає заходитись від сміху .
—Ну Хлоє ,я з тебе не можу .З своїм коханням навіть про навчання не думаєш .—Каже та .
—Хто б казав.—Знервовано пирскаю від сміху і переводжу погляд на смартфон  дівчини .Подруга якраз переписується з Лукою. Здається ,стріла Амура поцілила в нас обох .
Далі стараюсь більше не злити викладача і старанно все за ним записую .
—Фух...—З полегшенням видихає Айла ,коли ми виходимо з аудиторії .Для нас дзвінок виявився як рятівний круг для потопаючого .Лекція була  зовсім нудною і я ледве не заснула. —Мені негайно потрібна підзарядка в формі капучіно з льодом . —Бере мене за руку і тягне крізь юрбу студентів, в бік автоматів з напоями. Я вже сьогодні пила каву ,більше не хочеться ,тому просто беру собі пляшечку з апельсиновим соком .Відходимо до найближчого вікна і п'ємо свої напої .Подруга тим часом розказує про останнє побачення з Лукою .Я бачу як в їх очах горять щасливі вогники і щиро радію за них .З цих двох вийшла чудова пара. —Ще дві години і додому .—Каже подруга. 
—Ага .Ти  сьогодні на фізрі будеш?—Запитую я.Айла просто рідко на ній буває .
—Буду .Кажуть ,що в Дарсі з'явився новий бойфренд ,якийсь новенький .Він з 3 курсу і має з нами спільну фізру.Кажуть ,що баскетболом займається .Цікаво подивитись на хлопця ,який покохав таку навіжену .—Ми починаємо сміятись .
—Хах. Мене це мало хвилює ,але добре ,що ця божевільна відстала від Остіна .Можливо,вона теж колись зміниться?—Айла лише знизає плечима і ми йдемо на фізру.
Після пар я прощаюсь з подругою і Остін відвозить мене додому .Я до вечора роблю домашку ,а потім відправляюсь на з'їзд .Вже так скучила за всіма .Для мене "Mysterious " вже як друга сім'я .Кожен з них став мені хорошим другом і я вже навіть не уявляю своє життя без гонок . Тоді я замислююсь над майбутнім. В нас з Остіном ж скоро весілля і ми будемо жити разом .Як я зможу посередині ночі кудись зникнути ?Та й обманювати його я не хочу. Остін став для мене дуже близькою людиною і я боюсь втратити його через таємниці .Потрібно буде поговорити про це з Драко. Надіюсь ,що він та команда зрозуміють мене. 
Під'їжджаю до місця призначення якраз вчасно .Дивлюсь на свій годинник і бачу ,що до початку 10 хвилин .
—Блискавко,ти Драко не бачила ?—Схвильовано запитує в мене Пантера .
—Ні .—Відповідаю .
—Ми вже і писали йому, і дзвонили ,а він неначе під землю провалився .—Стурбовано каже та .
—Може він просто запізнюється ?—Стараюсь всіх заспокоїти .
—Хах.Драко ніколи не запізнюється. Та навіть якщо так ,то б точно нас попередив. —Каже Кошмар .Тоді в моїй голові з'являються страшні картинки .А якщо ті люди ,що погрожували Драко нашкодили йому ?
—Друзі ,до початку гонок залишились лічені хвилини .Якщо ми зараз замість змагання поїдемо шукати Дракона ,то втратимо дуже велику суму грошей. На скільки я знаю ,то завтра дівчинці з хворим серцем мають робити операцію. Якщо ми не назбираємо цих грошей ,то вона може померти .—З сумом каже Дюймовочка. 
—Пропоную їхати ,гонки й так займуть не багато часу .Драко б не пробачив нам ,якби ми кинули цю дівчинку напризволяще .А потім ,якщо він не з'явиться ,то розділимось і поїдемо на його пошуки .Як вам ідея ?—Запитує Кошмар .
Ми всі погоджуємось і починаються гонки .Я стараюсь сконцентруватись і не думати про погане. Ми знайдемо Драко ,я вірю в це. Першим до фінішу добирається Дюймовочка .Далі Кошмар ,а ми з Пантерою і Пікассо приїжджаємо одначасно .
—Потрібна сума вже на нашому рахунку. Я теж маю до нього доступ і вже перечислив гроші на операцію малій .—Каже Кошмар .
—Я набирала Драко ще не раз. Глухо ...— Сумно каже Блискавка .Підходжу до неї і міцно обіймаю .
—Все буде добре. Ми обов'язково його знайдемо .—Кажу їй на вухо.
—Давайте не будемо гаяти часу ,а розділимось і прочешемо все місто ,поки його не знайдемо .—Каже Пікассо .Тоді ми ділимось хто куди поїдемо і вирушаємо кожен в своєму напрямку. Мене мучить сумління .Можливо ,якби я розказала команді про погрози ,то б цього всього не сталось ?Але ж Драко сам мене попросив мовчати .Це була його таємниця .Надіюсь ,що з ним все добре .Я мчу на шаленій швидкості і оглядаюсь навколо .Тиша і зоряне небо .Здається ,я вже й забула про сон .На телефон приходить сповіщення в нашій групі .Я з надією дивлюсь на екран смарфону ,але бачу лише одне повідомлення :
"Не знайшла ?Що в вас ?"
Швидко лайкаю повідомлення Дюймовочки і їду далі .Яке коло я вже проїжджаю по центру ?Скоро голова закрутиться .Вирішую зупинитись біля парку .Припарковую свого залізного коня і піднімаю голову догори .
—Блискавко...—Я з переляком обертаюсь і бачу позаду себе... Драко .О Господи ,що з ним трапилось ?Швидко підбігаю до друга і допомагаю сісти йому на лавочку .
—Що з тобою трапилось ?Ми шукали тебе ,так хвилювались .
—Мої гальма були пошкоджені і я врізався в стовп .Моя рука ...Ай...—Я скривляюсь від жаху і починаю оглядати місце з якого тече кров. 
—Це ті люди ?Вони пошкодили гальма ?!
—Так.Вони перед від'їздом знову прислали мені дивне СМС .Це їх рук справа .
—Блін .Треба сказати команді .Ці ігри стають занадто небезпечні. 
—Ні ,Блискавко.Я не хочу щоб вони нашкодили вам .Прошу ,не роби цього .Нехай краще зі мною розбираються .Я знайду на них управу ,обіцяю .
—А якщо не знайдеш ?Ти ж ризикуєш власним життям !
—Ризикую ,але не хочу ризикувати і вашим.
—Ми всі шукали тебе .Інші далі продовжують пошуки. Що будемо робити ?
—Мій телефон розбився .Можна я ввійду з твого в свій обліковий запис ?
—Так звісно .Що ти їм напишеш ?
—Що погано себе почуваю .Маю сильну гарячку ,застудився і не міг приїхати .Заснув і прокинувся щойно .Попрошу пробачення і щоб не хвилювались за мене. 
—Гаразд .А якщо вони захочуть тебе навідати ?
—Скажу ,що не треба хвилюватись і що вони ще можуть від мене заразитись .
—Ясно .—Драко швидко відписує .Тоді всі в групі починають писати ,щоб він будував і прощаються .Нічого собі вечір .Але добре ,що Драко живий .Я так хвилювалась .—Тепер давай розберемось з твоєю рукою .Можливо ,в лікарню ?Рана сильно кровоточить ?
—Ні ,не треба .Можеш просто накласти пов'язку ?Я викличу таксі і поїду додому .
—Так .Зараз .—Йду до свого байка і дістаю пляшку води і бинт.Я часто вожу його з собою на всякий випадок .—Можеш сісти на край лавочки ,де світить ліхтар ,щоб я краще бачила ?
—Ага ,звісно .—Хлопець посувається і я намагаюсь йому допомогти. Видовище не для слабонервних .—Я зніму косуху ,щоб тобі було зручніше.—Схвально киваю .Коли Драко знімає куртку переді мною постає  кривава картина. Вище ліктя в нього розріз ,з якого цівкою стікає кров .Я морщусь від жаху ,але таки переборюю себе .
—Я відірву цей рукав .Ок ?
—Добре .—Міцно тягну за чорний рукав сорочки і він відривається по швам.Кров ще більше починає текти ,але я завмираю на місці зовсім  від іншого .Тату...Скрипічний ключик вище ліктя...Я не сплутаю його ні з ким іншим .Як таке можливо ?!В мене руки починають тремтіти ,але я якось збираюсь до купи і починаю обробляти рану і накладати пов'язку.Здається в мене шок. 
—Дякую тобі ,Блискавко .
—Немає за що .—На автоматі відповідаю .Здається Драко подумав ,що я просто злякалась порізу  та крові і не запідозрив нічого в моїй дивній реакції .
—Я вже викликав з твого телефона таксі.Спасибі ,що не кинула мене і я обіцяю з усім розібратись. —На прощання він обіймає мене і шкутилгяє в бік дороги. За декілька секунд з'являється таксі і воно зникає разом з хлопцем .Я ж повільно знімаю шолом і сідаю на холодну лавку .Драко —це Остін !Як я могла раніше не здогадатися ?Як ?!Ні ,я не можу в це повірити ,не хочу ...Чому ?Напевно кожна б на моєму місці раділа ,що її хлопець є ватажком відомого таємничого байкерського клубу ,але точно не я .Чому ?Бо Драко закоханий в Пантеру ,а вона— в нього .Я бачила як вона сильно хвилювалась за нього сьогодні .А ще слова Кошмарчика про те ,що Драко закоханий в неї.Та й я не сліпа .Між ними явно щось є .Але як ?Невже Остін веде подвійне життя ?Вдень він називає мене коханою ,а ввечері Пантеру ?Як таке можливо ?!Ні ,я не можу в це повірити .Він не може так гратись з моїми почуттями .
Мої нерви не витримують і я починаю плакати .Огортую своє тіло руками і міцно прижимаюсь до холодної лави .Невже це всього лише гра ?Ні ,він не може так добре грати ...
В цій темній самотності я точно збожеволію від власних думок. Швидко сідаю на свій байк і йду на дачу .Тоді пішки добираюсь додому .Я намагаюсь себе заспокоїти .Можливо ,це тату —просто співпадіння .А якщо хтось з "Elusive " має таке ж татуювання ?Може це Лука або Фред ?Я не хочу вірити в те ,що все було лише оманою .Остін не міг так сильно ранити мене.Вирішую швидко лягти спати і не мучити себе цими нав'язливими думками. Можливо , зранку все стане ясніше ?Надіюсь на це .
Від автора :Як вам глава ?Здивувала вас ?Нарешті нам стало відомо ,що Драко —це Остін. Що ви думаєте з цього приводу ?Дуже цікаво почути вашу думку в коментарях. І ще одне питання :Коли викладати главу ?В п'ятницю чи в суботу?Чекаю на ваш актив ❤️Ставте зірочки ,пишіть коментарі і підписуйтесь на мою сторінку ,щоб не пропустити нічого.