*Хлоя
Я відчуваю приємний аромат парфумів Остіна і його солодкаві доторки до моєї шиї .
—Ну Остін ...—З усмішкою кажу .Мені стає трохи лоскітно і я нарешті відкриваю очі .
—Пробач ,зефірко ,просто так не можу дивитись, як ти мило спиш. —Каже він і сильно мене пригортає до себе .
—Невже ми нарешті виспались ?—Обертаюсь в бік вікна .Сонце вже високо і чутно ,що на вулиці вирує життя ,поки ми ніжимось в ліжку .
—11 ранку .—Промовляє Паркер ,а я здригаюсь з місця .
—Ой !Ми ж тут останній день !Вже ввечері виліт. Чого ти не розбудив мене раніше ?—Невдоволено кидаю в Остіна подушкою .
—Принцесо ,я не хотів тривожити ваш сон і позбавити себе можливості помилуватись вами. —Наіграно каже той.
—Принце,ви позбавили нас шансу провести ще один ранок на морі. —І в обличчя Паркера прилітає ще одна подушка .А я так хотіла поплавати ,в мене ж навіть виходити почало .
—Ну все ,принцесо ,зараз тобі буде непереливки. —З азартом промовляє той .Здається ,я "трішки" переборщила з подушкою .Швидко встаю з ліжка і біжу куди очі бачуть .Остін від мене не відстає .Ой,як спіймає ,то потім вже живою не відпустить .В надії сховатись вибігаю на балкон і ховаюсь за шторкою .Серце завмирає і я разом з ним .
—Від мене не сховаєшся ,Хлоріс. —Викриває мою схованку Остін і починає мене лоскотати. Це ж заборонений прийом ,перед яким я не можу встояти .Просто заходжусь сміхом ,але теж не відстаю і починаю лоскотати хлопця .Не тільки йому можна .
—Аааа! —Єдине ,що я встигаю прокричали перед тим як ми з Остіном перехиляємось через перила і летимо вниз .Як добре ,що ми живемо на 2 поверсі ,а під нашим номером знаходиться величезний басейн .Ми падаємо просто в нього .
—І вам доброго ранку ,діти !—Я піднімаю голову з води і бачу перед собою шоковану маму ,містера Паркера і малих ,які з нас сміються .Ті сиділи поруч в басейні. Ну ми хоч нікого не покалічили .
—Доброго ранку !—Весело промовляє Остін ,поправляючи мокре волосся .Таке враження ,що нічого не сталось і це щойно не ми випали з власного номера в басейн .
—Остіне ,Хлоє ,в вас що проблеми з ключем і ви вирішили через балкон вилізти ?—Запитує мама .Паркер сміється і за це я під водою вдаряю його під ребро. Той стихає ,підходить ближче і притягує мене до себе за талію .Ну що ж Хлоріс ,хотіла ти ще покупатись от і маєш .Тільки замість моря —басейн.
—Ні ,ми просто вирішили з Хлоєю з пірса пострибати ,а його тут не було .От ми й з балкона стрибнули. —Спопеляючим поглядом дивлюсь на нього. Ну не може він без своїх жартиків .
—Хах .Не переживайте .Буде в вас шанс ще з пірса пострибати,бо ми сьогодні їдемо в аквапарк. Ми до вас дзвонили зранку ,але ви трубки не брали. —Хитро промовляє сестра .—Тому обрадую вас цією новиною зараз .
—Мам ,це правда ?—Запитую .
—Так .Тут поруч є чудовий аквапарк ,тому за годину ми всі разом їдемо туди ,а після цього повертаємось в готель ,вечеряємо ,спаковуємо валізи і в аеропорт .
Ми лише схвально киваємо .
—Ви цей ...більше з балкона не стрибайте ,а то мало що ...Потім ще по частинках збирати прийдеться.—Кидає в слід містер Паркер .Мої щоки ж наповнюються рум'янцем .Напевно всі подумали ,що ми божевільні .І батьки ,і решта відпочиваючих ,які дивились на нас округленими очима ,неначе це не люди впали в басейн ,а якісь прибульці .
—Господи ,як соромно. —Виголошую свої думки в голос .
—Та чого ти ,зефірко. Весело ж було. —Він що знущається ?—Але більше ніяких лоскотів ,а то ще реально покалічимось ,або хтось постраждає .—Приобнімає мене за талію і ми повертаємось в номер. Швидко перевдягаємось в чистий і сухий одяг ,замовляємо собі сніданок в номер ,хоча вже скоро обід ,а тоді приєднуємось на батьків і малих ,які вже чекали на нас в холі .Аквапарк виявився поблизу і до нього ми добрались за якихось 5-8 хвилин. Височенні гірки ,різноманітні басейни для дітей і дорослих ,невеличкий бар з різними коктейлями і весела музика .В Тоні і Софі аж очі розбігаються .Справжній рай для них ну і для нас також .Звісно ,що моя непосидюча молодша сестра одразу захотіла на найвищу гірку .Лише заборона матері її спинила і та як насуплений гномик взяла круг з єдинорогом і пішла на гірки по-нижче. Смішненька була картина .Я взяла собі коктейль і присіла на краю одного з басейнів .Тут несподівано біля мене випірнув Остін .Я з переляку ледве не випустила свій напиток.
—Паркер ,ти сьогодні мене до інфаркту доведеш. Хіба можна так лякати ?
—Хах .Хіба я лякав ?Просто виплив...—Обурливо закочує очі .Ну ти подивись на нього. Не витримую і бризкаю в хлопця водою .
—Хлоріссс. —Довго протягує моє ім'я,тим самим дражнячи мене,а тоді швидко бере мене за талію і спускає до себе в воду .Я опиняюсь міцно прижатою з одного боку Остіном ,а з іншого— бортом басейну. Добре ,що хоч коктейль поставила на бортик ,а не в руках тримала. Руки хлопця ніжно ковзають по моїй спині ,а очі проникливо вдивляються в мої .Він нахиляється і пристрасно цілує мене в губи .Обвиваю його торс своїми ногами і ще ближче наближаюсь до нього. Та здоровий глузд теж інколи нагадує про себе і я швидко відстороняюсь. Хах...Мої щоки вкотре за сьогодні спалахують рум'янцем.
—Тут батьки ...і інші люди ...
—Ну зефіркооо ...—Стогнучи каже той, тоді знімає мого великого солом'яного капелюха з голови і прикриває ним наші лиця .—Конспірація левел 100 ,тепер жодні надокучливі "свідки" не завадять мені тебе поцілувати. —Я лише сміюсь .Ми прикриваємось капелюхом ,щоб нас не побачили батьки .Ну точно якісь божевільні. Чи це кохання зробило нас такими ?
—Такс ,Паркер ,ми прийшли сюди поплавати .Тим паче мені хочеться сховатись за барною стійкою коли твій тато ось так на мене дивиться .Ще досі соромно за той випадок коли він нас "застукав" в вас вдома .—Остін починає знову сміятись .
—Добре ,добре. —Повільно відпускає мене. —А то ще згориш зі сорому тут мені. —Повертає капелюх мені на голову ,а тоді ми разом ідемо кататись на гірки. Спочатку мені було трішки страшно спускатись ,бо в басейнах досить глибоко ,та й спуски такі круті ,що голова йде обертом коли дивишся донизу. Проте ,Остін переконав мене ,що нічого боятись і ми всюди спускались разом. Було так весело .2 години провели ми дуже круто. Я навіть ще хотіла трохи тут побути,але розуміла ,що часу в нас вже немає .Ну а Софі так просто не збиралась з цим змирятись і покидати аквапарк .Ця маленька актриса закатала таку істерику ,що прийшлось нам наобіцяти її всього ,що вона хоче ,лиш би ми нарешті пішли. Ця дівчинка точно в житті не пропаде. Ну й виставу вона тут влаштувала ,ось кому "Оскара " потрібно вручити.
Вечеряли ми на красивій терасі .Останній наш захід сонця в Дубаї .Мені не дуже хотілось їсти ,тому я просто милувалась ніжно-голубим небом і сонечком ,яке заходило за обрій .Я згадувала все ,що сталось за ці 5 днів на нашому відпочинку. Приїхала я сюди самотньою і ображеною ,а поїду мега щасливою разом з своїм коханим хлопцем .Здається ,відпочинок вдався .
Швидко спаковуємо з Остіном валізи і встигаємо ще востаннє прогулятись пляжем. Яскраві небесні світила освічують нам шлях. Лише ми і шум моря. Хлопець ніжно потирає моє зап'ястя і носом втикається в моє ростріпане на вітрі волосся .Його приємний аромат парфумів заставляє мене посміхнутися .
—Ніколи не забуду цю поїздку .—Тихо каже мені на вухо. Ще ближче наближаюсь до хлопця і скорочую між нами відстань. —Вона зробила мені найкращий подарунок в житті ...Поруч зі мною дівчина ...моя кохана дівчина ...—З усмішкою додає .—Відчуваю себе маленьким хлопчиком ,мрії якого нарешті здійснились і зараз він вважає себе найщасливішою дитиною на планеті. —З щирою усмішкою промовляє той ,а тоді переплітає наші руки разом .Від цього в мене по тілу проходить цілий табун мурашок.
—А я відчуваю себе дівчинкою ,яка нарешті стала принцесою .Тільки боюсь ,щоб все це не виявлялось сном.
—Тоді пропоную більше не прокидатись. —Додає той:—Нехай цей сон триває вічно .—Остін накриває мене ніжним поцілунком. Мої вуста просто тануть під пухкими губами хлопця .Кожним своїм рухом він заставляє мене сходити з розуму. І як він це робить ?Раніше я ніколи не відчувала такого до жодного хлопця на цій планеті. Напевно це і є те сильне і справжнє кохання ,про яке я колись читала в казках .От би все так і виявилось.
Поцілунок закінчується ,коли нам обом бракує кисню .Ми повільно відсторонюємось один від одного ,а тоді Остін знову бере мене за руку і ми продовжуємо йти пляжем ,правда вже в бік готелю. Біля входу зустрічаємо наших рідних ,які вже забрали всі валізи і чекають на нас .Швидко сідаємо в машину і їдемо в аеропорт .Цього разу мені вже не так страшно летіти ,бо поруч є Остін,який не дає мені просто навіть подумати про страх . Я засинаю на плечі в хлопця і в кінці лише відчуваю як той ніжно цілує мене в маківку і каже :
—Спи моя маленька зефірко , а я , як хоробрий принц ,буду охороняти твій сон. —Це викликає в мене усмішку ,та очі я все ще не розплюшую .Не буду подавати виду ,що все чула ...