23 глава

*Хлоя 
Я прокидаюсь від телефонного дзвінка .І хто це вирішив зіпсувати мені настрій з самого ранку ?Злісно потираю очі і беру трубку .Остін тим часом обертається на бік і з головою накривається ковдрою .
—Алло.Хто це ?—Я навіть не встигла подивитись хто телефонує ,одразу прийняла виклик .
—Ем .Сестричко ,це тобі пам'ять відшибло після перельоту .Я —Софі ,твоя молодша сестра. 
—І чого тобі,мала ,з самого ранку ?Софі ,я хочу спати .—Роздратовано кажу .
—Я розумію ,що тобі з Ості зараз не до нас ,але ми приїхали на відпочинок і ми з мамою ,Тоні і містером Паркером чекаємо вас за сніданком.Одразу перевдягайся в купальник ,бо ми йдемо на пляж .—Закриваю очі в надії,що це сон ,але розумію ,що це моя нестерпна реальність .Відпочинок ,якого я так довго чекала вже перетворюється на якесь жахіття в якому мені навіть поспати не дають .
—Гаразд .Ми будемо через 15 хвилин .
—Ок .
Завершую виклик і обертаюсь до Паркера .
—Та прокидайся вже нарешті .—Штовхаю його в плече і той сонний падає з ліжка .Я справді не хотіла щоб він впав ,якось зісковзнув просто. 
—Робертс ,ти що сказилась з самого ранку і вирішила мене вбити ?!—Незадоволено потирає потилицю .Я починаю сміятись .
—Ой ,вибач коханий. Сильно забився ?Вилікувати тебе ?—Наіграно кажу .
—Хлоріссс...—Шипить той і підводиться на ноги .Здається мені зараз буде непереливки. —Маленька зараза,зараз на тебе чекатиме помста .—Я вибірагаю на балкон ,потім знову повертаюсь в кімнату .Остін все ще намагається мене наздогнати. Я в паніці забігаю в в ванну ,включаю душ і направляю на хлопця .Та на нього не діють мої маніпуляції ,хоча його спортивки вже повністю промокли .Він відбирає в мене шланг і ставить його на своє місце ,проте ,воду не виключає .Вона повільно починає стікати по мені і хлопцю .Він стає до мене впритул. Так близько ,що я відчуваю його теплий погляд на своїй холодній шкірі ,по якій повільно стікає вода. Ми не зводимо один з одного погляду ,між нами неначе якесь неземне тяжіння. Руки Паркера повільно переміщуються на мою талію. Я опускаю очі і розумію ,що моя піжама вже стала напівпрозорою. Як же мені важко протистояти цим небесним синім очам ,та тут я згадую картину ,яку побачила в неділю і на душі знову з'являється образа. Можливо ,це навіть ревність. Я виключаю душ і мовчки виставляю Остіна за двері. Швидко перевдягаюсь в плаття та купальник ,сушу голову і тоді виходжу до Паркера ,який задумливо сидить на ліжку .Здається ,він теж не знає що це між нами щойно було. Той мовчки іде в душ і за декілька хвилин вже повертається в яскравих жовтих шортах та білій сорочці оверсайз.Він бере свої окуляри і ми спускаємось на перший поверх ,де вже снідають наші батьки і малі. Я беру собі фруктове смузі і млинці з згущеним молоком ,а Остін —фруктовий салат .Тоді приєднуємося до наших.
—Ех ,молодь ,ми вже думали ,що ви не прийдете .—Похитуючи головою каже містер Паркер. 
—Джордже  ,хіба ти не пам'ятаєш себе в молодості ?—Підкидає дров в багаття моя мати .—Ясно ,що цим двом було не до нас. —Де тут вихід ?Здається я хочу втекти. Містер Паркер і моя мати починають сміятись ,а я байдуже сідаю за стіл .
—Добре ,що бабці тут немає,а то б вона нас теж почала тролити. —Каже мені на вухо Остін,поки ніхто не чує. 
—Та краще вона ,ніж ці двоє .—Закочуючи очі кажу. —Мені вже надоїв цей спектакль .А бути під наглядом цих двох немає жодного бажання .—Щиро кажу. Краще б вони самі одружились і нікого не мучили. Хоч вона й моя мама ,та такої егоїстки як вона ще світ не бачив .Хіба нормальна людина видасть насильно заміж свою рідну дочку ?А містер Паркер не кращий за неї ...Ідеальна парочка. 
Добре ,що я не виголошую свої думки вголос ,а далі продовжую мовчки їсти. Через 15 хвилин ми вже опиняємось на пляжі .
Малі радісно плещуться в морі ,а я гріюсь на сонечку і читаю електронну книгу. 
—Хлоє ,ти хочеш згоріти в перший ж день ?—Запитує мама. 
—Я намазалась кремом. —Не відводячи погляду від книги кажу .
—Іди скупайся . 
—Ти ж знаєш ,що я боюсь води .
—Ну нічого .Далеко не йди .—Просто так каже мати. Я ж просто хитаю головою .Як за стільки років можна не зрозуміти ,що я панічно боюсь води і ніяк не можу перебороти цей страх?—Гаразд .Тоді я теж іду .Подивись за речима. 
—Ок .—Здалеку спостерігаю як всі радісно купаються в воді .Я б теж так хотіла ,але ж страшно .Продовжую читати книгу. Минає десь пів години і над моєю головою з'являється незрозуміла тінь .Виключаю телефон і підводжу очі догори. 
—Привіт. —Хлопець говорить англійською .
—Хай.—Знімаю окуляри і стикаюсь в сірими очима .
—Хлоя ?—Я намагаюсь роздивитись хлопця .Він високий на зріст ,з пофарбованим рожевим волоссям і сірими очима .Здається я його десь бачила. —Хлоя Робертс .Літо 2016 .Табір "Summer memorize" .
—Майлз?
—Ну нарешті .—З усмішкою підводжусь і обіймаю хлопця .Ми сідаємо на мій шезлонг .
—5 років минуло .Ти так змінився ,що я навіть тебе не впізнала. Ці рожеві кучеряшки дуже тобі личать. 
—Спасибі .—Відповідає той .—А ти зовсім не змінилась. Така ж красуня .—Приємно це чути .
—Мм...А ти не розучився робити компліменти .—Здається мої щоки вже встигли покритись рум'янцем .—Як ти тут опинився ?Теж на відпочинку ?
—Ага .На тиждень з сестрою приїхали. 
—Класно .
—А ти як ?
—Нормально .
—Чесно ?Здається щось не так .Навіть коли ми від вожатих получали за ті приклеєні жуйки ,то ти виглядала щасливішою .—З ностальгією згадую про наші пригоди в таборі .
—Просто життя трішки заплуталось.
—Розумію .В мене теж не все гладко .Через рік після нашої поїздки в табір в мами виявили онкологію і через декілька місяців після цього вона померла .Добре ,що дядько залишився і нас не віддали в дитячий будинок. Він оформив нас ,як своїх дітей ,але ми з сестрою живемо окремо від нього .Я тепер турбуюсь про неї .
—Співчуваю .Мій батько і брат теж померли .—З сумом кажу .
—Як шкода .Я пам'ятаю Ноа .Він був хорошим хлопцем .
—Так.—По щоці котиться одинока сльоза .Люди ,які кажуть ,що час допомагає забути— сильно помиляються ,бо нічого мені не допомогло .Все ще боляче .
—Ну що ти ,Хло .Не плач ,все буде добре .—Той міцно мене обіймає .Я не витримую і притуляюсь до хлопця .—Ми сильні .Життя інколи підкидає пригод ,але я впевнений ,що ти зможеш їх подолати .
—Дякую .—Повільно відстороняюсь від нього .
—Бачу ,ти заручена ?Чи вже одружена ?
—Весілля через декілька тижнів .
—І хто той щасливчик ,шов крав серце самої Хлої Робертс ?—З усмішкою промовляє Майлз .
—Остін Паркер. —Вказую на хлопця ,що зараз грається в морі з братом .
—Ого .Це ж той Остін,якого ти ненавиділа і ми його разом зубною пастою вночі намазали ?
—Саме він .—Підтвержую здогадки друга. Ми тоді всі разом були в таборі  і я звісно що не втратила шанс помститись Остіну ,а Майлз був моїм компаньйоном і ми разом втілювали мої геніальні плани помсти в життя .
—Ооу.Здається мені пора тікати ,а то якщо він мене згадає ,то буде непереливки .—Я починаю сміятись .
—Якщо я тебе не впізнала ,то він теж .Повір. 
—Ну це може й так .Але ревність страшна штука .—Ми обоє знову сміємось .—А знаєш ,я ще тоді зрозумів ,що  з вас була б класна парочка .Між вами і тоді якісь іскорки були.
—Можливо .
—Гаразд,Хло .Мою малявку надовго саму залишати не можна ,тож до зустрічі .
—Бувай.Була рада побачитись і надіюсь до ми ще зустрінемось. —Хлопець махає мені на прощання і зникає в натовпі ,а наді мною знову нависає якась тінь .
—Хто це був ?—Запитує мокрий Остін ,який зараз стоїть наді мною .
—Яка різниця ?—Байдуже запитую .Чомусь мені хотілось позлити його .Нехай відчуває те саме ,що я тоді біля ТЦ.
—Велика.—Я лише закочую очі .—Хлоє ,можеш відповісти на мою запитання ?—Сідає поруч .
—А я не хочу .
—Ну чому ти така вредіна ,зефірко ?Хто був той хлопець ?
—Друг мій з табору .
—І що він хотів ?
—Поспілкуватись. 
—Хм...А він в курсі що в тебе є наречений ?—Чомусь мені хотілось виплеснути всю свою негативну енергію на Остіна і теж сказати йому що в нього є наречена ,але чомусь він зустрічається з іншими. Ледве стримала себе .
—В курсі.
—Надіюсь ,що більше його не побачу .
—Це що за заявки ?Мені що не можна з друзями спілкуватись ?
—Був тут вже один друг .Тобі нагадати чим все закінчилося ?—Слова Остіна дуже зачепили мене .Я роздратовано вдягаю на себе плаття і хочу втекти від нього .Той бере мене за зап'ястя .—Ну ,Хло,пробач ,я не хотів тебе образити. —Вириваю свою руку .—Просто мені не приємно бачити якогось невідомого типа біля тебе.
—Як і мені !—Роздратовано кажу ,натякаючи на Дарсі і ту незнайомку .
—Що ти маєш на увазі ?—Та я вперто його ігнорую і йду до готелю. Зупиняюсь лише біля басейну і сідаю на його край .Опускаю ноги до низу і дивлюсь в кришталево чисту воду. Чому він так поводиться ?Я справді не розумію .
Поки я літаю в своїх думках біля мене пробігають якісь діти .Я не втримую рівновагу і падаю в басейн .Вода повільно наповнює мої легені . Я намагаюсь добратись борта ,але всі мої странання марні .Я просто йду на дно .
—Хлоя ,Хлоя ,Хлояяяя.Ну прокидайся ,зефірко. —В моїх вухах лунає дивний звук і я повільно відкриваю очі .Все таке розмите. Тоді я різко обертаюсь на бік і вибльовую воду .В горлі дуже пече .—Фух ,ти жива .—Остін припіднімає мене трошки і міцно пригортає до себе. Я обвиваю  руками шию хлопця .Вся тремчу і мені безмежно страшно .Я ж могла померти .І навіщо підійшла до того басейну ?Паркер ніжно погладжує мене по мокрому волоссю і мені стає легше .—Я знав ,що краще не залишати тебе саму і пішов за тобою. Добре ,що побачив як ти падаєш в воду і встиг .
—Дякую .—Єдине ,що я можу вимовити. 
—Чому ти не сказала ,що не вмієш плавати ?Я б обов'язково тебе навчив. 
—Не хотіла тебе турбувати. —Той лише закочує очі .
—Гаразд ,нещастя ти моє ,ходімо в номер ,а то на нас вже всі витріщаються .—Я схвально киваю і хлопець допомагає мені піднятися .Добре ,що зараз всі люди на пляжі і в ліфті ми їдемо самі. Остін швидко відкриває двері і ми опиняємось в нашому номері .
—Сильно злякалась ?—Запитує в мене хлопець .
—Так .—Чесно кажу .—Я йду перевдягнусь .—Той схвально киває і починає переглядати щось в своєму телефоні.Через декілька хвилин я вже приводжу себе в нормальний стан і виходжу до Остіна в короткому білому платті ,яке він мені подарував .
—Тобі дуже личить. 
—Дякую .—Сором'язливо відповідаю. 
—Щойно дзвонила твоя мати .Вони вже теж повернулись з пляжу і сказали ,що чекають на нас через 15 хвилин за обідом .
—Гаразд .А вона знає про ...
—Ні .—Перебив мене хлопець. —Якщо хочеш ,то скажи їй сама .Я подумав ,що їй краще не знати про це. 
—Ти правий. Дякую .—Той лише кивнув і пішов перевдягатись.
Я була трохи стривожена ,через цю ситуацію .Навіть налякана...Але також я була вдячна Остіну за допомогу. Він вже не вперше мене ось так рятує .В той момент мені справді хотілось забути побачене в неділю. Якби ж я могла стерти собі пам'ять,піти з ним на побачення і зараз б в нас все було добре .Я б навіть хотіла цього ...
—Я готовий .—Паркер повернувся вже в нових яскравих червоних шортах і білій футболці .—Ходімо. 
Обід пройшов навіть дуже непогано .Батьки говорили про щось своє ,а малі гралися. Я мовчки смакувала свою улюблену пасту з овочами .Здається ,ніхто навіть не зрозумів ,що зі мною щось трапилося .Думаю ,що краще про це нікому не знати .
—Остіне ,Хлоє ,ми знову йдемо на пляж. Ви з нами ?—Запитує мама. Хочу щось відповісти ,але Остін мене випереджає:
—Ми з Хло вирішили йти в басейн .Хочу навчити її плавати. —Каже той і бере мене за руку. 
—Ясно. Ну удачі тобі ,бо Хло води боїться як вогню .—Мені якось навіть образливо було чути це від матері .Неначе я вже така не здібна учениця .
—Нічого.Хло дуже швидко всьому вчиться.Впевнений ,що в неї вийде. —Легко приобнімає мене за талію .Я відчуваю якесь тепло на душі .Хоч від когось я отримую підтримку .
Наші рідні прощаються з нами і виходять з готелю .
—Ти на рахунок плавання серйозно чи це просто відмовка ,щоб їх спекатись ?
—Я говорив цілком серйозно .Тому йди перевдягайся в купальник ,а я почекаю на тебе тут .
—Гаразд ...але мені трохи страшно. —Чесно кажу .Особливо після того ,як декілька годин тому я ледве не потонула. 
—Нічого не бійся .—З ласкавою усмішкою каже той ,ніжно погладжуючи моє зап'ястя .—Я вірю і тебе. —Заправляє неслухняне пасмо золотистого волосся мені за вухо. 
—Гаразд .—Відпускаю руку хлопця і йду в номер .В своїй валізі знаходжу красивий червоний купальник .Не думала ,що одягну його ,але зараз мені так захотілось. Він ідеально підкреслював всі мої форми .Не знаю ,що це на мене найшло ,але я хотіла справити враження на Остіна .
Вдягаю на себе зверху легке плаття такого ж кольору і йду до хлопця. Та тільки я виходжу з ліфту ,як бачу його біля молодої адміністраторки на рецершині. Той про щось мило з нею говорить. В мене ж коти на душі кігтями шкребуть .Я тільки на хвилинку відійшла ,а він вже до когось клеїться .В один момент мені здається ,що Остін щось до мене відчуває ,але інколи мені стає гірко від його вчинків. Та цього разу я не втікаю ,а гордо прямую до нього.Нехай не думає ,що я сховаюсь у вбиральні, як десять років тому, і буду плакати .В той момент я ще дещо зрозуміла ,а саме  ,що я ревную Паркера. Так ,Хлоя Робертс ,здатна на такі почуття .Можливо ,це дуже по-дитячому ,але я нічого не можу вдіяти. Така вже я є .
—А ось і моя наречена. —З усмішкою каже той. —Ходімо ,Хло .—Бере мене під руку і ми крокуємо до басейну .—Я ж в ступорі не можу навіть слова вимовити .Думала накричати на нього ,але щось перехотілось.Він представив мене тій адміністраторці нареченою ,а це виходить ...Що він не залицявся до неї ?Здається я зовсім заплуталась .І що цей Паркер зі мною робить ?Геть втратила здоровий глузд.
—Зефірко,це плаття звісно тобі дуже личить ,але може ти його краще знімеш ?Плавати так точно не навчишся. 
—Ааа...—Виходжу нарешті з своїх думок і розстібаю гудзики на сукні .Ставлю її на шезлонг і дивлюся на хлопця.Той зараз в одних плавках. На сонці виблискує йоги оголене накачане тіло. І я навіть встигаю замилуватись ним. Красою його явно не обділили .Так ,Хлоє ,досить на нього витріщатися !Підводжу нарешті очі і бачу ,що Остін теж зацікавлено дивиться на мене. 
—Наступного разу ...вдягни ,будь ласка ,щось більш закрите. —Каже той ,а я  вигинаю брову від шоку.
—Тобі ...не подобається ?—Здивовано запитую.Щось моя сміливість геть мене покидає.Звісно ,я ж не перша красуня .Мабуть не така вродлива ,як колишні Паркера. Важко видихаю .
—Ем...—Той нервово проводить рукою по своєму волоссі .Невже боїться мене образити. Та можу його розчарувати ,бо він вже це зробив. Незадоволено відвертаюсь до басейну і дивлюсь в воду. Минає декілька секунд і я відчуваю на своїх плечах руки Остіна. Він нахиляється до мого вуха і тихо шепоче :
—Мені подобається ,але я не хочу щоб мою наречену бачили в такому вигляді інші хлопці. —По тілу проходять мурашки. Чи це від того ,що хлопець так близько стоїть ,чи від його слів. Невже він ревнує мене ?Чи це я знову щось собі нафантазувала ?—Гаразд ,ходімо вже плавати , а то такими темпами навіть в воду не зайдемо. —Я знову приходжу до тями і ми разом заходимо в басейн. Спочатку трохи лячно ,але тут не так глибоко як здавалось і Остін весь час тримає мене за руку .
—Так ,слухай мене уважно і повторюй за мною ...Я завжди буду поруч ,тож не бійся ,що потонеш. Проте ,трохи води таки прийдеться напитись . Спочатку завжди важко ,але ти зможеш. —З усмішкою каже той і я вірю йому .
Минає близько години. Це було дуже складно ,але під кінець в мене почало виходити. Остін виявився дуже здібним вчителем і я вдячна йому за допомогу. 
—Я пливу ,ура .—Радісно кричу я .
—Молодець .Ти класна учениця ,Хло .Я вірив в тебе. 
—Дякую .—З усмішкою кажу і підпливаю до хлопця. Мені захотілось трохи подурачитись і я почала брискати в нього водою,а він в мене. Було так весело. 
—Маленька Хлоріс ,зараз я тобі помщуся .—Той почав до мене наближатися ,а я швидко поплила в інший бік .Мені було так добре зараз. Через декілька секунд Остін вже мене наздогнав. Я опинилась в обіймах хлопця .І здається, що він не збирався мене відпускати .
Навколо вже нікого не було ,лише ми залишились в басейні. Красивий захід сонця відбивався в воді .
Я обвила пояс хлопця своїми ногами ,той тримав мене за талію. Всередині мене знову з'явилось хвилювання ,лише ці голубі очі викликали його в мене. Остін теж не зводив з мене погляду. Повільно ми наближались один до одного ,поки хлопець не доторкнувся моїх губ своїми .Я не змогла йому протистояти і відповіла на поцілунок. Мені так цього хотілось ,що я не стрималась .Мої руки повільно перемістились на шию хлопця. Я бачу ,що його тіло теж вкривається сиротами .Цікаво ,він теж відчуває цю бурю емоцій як і я ?Його долоня ніжно погладжує мою щоку .Поцілунок стає ще більш палким .Я закриваю очі і вдихаю аромат парфумів хлопця. Остін ще сильніше пригортає мене до себе ,так що я чую як швидко б'ється його серце .З вуст хлопця виривається короткий стогін і нам обом бракує повітря .Я повільно відстороняюсь від нього .Тут в голові з'являється картинка ,як Паркера цілує Дарсі .Знову біль ...
—Вибач ,я не мала цього робити .—Невпевнено кажу. Брешу сама собі,бо ніяк не можу йому довіритись .
—Хлоя ,що трапилось ?Ти то така мила і добра ,то стаєш холодніша за айсберг. Я просто не розумію .—Хитає головою той і відпускає мене з своїх обіймів .—Я лише мовчки виходжу з басейну. Добираюсь до номера ,перевдягаюсь в піжаму і швидко засинаю .Остіна ще немає .Здається він образився і прийде пізно .Ну й нехай робить що хоче .Я була права і між нами завжди буде якась недовіра. Попри все ...
Від автора :Планувала викласти главу ще вчора ,але в мене не було Інтернету в другій половині дня ,тож не склалось .Проте я встигла написати ще одну главу і викладу її сьогодні ввечері .Це буде такий собі невеличкий бонус .Як вам продовження ?Як ви гадаєте Майлз буде позитивним чи негативним героєм ?Цікаво почути вашу думку .