22 глава

*Хлоя 
Я прокидаюсь і обертаю голову на бік. На подушці лежить листочок з віршем Кошмарчика .Закриваю очі і розумію ,що я так і не зробила вибір .Вони обоє такі різні ,але кожен з них особливий і манить до себе .От би хтось дав мені пораду ,сказав ,як вчинити краще ,але я маю зробити цей вибір сама .Ранити одного з них я найбільше не хочу .
Кошмарчик —суцільна таємничість ,здається холодним льодовиком ,та в душі він добрий романтик .А ще ...той вірш .Він написав його дівчині ,яку кохав .Можливо,мною він лише хотів замінити її .Також я не можу дізнатись хто він ,бо якщо зроблю це ,то порушу правила .
Остін—людина ,яку я знаю все життя .Здається ,за цей місяць він дуже змінився .І то в кращу сторону. Ми маємо з ним одружитись і я думаю ,що ми не зможемо скасувати це весілля .Можливо ,краще розпочати з ним справжні стосунки. Він не поганий хлопець ,але  якщо все це одна з його підступних ігор ,щоб знову мене принизити ?
Вирішую таки дати Остіну шанс ,а з Кошмарчиком поговорю після приїзду .Надіюсь ,що він мене зрозуміє .Хоч би я не помилилась.
Спускаюсь на перший поверх і йду снідати панкейками ,які напекла Сара. 
—Привіт ,сіс .—Вітається мала .
—Привіт ,дівчатка.—Сідаю біля сестри .
—Хлоя , сьогодні вихідний .Ти мені ще минулого тижня обіцяла сходити в ТЦ на ковзанку і на мультик .—Благальними очима дивиться на мене мала. 
—Гаразд,Софі .Піду вже я з тобою,але не надовго .
—Ура !!!—Та радісно мене обіймає.—Дякую ,ти найкраща сестра в світі!—Цілує мене в щоку .—Я біжу збиратись. —Мала бере містера Теддіка і йде до себе в кімнату .
—Як пройшов вчорашній виступ ?—Запитує Сара ,поки я ласую своїм сніданком .
—Нормально .В нас все вийшло. Концерт був просто чудовий. Подарунок Остіну дуже сподобалося.
—Класно. 
—А ще ...Паркер запросив мене на справжнє побачення .
—Ого .—Бачу на лиці дівчини щире здивування .Ще б .Я сама від себе такого не очікувала. —То в вас з ним потепління ?!
—Ну можна й так сказати . Здається ,ми вже не ненавидимо один одного .
—Ясно ,я за вас дуже рада.—Я схвально киваю .
—Дякую , за сніданок. Біжу збиратись ,щоб Софі не чекала. 
—Гаразд .Добре вам відпочити. —Іду до своєї кімнати. Знаходжу в шафі білі спортивні штани і худі оверсайз .Макіяж вирішую сьогодні не робити .Волосся збираю в хвостик і натягую на голову кепку .Вдягаю ніжно-голубий тренч і взуваю кроси .На першому поверсі вже на мене чекає Софі з містером Теддіком .
—Ходімо вже ,нещастя моє .—Я прошу в водія ключі від своєї машини і він ,взявши з мене слово ,що я буду обережною ,віддає мені їх .Сідаємо в середину і мчимо до найближчого ТЦ .Сестра одразу тягне мене до ковзанки ,на якій вона дуже любить кататися .Купляю нам два білетики і годину ми катаємось на ковзанах. Я вже так давно не була на ковзанці , така ностальгія .Але класно згадати дитинство. 
—Там новий мультик тільки вчора вийшов .Давай подивимось його .—Софі дивиться на мене очима кота в чоботях з мультика "Шрек " ,перед якими я не можу встояти. Тому я погоджуюсь і ми йдемо по попкорн і колу .Мультик виявляється і справді цікавим ,навіть мені сподобався і я не шкодую ,що пішла. Зараз ми йдемо в кафе ,бо вже зголодніли і стомились. Я замовляю нам улюблене морозиво і мілкшейки .
—Це був найкращий день з сестрою .Дякую тобі ,Хлоє .—Софі просто на сьомому небі від щастя і я рада її бачити в хорошому настрої .Треба буде з нею частіше кудись виходити. 
—Немає за що .—Ми ще трохи сидимо в кафе ,а тоді виходимо на вулицю і йдемо до парковки .Я б спокійно сіла в машину і ми б поїхали щасливі звідси ,але недалеко я побачила знайомий силует .Це був Остін ,ще якась невідома мені дівчина , приблизно мого віку, і Дарсі .Що ???Вони про щось мило розмовляли .Я неначе заціпеніла від шоку .Ці троє сіли в машину Паркера і кудись поїхали ,добре що хоч мене не помітили .На душі стає дуже боляче .Одна сльоза стікає по моїй щоці .Вчора мені здавалось що він так щиро говорив ,що справді мав якісь почуття до мене ...Та все це виявилось одною з ігор Остіна Паркера .Як я могла бути такою ідіоткою і повірити в те ,що він не такий вже й поганий ?Але він підлий брехун !Навіть попри те ,що ми вдаємо наречених він в вільний час розважається з іншими дівчатами в одному з найбільш людних ТЦ Вашингтона.Я зараз радію лише одному ,що не встигла піти з ним на побачення і не повірити в його брехню .
—Хлоя ,не плач .Хочеш ,я сама цього Ості прикінчу .Ідіот !Хіба можна проміняти таку красуню як ти на цих общипаних курок ?Я тій Дарсі ще літру зеленки на голову налию ,ти тільки не плач .—Слова сестри викликають в мене гірку посмішку. Я починаю витирати сльози і приходити до тями .
—Ненавиджу його ,завжди буду ненавидіти Остіна Паркера. —З люттю кажу. —Їдьмо звідси ,мені погано .—Я сідаю за руль і ми рушаємо додому .Більше мені нічого на сьогодні не хочеться .Просто забути все,що я щойно побачила .З слізьми заходжу в свою кімнату і закриваюсь в ній .Мені справді дуже боляче ,бо я мала до нього почуття!Як він міг ?!Біля мене знову опиняється лист від Кошмарчика.Я перечитую його і папір промокає від моїх сліз .Ці рядочки набувають для мене ще більшого сенсу і я зараз як ніхто розумію Кошмара .Можливо ,ми зможемо вилікувати душевні рани один одного ?Можливо ,він саме той ,хто мені потрібен ?
Через секунду мені приходить повідомлення від Остіна з адресою .Він пише ,що буде дуже радий мене бачити .Я нічого не відповідаю .Лягаю на ліжко і просто засинаю .Надіюсь ,що сон хоч трішки мені допоможе .
—Хлоя ,Хлоя,прокидайся !!!—На моєму ліжку починає стрибати сестра .
—Ну Софі ,я не в настрої .—Накриваюсь подушкою .
—Хлоя ,негайно вставай .На дворі вже ніч ,а в тебе ще не зібрана валіза !—Кричить мені на вухо сістер. 
Блін .Я ж зовсім забула про нашу поїздку .Ну супер .Мені ще з цим брехуном прийдеться провести 5 днів разом .Раніше я мріяла про подорож ,але коли згадую про Остіна ,то мені вже нічого не хочеться .Проте ,я знаю ,що на маму не подіють жодні відмовки і їхати таки прийдеться .Тому я піднімаюсь з ліжка і дістаю з шафи валізу .Починаю складати туди всі свої літні речі,що ми купили з Айлою і ті ,що подарував мені Остін .Одяг ж не винен ,що його купляв такий ненормальний .Мені стає якось байдуже до цієї подорожі ,тому я не сильно нею переймаюсь .Закриваю валізу ,йду на кухню і випиваю стакан води .Вечеряти мені не хочеться.Приймаю ванну і йду спати .Завтра буде не легкий день. 
Прокидаюсь від звуку свого будильника .Виліт через декілька годин ,тому я швидко йду в вбиральню ,роблю всі водні процедури,а тоді йду снідати .В кухні зустрічаю сестру і маму. Ті в набагато кращому настрої ,ніж я .
—Доброго ранку. —Вітаюсь.
—Доброго .—Каже мама .—Сару я сьогодні відпустила. Тому на сніданок йогурт. —Сідаю біля мами .—Що з настроєм ?—Запитує вона .
—Просто голова болить .Вже випила таблетку ,скоро стане краще .—Фальшиво усміхаюсь і брешу . Думаю ,що їй не варто знати правду. 
—Ясно .Ти снідай і швидко збирайся.Ми маємо через сорок хвилин вже бути в аеропорту. 
—Мг ...—Доїдаю свій сніданок і йду одягатись. Сьогодні мій вибір зупиняється на чорних джинсах і лавандовому худі .Зверху одягаю косуху .Волосся збираю в пучок і роблю легкий макіяж .Зношу свою валізу на перший поверх ,де на мене вже чекає сестра і мама.Сідаємо в таксі і вирушаємо в аеропорт. Я весь час дивлюсь в вікно і мовчу.
—Приїхали .—Виводить мене з трансу Софі і ми виходимо з автівки .Біля входу в аеропорт я помічаю сім'ю Паркерів. Мій погляд зупиняється на Остіні .Він одягнений в сині джинси ,біле худі ,а на голові в нього бандана. Зверху на хлопцеві джинсовка ,а на очах окуляри. По лиці видно що він в поганому настрої .Невже так засмутився ,що я не приїхала ?Міг би знайти мені заміну .Он скільки дівчаток має ,я вже вчора в цьому переконалась. 
—Ну що ,молодь ,готові до польоту ?—Радісно запитує містер Паркер .
—Звісно !—В один голос промовляють малі. Ми ж з Остіном невдовлено переглядаємося. 
—В цього з самого ранку зуб болить ,ходить як в воду опущений ,а з Хлоєю що ?—Запитує чоловік. Ох ,так значить в мого благовірного зубчик розболівся .Можливо хлопець тої другої дівчині врізав йому вчора ?
—В неї голова болить.—Відповідає за мене мама. —Хлоя ,ти б може хоч трошки усміхнулась ,а ?Йди поговори з Остіном .Бачиш, який він сумний. —Шепоче мені на вухо мама .Я ж готова зараз втекти звідси будь-куди ,лиш би не брати участь в цій цирковій виставі .
—Любий ,що з тобою ?—Наіграно підходжу до нього і доторкаюсь холодною рукою до щоки. —Сильно болить ?—Виносьте Оскар ,бо я вже точно його заслужила своєю неперевершеною грою. 
—Коли ти прийшла ,то стало краще .—З єхидною усмішкою промовляє і цілує в руку. Ненормальний. Я кривлюсь ,а цього ідіота це тільки забавляє .
—Думаю ,що відпочинок в Дубаї піде всім нам на користь.
Ми всі заходимо в середину аеропорту і прямуємо до стійки реєстрації .Остін в одну руку бере мою валізу ,а іншою тримає мене .Минає ще година і ми вже знаходимось на борті літака .Я сідаю на своє місце біля ілюмінатора і дивлюсь в нього .Біля мене сідає Остін .Наші батьки і малі сидять дуже далеко від нас .Думаю ,що це й на краще .Стюардеса  починає щось говорити,але я зовсім її не слухаю .Лише коли літак взлітає я розумію ,що мені стає страшно. Я раніше літала лише в дитинстві ,а зараз в мене з'явився якийсь страх. Знову хочеться втекти. Я нервово потираю зап'ястя .
—Спокійно. —Остін бере мене за руку. Я переводжу погляд на хлопця .Мені нагадало це той самий момент на сцені в День святого Валентина .
—Відпусти ,будь ласка .—Дивлюсь на хлопця. 
—Хлоє ,та що з то бою сталось за той один день ?Я думав ...
—Це була помилка. Все ...було помилкою .—Відвертаюсь до ілюмінатора ,щоб не заплакати. 
—Я все зрозумів .—Він холодно відпускає мою руку .Я запихаю в вуха навушники ,щоб хоч якось відволіктись.Починає грати трек Єгора Кріда —Не идеальна .Ще вчора я заскрінила її переклад на англійській .Мені дуже подобається ця пісня .Я слухаю її декілька разів і це трохи заспокоює мене .Стає вже не так страшно ,швидше боляче .
Цей політ здавався мені вічністю і коли ми нарешті вийшли з цього літака ,то я з полегшенням видихнула. Нічне місто неймовірно красиве .Я б з задоволенням ним прогулялась ,але не можу ,бо дуже стомлена .Ми викликаємо таксі і всі разом їдемо в готель. По дорозі батьки повідомляють ,що забронювали нам спільний номер .Ну просто клас !
Піднімаємо ліфтом догори і прощаємось з батьками. Остін відкриває наш номер і ми заходимо в середину .
Тут дуже просторо і світло .Велике кругле ліжко ,панорамні вікна ,також є джакузі .Просто рай ,але мені прийдеться ділити його з Паркером .
—Я посплю на підлозі .—Холодно каже той.Я звісно зла на нього ,але я вважаю ,що це не чесно. 
—Думаш ,що ми не зможемо поділити одне ліжко?—Згадую ту ніч ,коли Остін врятував мене від Девіда .Я ніколи не забуду цього вчинку .Нехай вважає це звичайною вдячністю .
—Ок ,якщо тобі буде зручно. —Байдуже каже він .
—Я в душ. —Той схвально киває .Я беру свою піжаму і йду в ванну кімнату .Включаю контрасний душ і стаю під нього .Холодна вода по-трохи огортає моє тіло .Стає якось легше. Я стою так хвилин 20 ,а тоді повертаюсь в кімнату .Остін вже спить .Так і не дочекався ,поки я вийду .Накриваю хлопця ковдрою і лягаю поруч .
*Остін 
Неділя ,8 вечора .
Я написав Хлої дату і місце .Вона нічого не відповіла ,але я все ще надіятимусь ,що вона прийде. Що ж я придумав ?Романтичне побачення на даху багатоповерхівки .Його було досить важко організувати ,але я впорався .Все ,до речі ,сам робив .Навіть прикрасив місце квітами та свічками .Я так довго чекав цього дня .Так хотів ,щоб ми були разом і ледве вчора зміг її запросити на побачення ,бо сильно хвилювався і боявся отримати відмову .Зараз ж на серці присутня легка тривога ,але я надіюсь ,що це лише дурне переживання .
Нервово заломлюю кісточки і сідаю за стіл .Сонце по-трохи заходить за обрій і небо стає рожевого зефірчастого відтінку .Шкода ,що Хлоя пропускає цей чарівний вид ,вона ж любить дивитись на заходи сонечка .Дивлюсь на годинник і розумію ,що дівчина запізнюється вже на 20 хвилин .Ну нічого ,це ж Хлоріс. Можливо ,спеціально хоче ,щоб я понервував ?Минає ще хвилин 10 і я вирішую їй написати :
"Хлоя ,ти де ?Я вже на тебе зачекався ."