21 глава

*Хлоя 
Сьогодні субота ,а це означає що  Остіну Паркеру  виповнюється 21 рік .День народження в нього ,а хвилююсь я .Прокинулась в 7 ранку і пішла готувати йому ще один сюрприз в вигляді його улюбленого пирога. І так ,це не сон. Хлоя Робертс знову вирішила перетворити кухню в поле бою ,щоб зробити приємне ,хлопцю ,якого ненавиділа ще місяць тому. І куди котиться цей світ ?
Дістаю з духовки свіжоспечену випічку і вдихаю її приємний аромат. На вигляд навіть дуже апетитно ,надіюсь ,що і на смак так само .Прикрашаю пиріг вишнями і встромляю в нього 21різнокольорову свічку .Залишаю випічку на кухні і йду в свою кімнату. Ще є трохи часу і я сідаю робити домашнє завдання. 
Минає дві години і я збираюся на концерт. Дістаю з шафи яскраву червону сукню до колін,яку подарував мені Остін. Я ще вчора вирішила ,що піду в ній .Одягаю її і тоді роблю макіяж .Наношу тон ,підводжу вії тушшю ,а на губи наношу прозорий блиск. Волосся я накручую ,збираю в високий хвіст і витягую декілька прядок на перед. Взуваю сріблясті туфлі на шпильках і беру такого ж кольору сумочку. Швидко починаю упаковувати картину в яскравий подарунковий папір,зверху перев'язую червоним бантиком і спускаюсь на перший поверх. До приїзду хлопця залишається декілька хвилин. Підходжу до дзеркала ,наношу на зап'ястя улюблені парфуми , вдягаю кулончик і милуюсь своїм відображенням ,яке мені сьогодні дуже подобається .Лише всередині присутній легкий страх і декілька питань крутяться в моїй голові :Як пройде наш виступ ?Чи сподобається Остіну мій подарунок ?І...Що між мною і Паркером ?
Якщо на перші два питання я протягом цього дня точно дізнаюсь відповідь ,то на 3 треба відповісти самій собі ,а я ...не знаю .
Закриваю на хвилинку очі і роблю глибокий вдих. Зараз не час для цих нав'язливих думок. Йду на кухню і беру пиріг. Вдягаю на свою голову святковий ковпачок і запалюю свічки. Паркер вже сигналить мені і я вибігаю на вулицю .Хлопець виходить з машини. Зараз він одягнений в чорну сорочку і штани в клітинку. Йому так йде. Він підходить ближче і я відчуваю аромат його їдких парфумів. 
—Вітаю з Днем народження , імениннику .—Радісно кажу .—Остіне,з дитинства ми не дуже ладнаємо ,але останнім часом ти ...став для мене дуже близькою людиною .Ти завжди поруч , підтримуєш мене і рятуєш від різних неприємностей. Я вдячна тобі за все .—Зараз я говорю від чистого серця .—В цей день я хочу тобі побажати здійснення всіх твоїх мрій. Я щиро вірю в те ,що ти станеш крутим музикантом і бажаю досягти тобі в цьому успіху. Нехай тебе завжди оточують дорогі тобі люди ,які будуть твоєю опорою і підтримкою. Ну і звісно здоров'я .Загадуй бажання ,Остіне Паркер. —Той закриває очі і про себе щось промовляє ,а тоді задуває всі свічки. Я ставлю пиріг на капот його автівки і тоді стаю на п'яточки і міцно обіймаю хлопця. 
—Дякую тобі ,Хлоє .—З усмішкою каже той і цілує мене в щоку. Я теж розпливаюсь в ласкавій усмішці .
—В мене є для тебе ще один сюрприз ,але ти отримаєш його після  виступу. 
—Ммм...Хіба може бути ще щось краще ніж улюблений пиріг ,спечений самою Хлоєю Робертс ?—Здивовано запитує. 
—Хах.Можливо. 
—Ну ти і інтригуєш ,зефірко. Можливо віддаси подарунок імениннику зараз ?—Лукаво запитує .
—Е ,ні .—Махаю в нього перед лицем своїм пальцем .—Після концерту. 
—Тоді поїхали в клуб,бо мені вже дуже хочеться дізнатись ,що ти ще придумала ,Хлоріс .—Ми сідаємо в машину .Я ставлю подарунок на заднє сидіння. Запакувала я його так ,що важко здогадатися що там .Надіюсь ,що Остіну сподобається .
Хлопець обережно паркується і ми виходимо з його автівки. Він відкриває мені двері і ми заходимо в темне приміщення ,яке освічується різнокольоровим світлом .Зараз тут лише бармен ,який протирає стакани для коктейлів .Ми йдемо в бік сцени і я помічаю хлопців з гурту .
—Привіт.—Махаю їм усім. 
—Хай .—Ті спрямовуються на мене свій погляд і теж вітаються.
—Ми з хлопцями ще маємо деякі справи. Повернемося через пів години. Маєте час порепетирувати. —Каже Лука .Учасники "Elusive " виходять з клубу і ми залишаємось з Остіном наодинці .
—Ну що ж ,приступимо до роботи. —Я стаю біля мікрофону ,а Паркер сідає на стілець біля мене і бере до рук гітару. Ми встигаємо прорепетирувати разів 5 .Звучить ще краще ніж минулого разу .Я дуже задоволена і мене лякають лише глядачі .Надіюсь ,що в мене знову не виникне бажання втекти зі сцени через страх .
Приміщення  по-трохи починає наповнюватись фанами і людьми ,які просто вирішили розважитись в клубі .Ми йдемо за куліси .Хлопці з гурту теж приєднуються до нас .
—Бро ,за 5 хвилин ми виходимо. —Промовляє один з них .Остін схвально киває ,а тоді підходить до мене ближче .
—Ти можеш подивитись на наш виступ в залі на другому поверсі .Ми забронювали вам з Айлою місце .Вона вже там.Твій вихід десь через годину .Я запрошу тебе на сцену. 
—Гаразд .Удачі вам .—Щиро кажу .
—Дякую .—Остін бере свою гітару і вони з хлопцями виходять на сцену. По той бік одразу чую виски фанатів . Я явно не привикла бувати в таких гучних і багатолюдних місцях .Відправляюсь на другий поверх ,де майже нікого немає .Біля одного з столиків бачу Айлу і підходжу до неї .
—Привіт .—Обнімаю подругу. 
—Привіт .—Сідаємо на м'який диванчик і заворожено дивимось на сцену .
—Як ти ?Не боїшся виступати ?
—Трішки.—Признаюсь подрузі .—Але я не можу сьогодні підвести Остіна .
—Не переживай ,ви обоє чудово співаєте .І в вас буде як мінімум одна фанатка ,яка буде хлопати і підсвистувати .—З усмішкою промовляє брюнетка .Як добре ,що в мене є така подруга .—Ти вже подарувала Остіну свій сюрприз?
—Ще ні .Хочу зробити це після виступу .
—Ясненько. Мені Лука говорив ,що хлопці теж для нього щось готують ,але так і не признався що. 
—Цікаво ...Ну скоро дізнаємось .—На цьому ми перестаємо розмовляти ,бо  хлопці виконують першу композицію .Спів Остіна просто зачаровує мене .Він не схожий на брутального самовпевненого рокера ,який просто викрикує слова з пісні ,від яких в слухачів тріскають перепонки в вухах .Композиції "Elusive" більш ліричні і я б навіть сказала романтичні. Шкодую ,що раніше не ходила на їхні концерти.Вони справді дуже талановиті .З сумом згадую про Ноа. Зараз він міг би стояти разом з ними на цій сцені і так само радіти життю ,але цього вже ніколи не станеться. Мені так його не вистачає .Якби ж він був тут ,то б зараз міцно-міцно обійняв і мені б стало легше. Відвертаюсь в бік ,щоб Айла не бачила ,як я витираю сльозу ,яка одиноко пробіглась по моїй щоці і продовжую дивитись виступ "Elusive".Зараз не час для сліз ,потрібно зібратись .
Я ніяк не можу відвести погляду від сцени .Остін своїм співом неначе заворожив мене.Радісно хлопаю після кожної пісні .
—Друзі ,дякую всім ,хто прийшов на наш концерт. Ми з хлопцями дуже раді ,що так багато людей прийшло послухати нашу музику .На закінчення я б хотів покликати на сцену мою наречену —Хлою .Ми заспіваємо з нею дуетом. Підтримайте її оплесками. —Я швидко піднімаюсь з свого місця і крокую до Остіна .Хлопці сходять зі сцени і всі глядачі спрямовують погляд на мене. Відчуваю як мої колона починають тремтіти. Обертаюсь і дивлюсь в бездонні голубі очі Паркера .
—Ти зможеш ,Хло .—Тихо каже він мені і я обертаюсь до людей .Починає грати мелодія ,я закриваю очі ,роблю великий вдих свіжого повітря і починаю співати .Тоді мені стає краще і я думаю про пісню ,а не про хвилювання. На лицях глядачів бачу щире здивування ,але здається вони захоплені нашим виступом. Переводжу погляд на Остіна ,який підспівує і обережно перебирає пальцями по гітарі. Він виглядає такий щасливий і на моєму обличчі теж з'являється усмішка .Він зараз такий милий ,як ніколи. Розумію ,що музика для цього хлопця—це як повітря .Мені стає добре ,коли я бачу його таким .Підходжу до нього впритул і дивлюсь в очі .Той теж не відводить від мене погляду. Ми продовжуємо співати до останньої ноти ,а тоді зал заливається радісними оплесками і вигуками. 
—Нам вдалося.—Остін кладе свою гітару на крісло і підводиться .Ми обіймаємось,мені навіть не хочеться від нього відсторонятись,але я трохи заспокоююсь і беру в руки мікрофон .
—Я хочу скористатись нагодою і привітати Остіна з йоги Днем народженням.—Зал знову стихає і уважно спостерігає за усім ,що зараз відбувається на сцені. Обертаюсь до хлопця і беру його за одну руку. —Я рада ,що ти появився в моєму житті .Ми пережили з тобою так багато різних труднощів ,але всіх їх здолали .Ти завжди поруч ,коли мені потрібен ,ти став частинкою мого життя і я вже не уявляю його без тебе .Дякую тобі за все .Нехай всі твої мрії здійсняться ,адже без мрій ми ніхто .Я люблю тебе ,Остіне .Будь щасливий .—Той знову мене обіймає .Я не витримую і впиваюсь в вуста хлопця п'янким поцілунком. Їдкий аромат його парфумів таки задурманив мій мозок .Обхоплюю гарячі щоки хлопця своїми руками.Той ніжно доторкається до моєї талії ,від чого по моєму тілу проходить сироти. Я згадую наші  попередні поцілунки .Кожного разу я відчуваю щось особливе,неначе метелики в животі літають. Лише глядачі ,які все ще спостерігають за нами і радісно вигукують заставляють мене зупинитись і відсторонитися від хлопця .Здається мої щоки знову залиті рум'янцем .Остін не відпускає мою руку і тепер вже звертається до фанів :
—Дякуємо вам за те ,що прийшли на наш концерт. Ми були раді всіх вас бачити. До нових зустрічей , друзі .—Ми махаємо всім на прощання і зникаємо за кулісами .Вмить мені стає дуже незручно і я не знаю як маю поводитись з Паркером .Це ж я його поцілувала ...Від незручної тиші нас рятують друзі Остіна ,які радісно починають вітати його з Днем народження .
—Бро ,ми всі хочемо привітати тебе з цим великим святом . Сьогодні ти став ще на рік старшим ,а отже радикуліт ,сивина і маразм потрішки підкрадаються до тебе .—Всі починають сміятися ,а Паркер закочує очі .—Але це буде згодом ,бо зараз ти ще молодий хлопець і ми всі разом хочемо тобі побажати залишатися таким ж класним і хорошим другом ,який завжди поруч і готовий допомогти. Знай ,що ти також завжди можеш розраховувати на нашу допомогу. Нехай щастя і вдача супроводжуватимуть тебе.Поруч завжди буде сім'я ,друзі ну і звісно кохана дівчина ...кхм ,вибачаюсь ,вже наречена. —Відморгує Лука. —Ми з хлопцями трохи подумали і вирішили подарувати тобі сертифікат.Ви ж їдете в Дубаї і в вас з Хлоєю буде шанс провести чарівний день на яхті в Червоному морі. Ще раз зі святом .—Лука вручає Остіну конверт і обіймає його .
—Дякую ,бро .—Каже йому Паркер .—Дякую вам усім. Ви найкращі друзі .—Він по черзі обіймає усіх ,а тоді підходить до мене .
—Я забронював нам столик на другому поверсі ,де ми відсвяткуємо твоє дн ,тож прошу всіх туди підніматися .—Каже Лука і ми тоді крокуємо за ним .
—Стій .—Остін розвертає мене на половині дороги і я зупиняюсь.—Зефірка,мені кортить дізнатись що в тій класній коробці .Можна я відкрию  свій подарунок ?—Я з усмішкою дивлюсь в голубі очі хлопця ,які повні цікавості. 
—Ну тоді ходімо .—Весело кажу .—Іменнику не можна відмовляти. —Ми виходимо на вулицю .Прохолодний вітерець лоскоче мою шкіру і розвіює волосся в різні боки .Крокуємо на стоянку ,де припаркований автомобіль хлопця .Він відкриває дверцята машини і я дістаю свій сюрприз .
—Закрий очі ,будь ласка. —Прохаю його. 
—Гаразд .—Той виконує моє прохання і обертається в інший бік. Я знімаю бант і кольоровий папір. 
—Обертайся і розплющуй очі.
—Вау .—На лиці Остіна я бачу щире здивування .Він з цікавістю роздивляється картину ,а тоді бере її до рук.—Зефірка ...Ти сама її намалювала ?—В цей момент в мене серце втікає в п'ятки .Стає так лячно .Він в шоці від того що йому сподобалось чи навпаки ?
—Так...—Невпевнено кажу .—Як тобі ?—Він спрямовує свої голубі бездонні очі на мене. Секунда ,яка здається мені цілою вічністю .
—Це найкраще що я бачив за свої 21 рік .Дякую .—Він відставляє картину в бік .—Ти зробила це День народження особливим .—Він повільно доторкається до мого зап'ястя своєю холодною рукою .Відстань між нами скорочується і я вже відчуваю  теплий подих хлопця на своїй шкірі .Остін нахиляється до мене і ніжним поцілунком накриває мої губи. Моє тіло стає неначе вата і я тану в руках цього хлопця .Що він робить зі мною ?Ступаю ще на крок ближче і ми вже стоїмо максимально близько .Мої руки блукають по золотому волоссю хлопця .Його ж, ніжно торкаються моєї шиї і талії ,від чого по моєму тілу неначе проходить розряд,але він дуже приємний. Навколо така тиша і спокій ,лише ми і ця прекрасна мить. 
—Кхм ...Пробачте ,що завадив ,але на вас всі чекають .—Я швидко відстороняюсь від Остіна .Той притягує мене до себе за талію.В його обіймах так тепло і затишно .
—Гаразд ,Лука .Ми зараз .—Каже Паркер. 
—Ок .—Лука йде .
—Ем...спасибі, за подарунок. Він прекрасний. —Поправляючи один мій неслухняний локон каже Остін .
—Дякую .Рада ,що тобі сподобалось. —Ми ставимо картину в машину .Хлопець бере мене за руку і ми йдемо в середину клубу .Я ж намагаюсь відволіктись від того що щойно сталось .Ми вже другий раз за день сьогодні поцілувались і головне ,що я хотіла цього —поцілувати хлопця якого ще місяць тому ненавиділа і все життя вважала своїм ворогом. Як ми встигли так швидко змінитись ?Невже ...невже я повернулась до того самого початку ,коли була закохана в Остіна?!Хіба таке можливо ?
—Ну де ви так довго ?Ми вже зачекались. —Невдоволено каже Фред .
—Я вирішала віддати Остіну подарунок. —Чесно кажу. Всі спокійно реагують на мої слова ,лише Лука загадково на нас дивиться .Ми з ним знайомі давно і Ноа казав ,що Лука хороший друг ,а ще він той ,хто носом відчуває правду .Щось мені підказує ,що він знає що між мною і Паркером ,але вміло це приховує. Хлопець підморгує нам і ми всі разом сідає за стіл. 
Вечір проходить просто чудово. Ми всі веселимось ,кожен розказує якісь веселі історії .
Раніше я дуже рідко бувала в клубах через заборони матері ,але цей вечір я точно запам'ятаю надовго. Ще так, я ніколи не відривалась .Допиваю своє мохіто і переводжу погляд на Остіна. Він теж дивиться на мене .
—Ти ж не відмовиш мені .—Простягає мені руку. Я незрозуміло дивлюсь на нього .—Хлоє ,потанцюєш зі мною ?
—А,так .Звісно .—Даю йому руку і ми крокуємо до тансполу ,який зараз повен людей .Ми йдемо на цент майданчика. Діджей ставить якусь повільнішу композицію і Паркер ніжно пригортає мене до себе .Кладу голову на плече хлопцю .Зараз мені просто хочеться побути з ним ,неначе магнітом мене до нього тягне і я нічого не можу з собою зробити.
—Ти дуже красива ,зефірко. —Каже мені на вухо ,він чого в мене по шкірі проходять мурашки .
—Дякую .—Вуста розпливаються в усмішці. Мені приємно чути такі слова від нього. 
—Знаєш ,я не дуже люблю свої Дні народження ,але це я запам'ятаю на довго .І ...я не хочу ,щоб воно завершувалося .—Він нахиляється до мене і теж опускає голову на моє плече .Кожен дотик викликає в мене такі нові й незвідані почуття .—Хлоя Робертс ,дякую що наповнила мої сірі будні новими барвами .
—Знаєш ,я ніколи не думала ,що скажу тобі це ,але я теж тобі вдячна .Без тебе б моє життя було зовсім не таким ...цікавим .—На наших обличчях з'являються усмішки. —Мелолія завершується і ми повертаємось до всіх .До нас підходить офіціант з великими чорним тортом з дзеркальною глазур'ю .Зверху на ньому написано "Happy birthday " і намальована гітара. 
—Загадай бажання , імениннику .—Кричуть всі разом .—Остін підходить до торта ,закриває очі ,секунду роздумує ,а тоді задуває свічки .Ми радісно йому аплодуємо .
—Друзі ,всім хочу подякувати за привітання .Ви найкращі .Добре ,що в мене є такі люди ,як ви .—Ми з всіма прощаємось і виходимо на вулицю .
—Я відвезу тебе додому .—Ми разом сідаємо в машину. Всю дорогу я дивлюсь на зорі .Які ж вони прекрасні .Машина зупиняється і ми виходимо з неї .Дорогу нам освічує лише місяць і старий фонар.
—Хло ,дякую тобі за все .
—Немає за що .—З усмішкою кажу .—Бувай ...—Це звучить як запитання .Щось в душі мені підказує ,що я не хочу йти ,не хочу прощатись .
—Почекай .—Зупиняє мене хлопець. Я роблю великий вдих і обертаюсь до нього .—Хло...я не знаю як це пояснити ,але ...я не хочу тебе відпускати. Я не знаю ,що між нами ,але ж це точно не ненависть. — Я дивлюсь на нього і схвально киваю. —Можливо ...10 років тому я зробив велику помилку ,що відштовхнув тебе .—В мене в горлі з'являється комок .Стає важко дихати. Невже ці слова каже мені Остін Паркер?!Я не можу в це повірити ...—Я боюсь знову зробити помилку .Давай...спробуємо не грати більше .Ти завтра вільна ?Я б хотів запросити тебе в одне класне місце. —Сказати ,що я в шоці —це нічого не сказати. Мені здається ,що я зараз сплю і все це один з моїх снів.
—Ти пропонуєш сходити на побачення ?—Ставлю я питання на пряму .Можливо мені таки приснилось чи причулось?
—Ну так .—Я бачу в очах Остіна справжнє хвилювання. Невже він відчуває щось до мене ,як я до нього 10 років тому ?
—Я подумаю ...—В мене справді шок і я не знаю як реагувати. 
—Добре .Я не стану тиснути ...але буду дуже радий , якщо ти погодишся. —Остін нахиляється і цілує мене в щоку. —Ти справді дорога для мене , зефірко ...—Ніжно потирає моє зап'ястя .—Не стій довго на холоді ,а то ще захворієш .—З усмішкою каже і відпускає мої руки. —Бувай .
—Бувай .—Тихо кажу і хлопець сідає в своє авто. Проводжаю його поглядом ,поки машина не зникає за поворотом. Десь хвилину я ще стою на вулиці і просто дивлюсь на зорі. Я так заплуталась. Слова Остіна ще більше мене спантеличили .Невже ці 10 років були лише дурною грою ,за якою ховались зовсім інші почуття ?!Ну що ж ,цей день я вже точно ніколи не забуду. Треба прийняти дуже важливе рішення і нарешті розібратися в собі .На це в мене залишилась лише ніч .Чи допоможе вона мені ?