20 глава

*Хлоя 
Вперше за довгий час я прокинулась якраз вчасно .На годиннику була лише 7:23 .Навіть будильник був наставлений на 8.Перша пара в мене аж на 11 .Звісно я б могла ще поспати , бо лягла близько 4 ,але мені чомусь не хотілось .Я відчувала себе повною енергії .Прийнявши душ я знову повернулась в свою кімнату. Події вчорашнього дня і сьогоднішньої ночі ніяк не виходили в мене з голови .Мене як магнітом тягнуло до Остіна ,а в кінцевому результаті я поцілувала Кошмарчика .На підсвідомому рівні я розумію ,що вчиняю якось неправильно ,але нічого з собою зробити не можу .Чим далі ,тим все стає заплутанішим.Потрібно якось відволіктись ,але як ?Я згадую про те ,що так і не купила ще ніякого подарунку Паркеру ,а до його День народження залишилось всього два дні. В голові з'являються тисячі ідей ,але жодна з них мені здається "не дуже ".Що подарувати хлопцеві ,в якого все є ?Батько ж й так виконує всі його забаганки .Та мені не хотілось дарувати йому якусь банальщину на рахунок дорогого швейцарського годинника ,краватки з рідкісної колекції чи ще чого в тому роді .Набагато ж приємніше отримувати подарунок зроблений з душею ,принаймі я так вважаю .І тут до мене приходить одна ідея .Надіюсь ,що Остін оцінить мій сюрприз і в мене все вдасться .Швидко беру чисте полотно ,дістаю фарби з шафки і багато різних пензлів .З дитинства я захоплювалась малюванням .В ньому я знаходила спокій і воно приносило мені задоволення. В голові спливає картина ,коли ми разом танцюємо в мене на балконі і нам на голову падає рожевий сніг. Здається ,тоді ми були дуже щасливі .Я так точно. Нехай цей момент залишиться не тільки в моїй пам'яті ,а й на полотні .В уяві згадую чіткі риси обличчя хлопця ,його бездонні голубі очі ,які на сонці стають глибокого синього відтінку ,його золотисте розбурхане волосся і вилиці ,такі самі як в його батька. Від матері в Остіна пухкі губи рожевуватого відтінку. Я малюю його з щирою усмішкою ,як в той день .Коли я згадую ,то й сама усміхаюсь .
Минає близько двох годин і я задоволено дивлюсь на полотно ,яке вже не біле ,а наповнене насиченими різнокольоровими масляними фарбами. Робота ще не закінчена ,але мені вже подобається .Дивлюсь на годинник і розумію ,що вже пора збиратись в універ .Швидко мию свою палітру і пензлики ,а тоді спускаюсь.На кухні вже снідає Софі .
—Доброго ранку .—Вітаюсь з дівчатами. 
—Доброго. —Відповідає Сара .—Будеш тости з авокадо і лососем ?
—Так .—Сідаю за столик і швидко снідаю ,а тоді йду перевдягатись. Сьогодні досить тепло і сонячно ,тому я вдягаю плісеровану рожеву спідницю і білу сорочку оверсайз з пишними рукавами. Волосся збираю в пучок і обмоткою його тонкою білою хусточкою з дрібними квіточками .Декілька прядок витягую наперед. Роблю легкий нюдовий макіяж і прискаю на зап'ястя та шию улюблені парфуми. Взуваюсь в білі кросівки і зверху натягую на себе кремове пальто теж оверсайз .
На ганку мене вже чекає сестра .Вчора мій автомобіль поремонтувати в автосервісі і сьогодні нас везе водій. Дивлюсь на годинник і розумію ,що нарешті не запізнюсь на пару. Оце Айла здивується мене так швидко побачити в аудиторії .
Софі цілує мене в щоку і виходить з машини.Махаю їй на прощання і мала зникає за стінами садочку. Тоді я прошу містера Дейлі висадити мене біля кав'ярні ,бо я ще хочу купити кави собі і Айлі. Той погоджується і я прощаюсь з водієм і теж йду. 
В закладі в такий час досить людно ,адже студенти часто заходять по щось солоденьке перед парами ,тому приходиться постояти декілька хвилин в черзі. Переді мною ще й стояла якась дівчинка з кольоровим волоссям ,а попереду неї хлопець і коли він забирав замовлення ,то нечайно пролив їй на сукню каву .
—Вибач .—Винувато опустив очі юнак. 
—Та нічого .—З сумом промовила та і поглянула на вже зіпсовану сукню. 
—Прошу. —Дістаю з сумки мокрі серветки. Мені її справді шкода .
—Дуже вам дякую .—З усмішкою каже та і починає витирати пляму. Вона з тим хлопцем відходить в бік і я роблю замовлення. Забираю свою каву та два пончики з яскравою рожевою глазур'ю і виходжу на вулицю. До універу доходжу за хвилини 3 .В аудиторії  майже нікого немає ,ну крім Айли і ще двох моїх одногрупників,які зараз просто залипають в телефонах .
—Привіт. —Сідаю біля подруги .Вручаю їй пакет з солодощами і паперовий стаканчик з запашним лате. 
—Хай .Невже це сама Хлоя Робертс прийшла за 15 хвилин до початку пари ?!
—Ні ,Айло ,це твій сон. —Закочуючи очі кажу .В дівчини на обличчі появляється посмішка .—Просто зранку прокинулась швидше. Ще навіть встигла попраювати над сюрпризом для Остіна .
—І що ти там придумала ?—З цікавістю запитує ,а тоді відкриває пакет з солодким .—О !Мої улюблені пончики. Дякую ,Хлоє .
—Та немає за що .—Щиро кажу. —А на рахунок подарунку ,то я вирішила ,що подарую Паркеру малюнок ,на якому ми будемо зображені. 
—Вау !Дуже класна ідея .Це так креативно і романтично .
—Дякую .—Надіюсь ,що і Остін оцінить мій подарунок ,адже я над ним дуже стараюсь .Далі ми продовжуємо наминати пончики з кавою і говорити про все на світі,поки аудиторія не наповнюється нашими одногрупниками і не починається перша пара. Ми пишемо тести .Час як завжди швидко біжить і день минає просто з блискавичною швидкістю. Я прощаюсь з Айлою і йду на парковку ,де на мене вже чекає Остін .
—Привіт .—Вітаюсь з ним .
—Привіт. —Паркер обіймає мене і цілує в щоку. —Хло ,якщо ти не проти ,то давай спочатку заїдемо в кафе і пообідаємо .Я такий голодний і стомлений після цих пар .
—Гаразд .—Погоджуюсь з хлопцем і ми сідаємо в машину .Їдемо в центр і заходимо в одне з моїх улюблених кафе .До нас підходить офіціант. 
—Доброго дня .Що бажаєте замовити ?
—Доброго .Я буду пасту з овочами і апельсиновий сік .Хлоє ,ти що хочеш ?
—Мені , будь ласка , салат з морепродуктами і колу. 
—Гаразд .Ваше замовлення буде готове через десять—п'ятнадцять хвилин. 
—Добре. —Хлопець йде і ми залишаємось наодинці. 
—А на яку годину буде концерт ?—З цікавістю запитую .
—Напевно на п'яту .Ми з хлопцями вирішили ,що краще раніше .Тобі ж підходить ?
—Так ,звісно .
—Хвилюєшся ?
—Трохи .Я раніше не виступала на публіку ,ну крім того випадку на День святого Валентина .
—Не переживай .Ти чудового співаєш .—З усмішкою промовляє Остін і мені навіть стає краще .
—Дякую ...А як це ...ну святкувати своє День народження на сцені ?
—Не знаю як це описати. З дитинства я люблю співати і грати на гітарі. Коли я на сцені ,то відчуваю себе наче в своїй тарілці .Я розумію ,що це те ,чим я хочу займатись все своє життя ,а в День народження я відчуваю від цього лише подвійний кайф .Шкода лише ,що батько не поділяє мого задоволення. —Як же я його розумію. 
—Ти прекрасний рокер. Можливо ,колись твій батько зрозуміє це,як і моя мати...
—Хах .Ці двоє бачать нас лише головами фірм .Їх давно засліпили гроші і їм абсолютно байдуже на наші бажання. Пробач ,якщо мої слова тебе образили ,але це ж так .
—На жаль .—Якби ж мені хотілось все змінити. 
—А ким ти хотіла бути ?—З цікавістю запитує .
—Дизайнером. —Чесно кажу .
—Пам'ятаю, як твої малюнки висіли на стінах в школі .Ти класно малюєш. 
—Дякую.
—Ваші замовлення .—До нас приєднується офіціант. 
—Спасибі.—Одночасно з Остіном відповідаємо .
—Смачного вам. —Хлопець йде і ми починаємо ласувати стравами. 
—Ти така мила .—З усмішкою каже Паркер і доторкається пальцем до кутиків моїх вуст .Здається ,хтось забруднив лице .Але мені чомусь з цього смішно .
—Ходімо вже ,а то ми сьогодні так і не прорипетируємо .
—Офіцінат ,можна рахунок .—Остін розплачується і ми виходимо з кафе. Тоді їдемо до хлопця додому .Сьогодні тут тільки Тоні і той зараз дивиться мультики. Вітаюсь з малим і даю йому кіндер ,який ми купили з супермаркеті по дорозі.