18 глава

*Хлоя 
Вгадайте хто сьогодні виграв гонки ...Правильно—я і це мене дуже радує. Зараз ми з командою граємо в настільну гру .Це вже стало нашою маленькою традицією .Я така щаслива ,що наважилась на цю авантюру і тепер маю таких хороших друзів... Та сьогодні не всі в гуморі. Драко виглядає якимось збентеженим і закритим в собі .Зазвичай він душа компанії ,а тут мовчить і літає в своїх думках. 
—Драко ,твій хід !—Штовхає хлопця в плече пантера. 
—А ,що ?
—Хід твій. —Повторює дівчина .
—Знаєте ,я одне коло пропущу .Піду трішки прогуляюсь .—Драко виходить з лігва. 
—З ним точно все добре?—Запитую в Пантери. 
—Не знаю .Він як тільки приїхав ,то не в гуморі. 
—Ясно.—Підводжусь з свого місця. Драко за цей час став дуже важливим для мене .Я відчуваю до нього щось дуже особливе ,але не можу пояснити що. 
—Почекай.—Вибігаю надвір і крокую за хлопцем .Той сповільнює темп і обертається .Швидко йду до нього. —Що трапилось ?—Доторкаюсь до його  плеча  .
—Блискавко ...
—Драко ,я ж бачу .Скажи ,тобі ж стане легше .
—Гаразд .Присядьмо ?—Вказує на лавочку .Я схвально киваю .Драко дістає свій смартфон і обертає його до мене .Там якесь повідомлення . Зачитую його в голос :
—Надіюсь ,що ви розумієте ,що ці дитячі ігри не можуть тривати вічно. Погрались трішки в героїв і досить.Ви заважаєте серйозним людям.Якщо не хочете ,щоб ми викрили вас один за одним ,то припиніть займатись тим ,чим не потрібно !
—Який жах .Ти знаєш хто це ?
—В мене є тільки одна підозра .—Сумно каже хлопець. —Компанія "Stars",яка теж займається благодійністю .Вони мають мережу ресторані по всьому штату. Але кажуть ,що все не так чисто і вони ведуть якийсь нелегальний бізнес ,швидше за все —це наркотичні речовини ,а прикриваються благодійністю .Якісь овшорні рахунки і щось типу того .Я вже давно про це чув .А тут з'явились ми ,як ті доблесні лицарі і забрали всю їхню славу і як ти розумієш більшість пожертв забирає "Mysterious".Ми перейшли їм дорогу і тепер вони хочуть знищити нас .
—Я навіть не знаю що сказати .Команда в курсі ?
—Ні ,я не хотів засмучувати їх .
—І що ми будемо робити ?
—Не знаю .Та я не покину цієї справи. На нас надіється багато людей .Ми вже багато кому врятували життя і я не зупинюсь на пів шляху .
—Ти не боїшся ?А якщо вони тобі нашкодять ?
—Я вже давно забув що таке страх. —Іронічно каже той .—Але я не хочу ,щоб нас викрили. Бо це буде кінцем для ""Mysterious " .
—Чому ти так вважаєш ?Я не дуже добре вас знаю ,але впевнена ,що ви хороші люди і цього для мене достатньо .—З усмішкою кажу .
—Якби ти дізналась хто я ,то б змінила свою думку ...
—Ні, ніколи . Драко ,ти дуже хороший хлопець ,я ніколи не зміню думки про тебе .—Обнімаю хлопця .
—Блискавко ...
—Я думав ,що з ними вже щось трапилось. Ем...—З пітьми визирає Кошмарчик. Ой .Якби хтось зняв шолом ,то б побачив мої червоні щоки. Стало якось соромно ,хоча ми просто обнімались. 
—Гаразд,скажу ,що не знайшов вас .
—Ми вже йдемо .—Каже Драко і підводиться з лавочки .Ми прямуємо назад в лігво .
—Я хотіла ще дещо сказати. Я не зможу бути на з'їзді в понеділок .
—Не переймайся через це .З'їзд буде завтра ,а не в понеділок ,бо я теж не зможу .Маю деякі справи за межами нашої країни .—По моєму тілу проходить цілий табун мурашок. В голові з'являється дивна здогадка ,але я намагаюсь прогнати її з голови .Ні ,цього не може бути ,просто співпадіння. 
—Народ ,з'їзд буде завтра ,а не в понеділок .Надіюсь всім підходить ?
—Так .—Хором кажуть .Здається вони взагалі не помітили нашої відсутності і продовжили грати гру .Ми теж приєднуємось .Настрій в Драко покращується і він вже не такий сумний.Лише Кошмарчик дивно поводиться .Навіть через шолом я відчуваю на собі його прискіпливий погляд .Напевно ,це через те ,що він побачив на вулиці ...
Минає ще пів години і ми вже прощаємось .Всі їдуть і залишаємось лише ми з Драко .Я, як завжди, допомагаю йому прибрати. 
—Блискавко ,будь обережна .Я не знаю що на думці в цих людей .
—Гаразд .—Мені було приємно ,що він про мене турбується .—А як же інші ?
—Я розкажу їм ,але не зараз .Спробую сам розібратись. 
—Ок .Я теж мовчатиму ,але пообіцяй ,що скажеш їм правду .
—Добре .—Далі ми доприбируємо все мовчки .
—Бувай ,Блискавко. 
—Бувай ,Драко .—Сідаю на свого залізного коня і повертаюсь додому .
Всю ніч я верчусь з одного боку на інший .Сон ніяк не приходить .Голова повна питань і на жодне з них я не маю відповіді .
Що буде ,якщо мене й справді викриють ?Чому Драко думає ,що я зміню про нього думку ,коли дізнаюсь хто він ?А ще ...Мені й самій цікаво хто насправді учасники "Mysterious " .

Та я знала одне напевно ,я не хочу ,щоб хтось дізнався ,що Блискавка— це я .Якщо мама почує цю новину ,то мені буде непереливки і я назавжди буду змушена забути про гонки. Мені б цього не хотілось. Надіюсь ,що Драко вирішить цю проблему якнайшвидше і це лише дурні залякування ,а не щось більше .Поспати мені так і не вдається .Я дістаю з кишені своєї куртки зім'ятий листочок з віршем Кошмарчика .Хто ж цей хлопець насправді ?Не знаю ...Справді .Але мене до нього дуже тягне. Як і Драко —він рідна душа .З першого погляду здається ,що він дуже черствий ,самовпевнений і "холодний " ,але насправді він зовсім інший .Він той справжній митець з щирими і сильними почуттями .Коли він грає на фортепіано мені хочеться зупинити час ,сісти поруч і слухати вічно цю чудову мелодію .Музика моєї душі ...моїх переживань і емоцій .Вона заставляє мене сходити зрозуму .А цей вірш ...Мені так подобається перечитувати його знову і знову .Здається ,Кошмарчик викликає в мене залежність і це мене трохи насторожує .Чому ?Бо мені важко відпускати людей ,до яких я прив'язують .Таємничість Nightmare ж діє на мене як якась наркотична речовина .В ньому є щось особливе ...Але водночас я відчуваю легку образу. І знову те саме питання "Чому?".Бо цей чудовий вірш написаний не мені. Мені б так цього хотілось ,але реальність не змінити. Я так заплуталась .Ще місяць тому я була звичайною студенткою по імені Хло ,яка вела "війну" з самозакоханим Остіном Паркером,а тут в моєму житті появляється стільки пригод ,нових знайомств .Моє звичне життя ,думки ...все летить шкереберть .А ще ...любов.Дивно ,я відчуваю її в своєму серці ,але досі не знаю до кого .Таке враження ,що ті хлопці всі одночасно звалились на мою голову :
Остін ,який кожного дня відкривається для мене з нового боку .Я справді бачу зміни в його характері і це мене дивує .Таке враження ,що того Паркера ,якого я ненавиділа з дитинства вже немає .Він кудись зник. Ненависть неначе розчинилась в повітрі .Я ще досі не розумію що між нами,бо наші з ним стосунки схожі на американські гірки. 
Драко ...Я зазвичай дуже рідко довіряю людям ,та ще й незнайомим ,але цей хлопець неначе мене заворожив .Мене тягне до нього як магнітом .З ним я відчуваю себе вільною ,щирою і справжньою. Я довіряю йому .Не знаю як ,але він завжди опиняється біля мене ,коли мені потрібна його підтримка. Здається ,ми з ним дуже схожі .
Кошмарчик —це загадка яку мені хочеться розгадати. Навіть попри його признання в коханні іншій ,я все ще щось до нього відчуваю .Ну не можу просто так викинути з голови і забути. Він —особливий ,я це знаю точно. Те ,що він віддав мені цей вірш я ніколи не забуду .
Коли згадую про Девіда ,то мені взагалі хочеться кудись сховатись .Я неначе в тумані жила .Як я могла не здогадуватись про почуття такої близької мені людини ?Можливо ,я просто не хотіла в це вірити ?Навіть попри його вчинок мені дуже його шкода ,адже в нього справді були до мене почуття .Так ,вони були не такі ,якими б мали бути ,але все ж— вони були .Мені не хотілось робити йому боляче ,але так склались обставини. Для мене він лише друг і нічого більше між нами бути не може .В цьому я впевнена .Та попри все я бажаю йому всього найкращого ,надіюсь що він зміниться ,в нього все буде добре і він знайде людину ,яка полюбить його взаємно .
Чому так важко ?Важко зрозуміти власні почуття .Надіюсь ,що час розставить все на свої місця ,бо зараз я просто не знаю що робити .