10 глава

*Остін 
Виступ через пів години .Бачу на майданчику Дарсі і махаю дівчині ,щоб вона підійшла ближче .Та радо біжить .
—Так ,Ості.—Солодко промовляє .
—Нам потрібно поговорити.— Сухо промовляю. 
—І про що ж ?—Кліпає довгими накладними віями. 
—Про Хлою .
—Ти нарешті вирішив кинути ту ідіотку ?—Радісно промовляє ,а тоді кидається мені на шию і цілує в губи. Я неначе кам'янію . Опам'ятовуюсь лише коли бачу Хлою .Бля...Вона ж все це бачила .В її очах я бачу ту саму ненависть,що й 10 років тому .Хочу пояснити ,та отримую ляпаса .
—Хло, зачекай...—Кричу в слід ,та вона навіть не обертається. З гримерки виходить Лука і каже ,що ми маємо вже виходити на сцену через 5 хвилин. Здається сьогодні час грає проти мене. Кажу йому ,що зараз прийду. Той зникає за дверима .
—Дарсі ,що ти в біса натворила ?—Розлючено запитую .
—Врятувала тебе від тої ненормальної .
—А тебе хтось просив ?!
—А навіщо ти мене тоді кликав?!
—Я хотів тобі сказати ,щоб ти більше не наближалась до Хлої .Я чув про всі твої витівки і ще раз так зробиш ,то пошкодуєш ...І до мене теж не наближайся!—Повертаюсь в гримерку. 
—Бро ,з тобою все гуд ?—Запитує Джеймс .
—Ні .—Чесно кажу .
—Щось трапилось ?—До мене підходить Лука .
—Дарсі мене поцілувала .Це побачила Хлоя і тепер вона думає ,що я їй зраджую .Сказала ,що весілля не буде .
—Ого .—Здається хлопці трохи в шоці.
—Ти зможеш виступати ?—Запитує Лука .
—А хіба в мене є вибір ?Ходімо, пацани,ми так довго чекали на цей концерт. Не можна підводити публіку. А з Хлоєю ...я поговорю з нею .—Беру свою гітару і виходимо з хлопцями на сцену. Народу зібралось чимало і всі вони радісно пищать і хлопають ,як тільки ми появляємось. Оце от віддані фани.
Я починаю грати і на серці стає спокійніше .Музика —це головна моя залежність .Без неї я —не я .Вона сильніша за любов ,ненависть ,за будь-які почуття. Як та кров тече по моїх жилах ,водночас керує розумом і душею .
Година проходить непомітно .Наш концерт підходить до кінця. Фани радісно хлопають нам на прощання і ми востаннє за вечір поклоняємось їм .Зникаємо за кулісами .
—Хлопці ,це було мега круто !—Радісно промовляє Фред. 
—Круто ?Це було бомбічно !—Вигукує Джеймс .—Остін ,ти грав просто неперевершено .—Додає хлопець .
—Дякую .—Відповідаю.
—Друзі ,ви звісно вибачайте ,але на мене ще чекає Айлін .—Озивається Лука .
—Іди вже ,Ромео наш .—Підколюють його хлопці .
—Па .—Зникає в коридорі .
—А ти що робити будеш ?В тебе ж заручини через два дні ?!—Давить на болюче Фред .
—Поговорю з нею ,але вже завтра .Сил взагалі немає .—Чесно кажу .—Гаразд ,хлопці ,я теж вже їду .До завтра .—Пожимаємо один одному руку і я виходжу з клубу . Сьогодні ми звісно дали жару .Шкода ,що Хлоя цього не бачила .Сідаю в свою тачку і скоро їду додому .Щось мені підказує ,що завтра буде важкий день .
8:45 .
Бляха ,я ж запізнююсь в універ .Швидко підриваюсь з ліжка і біжу збиратись .Я ж ще перед парами хотів поговорити з Хлоєю ,та здається вже не вийде .Натягаю на себе перше ,що попало під руки і біжу до кухні.Там на мене чекає батько. Здається ,він сьогодні не в гуморі .
—Остіне,нам потрібно поговорити .—Суворим тоном промовляє.
—Я запізнююсь в універ .—Беру з тарілки свій сендвіч і сідаю поруч .Часу взагалі немає .
—Це важливо !Універ почекає.—А це вже щось новеньке .Тато ж не любить коли я його прогулюю.
—Гаразд.Уважно слухаю .
—Вчора до мене дзвонила місіс Робертс і сказала ,що Хлої погано і це через тебе .Це правда ,що ти її зраджуєш ?—Суворо дивиться на мене .Значить мала вже встигла наябідати. 
—Тату ,вчора до мене підійшла та ненормальна Дарсі і сама мене поцілувала .Нічого не було .Просто Хлоя це побачила і не так все подумала .
—Ясно...Але це не змінює того ,що Хлоя не хоче з тобою одружуватись .Їдь до неї і роби все ,щоб вона тебе пробачила .Ці заручини відбудуться ...—Допиває свою каву і йде .Сумно зітхаю .Дивлюсь на годинник і розумію ,що в універ я вже й так запізнився .Та ну його. Пишу до Луки і прошу дізнатись того ,чи є сьогодні Хло в універі. Той швидко відписує ,що її немає .О ,так це ще краще. Значить ображена наречена в себе вдома.Швидко доїдаю свій сніданок і сідаю в машину .По дорозі купляю великий букет червоних троянд .Дівчата ж люблять квіти .Навіть така злючка як Хло розтане ,коли побачить цей гігантський букет із 1001 троянди .Ледве несу їх до дому дівчини .На порозі зустрічаю місіс Робертс.Вона косо на мене дивиться .
—Хлоя в себе ?—Запитую.
—Так,але вона нікому не відчиняє ...—Секунда мовчання .—Це правда ?Ти зрадив її ?
—Ну звісно що ні .Хло просто не так все зрозуміла .Я все ж спробую з нею поговорити. Підіймаюсь на другий поверх і зустрічаю там Робертс молодшу .
—Ості ...—Вона хоче мене обійняти ,але зупиняється .—Ти образив мою сістер. Поганий Ості!—Супить брови .
—Софі ,я тут ,щоб все виправити .
—Не ображай її більше.—Нарешті підходить до мене й обіймає .Таке солодке чудо .Підходжу до дверей Хлої з яких лунає гучна музика .Стукаю в них .
—Хло ,відчини .Нам потрібно поговорити. 
—Ні!—Кричить вона. —Забирайся геть. —В її голосі чуються нотки розчарування .
—Ну будь ласка .—Мило кажу .
—Дарсі свою просити будеш !—Ще голосніше кричить .—На ній і одружуйся !—Це лише гра чи вона справді мене ревнує ?Як же все заплутано .
—Хло ,не поводься як маленька дитина .Я хочу тобі все пояснити. 
—А я не хочу чути твоїх пояснень !
—Вона не відчинить. —До мене підходить Софі і сідає біля дверей. 
—Блін ,але ми маємо поговорити. 
—Тоді треба шукати інший вихід. —Весесло підморгує .Мала бере мене за руку і тягне за собою на двір.Софі показує мені на драбину. 
—Вона якраз дістане до балкону Хло. Якщо не боїшся ,то вперед. 
—Ок .—Ризикнемо. Надіюсь ,що вона в гніві не скине мене разом з цією драбиною .Приставляю до балкона і встаю .З букетом це робити ще важче ,але думаю ,що я впораюсь. Ледве доходжу до краю ,тоді перекидаю одну ногу ,букет, і тобі вже остаточно перелажу.Фух ...А це не легко. Бачу ,що Хлоя в себе в кімнаті танцює .Вона така кумедна в цій коротенькій піжамі .Мимовільно усміхаюсь .Та коли дівчина бачить мене ,то перестає танцювати і йде в мій бік ,щоб закрити мене не балконі .
—Е ,ні .—Ставлю ногу і та не встигає .
—Забрав ногу. —Розчюлено промовляє .
—Я ліз сюди не для цього. —Таки відкриваю двері і заходжу в кімнату .Хлоя біжить до інших дверей ,щоб відкрити їх і втекти ,та я випереджаю її і висмикую ключ.Та прямує до балкону .Та я ловлю її за зап'ястя і закриваю і ті двері .
—Чого ти добиваєшся ,Паркер ?Весілля не буде .Все ,вали звідси .—Штовхає мене в спину . Впевнений , що збоку це виглядає кумедно .
—А ти чого добиваєшся ,Хло ?—Виключаю музику ,яка лунає на весь дім .Нарешті стає тихо .
—Відпусти !—Вдаряє мене по щоці .Розумію ,що вона має на це право .Але я нікуди не піду .Ми маємо поговорити .Простягаю дівчині букет і вона ледве його тримає .
—Це тобі .
—Хочеш мене купити якимось дорогим  віником ?—Розлючено замахується .—Все ,Паркер,це кінець. —Усміхається. —Ми ж не хотіли цього весілля .—Вже тихіше каже .—Тепер в нас є вагома причина .Скажи батьку ,що кохаєш Дарсі і одружуйся на ній !
—Та не було між нами нічого !—Забираю букет і ставлю його на ліжко ,щоб вона таки не запустила в мене ним .
—Я що сліпа ?!—Припираю Хлою до стіни ,щоб та не втекла .Дивлюсь дівчині прямо в очі .
—Ти ревнуєш ?—З усмішкою кажу .
—Ні ,не ревную .Мені просто було обідно ,що ти вибрав саме ту дівчину ,яку я найбільше ненавиділа .Ти зробив це ,щоб позлити мене ?!—Прискіпливо дивиться.
—Хло ,між мною і Дарсі нічого не було !Я покликав її перед виступом ,щоб поговорити про тебе .Хотів їй сказати ,щоб вона більше тебе не чіпала ,але вона сама полізла до мене цілуватись !Я нічого не робив !
—Я тобі не вірю !—Кричить .
—Та бляха, чому ?Я по твоєму геть ідіот щоб зраджувати тебе в найлюднішому клубі Вашингтона ?!
—Так !Напевно лоханувся.Не думав ,що я прийду ?!
—Хло ...—Хитаю головою в різні боки. Вона як маленька капризна дівчинка .—Я не зраджував тебе ,зрозуміло !І не збирався ...Та до тебе здається це не доходить. Батько сказав ,що весілля всеодно відбудеться ,тому перестань ревнувати і готуйся до завтрашніх заручин.
—Ніяких заручин не ...
—Тс...—Прикладаю палець до губ дівчини. Та запитально дивиться. —Пробач.—Беру себе в руки. Гаразд ,я не святий ,але я не робив нічого ,Хло ...Повір.—Дивлюсь в її голубі очі .—Що я маю зробити ,щоб ти пробачила ?—Закочую очі .Не вірю ,що я це кажу .
—Я вийду за тебе ,тільки якщо з неба почне падати рожевий сніг !—Випалює вона .Ну нічого собі забаганки .Дивно ,що я не маю відвести її до Санта Клауса на полюс. Ну нічого ,Хлоріс ,я приймаю твій виклик. Сніг ,так сніг .
—Окі.—Єхидно промовляю .—Буде тобі твій сніг ,тільки я й слова більше чути не хочу .Заручини завтра будуть. 
—Ага ,ага .Так само як і мій сніг .
—Подивимось. —Відпускаю дівчину і дістаю ключ .Ну що ж .Часу в мене не багато. Потрібно чим по швидше виконати бажання цієї вередунки ,інакше мені батько влаштує .Швидко прощаюсь з місіс Робертс і сідаю в свою машину .
—Алло ,Лука .Потрібна твоя допомога. 
—Уважно слухаю ...—Через годину я вже в друга на квартирі. Добре ,що в нас сьогодні лише дві пари і той вже вільний. 
—Лука ,мені потрібен рожевий сніг. 
—Мені що в Альпи тобі за ним зганяти ?—Саркастично запитує .Блін ,в Альпах ж він є .Роздумую над цим варіантом ,але розумію ,що в мене немає часу летіти в Альпи !
—Ну ,бро ,ти в нас по креативу .Хло ,сказала ,що пробачить мене лише коли з неба піде рожевий сніг. —Той починає сміятись. 
—Можливо ,вона пожартувала ?—Сміється .
—Та ні .—Понуро опускаю голову .
—Гаразд .Треба подумати...—Друг заварює нам кави і ми разом сідаємо на диван. —В мене є знайомий ,який займається спецефектами в фільмах ...Одного разу ми щось говорили про штучний сніг. Можливо ,він якось нам допоможе ?
—Благаю ,найди його номер ,ну бо по заріз треба .Тато сам зробить з мене той сніг ,якщо завтра не відбудуться ці заручини .
—Ок ,зараз до нього подзвоню .—Схвально і з якоюсь надією киваю .Хоч бери і сніг перемальовуй фарбою ...
Минає хвилин 10 .Лука все ще говорить з своїм другом .Я нервово зжимаю пальці в кулаки .Від нервів я вже встаю і починаю ходити по колу. Той нарешті виключає телеф і я з нетерпінням чекаю на відповідь.Ну що ж це за мовчанка ?Я зараз посивію .
—Ну !—Не витримую .
—Буде тобі твій сніг .—З усмішкою каже ,а я з полегшенням видихаю .
—Ура .Бо я вже подумки готувався до поїздки в Альпи. —На радощах обнімаю Луку .—Дякую ,буду тобі винен .
—Ну й Робертс...А ще кажеш ,що між вами нічого немає .—Сміється .Я лише закочую очі .Друг знову за своє .—Сем чекатиме тебе біля будинку Хлої через годину. Тому тобі треба поспішати. 
—Ок ,ще раз дякую. —Пожимаю йому руку на прощання і вибігаю з квартири Луки .І знову в машину .І який вже це раз я за сьогодні кудись їду ?Такий стомлений ,але прийдеться .
Бачу біля воріт незнайому машину ,яка мені сигналить .Хлопець опускає вікно .
—Це ти Остін ?—Запитує .
—Так.А ти Сем ?
—Ага.То це тут твоя принцеска живе ?—Схвально киваю .—Ну що ж ...Тоді біжи до неї .Її рожева казка буде рівно через 5 хвилин. 
—Дуже дякую .
—Та немає за що .—З усмішкою відповідає .А цей Сем непоганий хлопець. Веселий такий і привітний .Та й Лука впринципі з поганими людьми не спілкується .
Паркуюсь на подвір'ї і йду в дім. Місіс Паркер вже немає ,лише Сара і Софі ,які грають в якусь настільну гру. 
—Хло в себе ?—Запитую в дівчат .
—Так ,але її зараз краще не чіпати. Вона малює і слухає класичну музику .А це багато про що говорить. —Дівчина розводить руками .
—Хах .Нічого ,я знаю як їй підняти настрій .—Весело кажу і піднімаюсь на другий поверх .Стукаю в кімнату ,та не чую відповіді .Тоді заходжу. Хлоя сидить на кріслі біля мольберта і щось малює .Через музику вона й світу білого не бачить. Непомітно підкрадаюсь і стаю позаду. Тоді закриваю долонями очі .
—Софі,це ти ?—Доторкається до моїх рук  .—Ні ,не Софі ...—Сама відповідає на своє запитання. 
—Хло,встань ,будь ласка .
—Остіне ?Що ти знову задумав ?!
—Просто встань .—Та на секунду задумується ,але все ж виконує моє прохання. Мигцем пробігаю по кімнаті і помічаю на столику середньої ширини червону стрічку. Беру її і зав'язую Робертс очі .
—Паркер ,ти мене лякаєш. —Я лише усміхаюсь на її слова .Беру дівчину за руку і відкриваю двері на балкон. Помалу проводжу її туди .Бачу як Сем махає мені з саду .Хлопець піднімає великий палець вверх і цим дає знати ,що все готово .Стаю позаду дівчини і тихо кажу їй на вухо :
—Мрії здійснюються ,Хло .—Бачу як по її тілу проходять мурашки і мене забавляє те ,що мій голос викликає в нею таку реакцію .Повільно розв'язую бантик і стрічка падає на землю .В повітрі здіймається рожевий сніг ,який завдяки розпилювачу долітає навіть на балкон. Відходжу трохи в бік ,щоб побачити реакцію дівчини. Та прикриває від захвату і здивування обличчя ,та я навіть крізь це бачу її милу і щиру усмішку. В душі вона все ще та маленька дівчинка ,що вірить в казки. Мені самому стає радісно за нею спостерігати.На її волосся падає рожевий сніжок і та стає схожа на красиву солодку вату .
—Паркер ,як ти це зробив ?—З усмішкою запитує .
—Магія .—Починаю сміятись. 
—І звати її Сем.—Озивається мій помічник. Він махає нам з саду. —Мадам ,як вам сніжок ?—Запитує.
—Пречудовий.—Починає кружляти. 
—Остін ,дякую .—Підходить до мене і обіймає .Стає якось не привично .
—Гаразд ,закохані .Не буду вам заважати...—Тихо промовляє Сем і зникає .Я все ще не відпускаю Хло .Починаю кружляти її .Та усміхається.Який ж в неї пермінливий настрій .Одне маленьке чудо заставило їх усміхнись. 
—Ти схожа на зефірку .—Ставлю її на землю і поправляю локон ,що впав їй на лице .—Ти щаслива ?—Запитую ,хоча і так вже знаю відповідь. 
—Дуже .—Радісно промовляє .
—То ти пробачиш мене ,Робертс ?
—Так , Паркер .Але більше ніяких вибриків .—Сурово махає пальцем .—Мама мені з самого ранку і так мозок проїла ,що ти хороший хлопчик і ні в чому не винен. —Саркастично закочує очі .—Тому б і так прийшлось погодились .
—То я даремно шукав цей сніг ?—Іронічно промовляю .
—Ей ,не даремно .Він мені дуже подобається .—Класична музика змінюється на пісню The Weeknd – Call Out My Name.
—Завтра ,ми маємо станцювати .—Простягаю руку Хло і та її приймає .Різко притягую її до себе .Наші погляди сходяться в одній точці .Приємний солодкавий аромат парфумів дівчини заставляє мене закрити очі і уявити ,що я знаходжусь в найпрекраснішому ботанічному саду цього світу. Хло ставить одну руку мені на плече ,а за іншу я тримаю її .Відстань між нами досить коротка і я відчуваю важке дихання дівчини на своїй шкірі .Та відводить погляд вниз ,а я усміхаюсь .Кружляю її в танці і рожевий сніг легко спадає з її волосся .Поруч з нею я відчуваю себе так легко .Не люблю танцювати ,але й щоб цей танець разом з Хло закінчувався я теж не хочу .Піднімаю дівчину догори і починаю кружляти .Та дивиться мені прямо в очі .Я теж не можу відвести погляду .Повільно опускаю її і ставлю руки на крихітну талію дівчини,та обвиває мою шию ...Уповільнюємось трохи .Скоро вже кінець мелодії і я з сумом про це думаю .
—Тобі подобається ця пісня ?—Тихо запитую .
—Так .—Сором'язливо відповідаю .
—Тоді я знаю під яку мелодію ми завтра будемо танцювати .Як на мене ,то вона теж прекрасна .—Музика припиняє грати і ми зупиняємось на місці .Хло все ще знаходить в моїх обіймах .Мені хочеться ...
—Твій телефон. —Повертає мене в реальність дівчина .Нервуюсь на того,  хто нам завадив. Дістаю гаджет з кишені і приймаю виклик. 
—Так ,слухаю ...
Від автора :Ось така от зефіркова і мила глава .Надіюсь вам вона сподобалась .Як вам цей вчинок Остіна?Все ж він не такий  бездушний і черствий ,як здавалось на початку .Але хто ж подзвонив хлопцеві і зіпсував такий момент?Чекаю на ваші догадки в коментарях .Ну і звісно трішки спойлерів :в наступній главі появиться новий персонаж і вона буде дуже веселий .Надіюсь ,що ви оціните.Ставте зірочки ⭐,пишіть коментарі і добавляйте книгу в свою бібліотеку .Ваша активність дуже мене надихає .Продовження вже завтра ,тому слідкуйте за оновленнями. Люблю кожного від Землі до зірочок на небі 💫❤️