9 глава

*Остін 
—Бро ,ти одружуєшся ?—Здивовано запитує Фред. 
—Так .—Відповідаю .Йдемо з хлопцями університетським коридором. 
—Вітаємо .—Весело усміхається Джеймс .
—Дякую .—З усмішкою кажу .
—Але як це ви з Робертс в один день перетворились в закохану парочку ?
—Життя непередбачуване .
Гаразд ,пацани ,зустрінемось завтра в мене на репетиції .
—Бувай .—Подаю хлопцям руку і ми прощаємось .Залишаюсь біля виходу в універ чекати на Хлою .Бачу як Лука йде мені на зустріч .
—Так замотався ,що забув привітати тебе з майбутнім весіллям .
—Я сьогодні й те роблю ,що приймаю привітання .—Іронічно кажу .
—Дякую ,за допомогу з Айлою .Я б ще довго не наважився з нею заговорити. 
—Ноу ,проблем .Звертайся .—З усмішкою кажу .
—Чекаєш на Хлою ?
—Так .—Дивлюсь на годинник .Остання пара вже в неї завершилась.І де носить цю дівчину ?
—Паркер, ми знайомі з дитинства .І я знаю тебе навіть краще ніж себе. Я впевнений ,що це була ідея твого батька ,але ти ж не байдужий до Робертс. Тоді ще 10 років тому ...—Зупиняю друга.
—Лука ,це в минулому. Ти правий .Це лише бажання батьків , а Хло ненавидить мене як і раніше .—Друг усміхається .
—Ти щойно сам того не розуміючи відповів на моє німе запитання. —Запитально дивлюсь на хлопця .—Ти не сказав ,що ненавидиш її ,лише те ,що вона тебе. 
—Лука ,не плети дурниць...—Відмахуюсь. — Надіюсь ,ти не розкажеш про те ...
—Ні ,я що ідіот. Та я впевнений ,що між вами щось таки є .І це не ненависть .Не обманюй самого себе ,Паркер. —Схрещую руки на грудях.—Бувай .—Даю Луці "п'ять " і ми прощаємось .Студенти потихеньку покидають приміщення. Я все дивлюсь на годинник .Що за витівки ?Дзвоню до Хлої ,але її телефон поза зоною досяжності .Можливо ,з нею щось трапилось ?Підходжу до дошки з інформацією і дізнаюсь яка в неї була остання пара. Заходжу в спортзал ,але там її немає.Фізрук каже ,що Хлоя пішла ще хвилин 20 тому .Вирішую піти в роздівалку .Можливо ,вона там .Підходжу до приміщення і чую чиїсь схлипування і сльози .
—Хло ,це ти ?
—Таккк...—Тремтячим голосом промовляє дівчина. Що ж нею сталось?Смикаю за ручку ,щоб ввійти ,але двері не відкриваються .
—Тебе хтось закрив ?
—Дарсі .—І що ції дівчині від неї потрібно?
—Гаразд .Я витягну тебе .Відійди ,будь ласка ,від дверей. 
—Добре .
—Відійшла?
—Так . —Сильно вдаряю ногою по дверях і ті відкриваються .Бачу перелякану Робертс ,яка закутана в один лише рушник. Чому я весь час застаю її в такому вигляді ?Вона не витримує і знову починає плакати. Підходжу до неї і просто обіймаю .Та, на диво,не пручається ,а притуляється до мене і трохи заспокоюється .
—Хлоя ,що з тобою трапилось ?Де твій одяг ?Хтось нашкодив тобі ?—В голові з'являються різні погані думки." Ідіот! Я мав як  майбутній чоловік її захищати ,але поводжусь як самозакоханий підліток ."—кричить мені моя совість з найтемніших закутків душі .
—Дарсі ! Вона забрала мій одяг ,а її посіпаки облили мене фрешом .Моя форма повністю мокра і брудна. А ще ці ненормальні замкнули мене тут .Я думала ,що прийдеться тут ночувати. Я дзвонила до тебе ,але телефон якраз розрядився в цей момент. 
—Все ,не плач .—Мені справді стало її шкода .Дарсі не повинна була так робити. Відкриваю свою сумку і дістаю звідти свою футболку і спортивні штани. Я збирався сьогодні в зал ,але й так вже запізнився .
—Вдягни це .
—Дякую .—Дивно чути ці слова від Хлої .Зазвичай вона зла і непривітна до мене .
—Я цей ...Почекаю в коридорі. —Та схвально киває і я виходжу. Чешу рукою потилицю .Що ж за вдача така ?Через декілька хвилин Хло виходить вже в моєму одязі і виглядає вона досить привабливо...Так ,стоп !Тебе не туди клонить ,Остіне. Закриваю очі і намагаюсь прийти до тями. 
—Я ...Готова. —Беру дівчину за руку і ми йдемо коридором .Навколо така тиша .Немає нікого ,лише ми ,та мені все одно не хочеться її відпускати. Виходимо надвір і свіже повітря вдаряє мені в ніс .Хлоя все ще виглядає не дуже...В її очах присутній якийсь сум і страх. Підходимо до моєї машини .Відкриваю дівчині двері .
—Хло ,тобі теж фігово ,я бачу .Пропоную поїхати в одне цікаве місце. Думаю ,тобі сподобається .
—Що ти задумав ?—Прискіпливо мене оглядає .
—Нічого кримінального. —Піднімаю руки догори. —Довірся мені хоч раз ,Хлоє .
—Гаразд .—Рушаємо з місця .Я відчуваю себе максимально дивно . Неначе ...в середині щось не так як має бути ,щось мучить мене ,але я не знаю що .Що б це могло бути ?Намагаюсь зосередитись на водінні і відволіктись цим від нав'язливих думок .
—Приїхали. —Виходимо біля багатоповерхівки. Я часто тут буваю коли злий ,просто щоб виплеснути емоції .—Проходь .—Відкриваю двері. 
—Ти знаєш...Що я вмію боксувати ?—Запитую Хлоя .
—Робертс ,я знаю про тебе все .—З усмішкою кажу. —Сюрприз вдався ?
—Здається що так.—Вже веселіше промовляє.
—Тоді чекаю тебе на рингу. —Підморгую дівчині і йду перевдягатись .Через декілька хвилин зустрічаємось вже на тому самому місці .Хло одягнена в кислотно-рожевий топ і такого ж кольору обтягуючі шортики.Їй личить ...Одягає рукавиці ,я теж .
—Готова ,Робертс ?
—Як ніколи. —Дівчина першою наносить удар. Я ухиляюсь .Бачу запал в її очах ,який з кожною секундою розгорається все більше і більше. Та вона не спішить битись .На мить мені здається ,що її мене шкода ,та в той ж момент мені прилітає удар в живіт. Він досить сильний ,та я з усмішкою його приймаю. 
—Непогано. —Кажу .Та переможно усміхається .—Хлоріс ,але ж це не все на що ти здатна ...—Лукаво промовляю .І цим задіваю її .Та ще раз замахується ,та я знову відходжу. Дівчина і справді лютує ...В мене на лиці з'являється посмішка .Хлою це бісить і цього разу вона вже міцно вдаряє в мою щоку .Хоче повторити удар ,та я припираю її до кута рингу .Тримаю її за руки і та важко видихає дивлячись на мене .Відстань між нами стає все меншою .
—Тобі стало краще ?—Запитую в неї ,а тоді відпускаю .
—Так .—Поправляє волосся і опускає погляд.Ми ще трохи боксуємо ,але вже легше .Виходимо з будівлі дуже стомлені .
—Дякую .—Який це вже раз за сьогодні вона каже мені це слово?
—Немає за що .—З усмішкою відповідаю .Сідаємо разом в машину. 
Включаю музику ,щоб трохи розслабитись. Хлоя весь час дивиться в вікно .Час від часу я помічаю на її обличчі мимовільну посмішку .Надіюсь ,що вона почувається вже краще .Вона зараз виглядає такою милою в моєму одязі .Мені хочеться бачити її в ньому частіше ...Остіне ,що з тобою ?Хитаю головою в різні боки. Ні !
Ми паркуємось біля дому Хлої .Вона махає мені на прощання і заходить в дім ,а я їду до себе. Заходжу в кімнату і беру до рук гітару .Зараз мені хочеться грати щось більш романтичне і спокійне ...Проводжу за цим заняттям декілька годин .Гра допомагає мені очистити голову від дивних і нав'язливих думок .
*Хлоя 
Сьогодні вже середа,а отже я маю ввечері бути на концерті Остіна і його групи .Стою перед дзеркалом і вибираю наряд на вечір .Дістаю сріблястий топ і шкіряну спідничку .Ідеально.Приїду після універу і перевдягнусь в це .А зараз я маю бігти ,бо запізнюсь на пару .Цього разу нас разом з сестрою відвозить водій ,бо Остін не може .Сказав ,що сьогодні його на навчанні не буде ,бо вони з хлопцями будуть репетирувати. Їду в машині і думаю про події ,які стались в понеділок. Я ненавиджу Дарсі і стараюсь її тепер уникати .Паркер ж старає уникати зі мною конфліктів .І це дивно .Зазвичай ми спалахуємо як  вогонь при зустрічі ,та здається наші баталії нас виснажити. А ще ...В понеділок був з'їзд ,який я згадую з великим задоволенням .Ми знову грали в сніжки .І це було так весело .Кошмар ...Він був такий теплий і привітний .Він чимось манить до себе .В мене виникає сильне бажання дізнатись хто він.І це не все ...Здається він мені подобається.Закушую губу при згадці про таємничого знайомого. Цікаво ,я подобаюсь йому ?
—Хлоя,Хло...Ми вже на місці .
—А ?Що ?—Водій радісно усміхається .
—Не літай так довго в мріях .Приїхали вже ...
—Аа..Дякую .—Забираю свій рюкзак і виходжу з машини .В аудиторії бачу Айлу .Сідаю біля неї ,так як Паркера сьогодні немає .Мене обводить поглядом Дарсі ,від чого в мене по тілу проходять мурашки. 
—Привіт .—Обнімаю подругу ,яка "зависає" в своєму телефоні і навіть не помічає моєї присутності .
—Привіт...—Не відводячи від гаджета очі промовляє .
—І хто там до тебе такий пише ,що ти навіть в бік найкращої подруги не дивишся ?—З цікавістю запитую .—Невже в нашої Айлін появився залицяльник ?
—Це Лука пише. Він кличе мене сьогодні на концерт. 
—Це той самий Лука ,що грає з Остіном в одній групі ?
—Так.—Соромязливо промовляє брюнетка .
—Ну що ж ,подруго,тоді сьогодні підемо на концерт разом .—Радісно промовляю .—Бо я теж іду підтримати свого нареченого .
—Чудово.А то я змушена всюди одна ходити .Невже твоя мама змінила думку на рахунок вечірок ?
—Хах .Ні !Просто там буде її улюблений Ості і звісно що вона мене відпустить. 
—Це й не дивно .З майбутнім чоловіком ти точно в безпеці .—Підморгує Айлін .
Пари пролітають просто непомітно і студенти зараз відправляються додому ,я теж в їхньому числі. Домовляємось зустрітись з Айлою біля входу в клуб за пів години до початку концерту .Проблем з чергою не буде ,бо Остін обіцяв домовитись .Все ж я його наречена .Швидко вибігаю з машини і прямую до своєї кімнати .Вдягаю речі ,які підготувала зранку .Волосся підкручую і збираю в два хвостики .Наношу на вії туш ,брови трішки підмальовую .Також наношу на губи ледь помітний блиск .В туалетному столику знаходжу баночку з різнокольоровим глітером. Як ж він красиво виблискує .Не витримую і наношу трохи на повіки. Тепер я схожа на справжню зірочку .Одягаю зверху одягаю рожеве оверзайз пальто .А ще взуваю білі мартінси. Беру сумочку і  наношу улюблені парфуми .Тоді виходжу з кімнати. На дворі на мене вже чекає водій.Радісно запригую в машину і їдемо в клуб .На вході зустрічаю Айлу ,яка виглядає не менш шикарно .Вона одягнена в плаття з ріднокольорових паєток ,а зверху на ній косуха .В неї нюдовий макіяж ,а волосся зібране в високий хвіст .
Підходимо до охоронця і кажемо наші прізвища. Той радо нас пропускає .Всередині повно народу і грає музика .Я вже давно не була в таких місцях .Підходимо до барної стійки і замовляємо по коктейлю .На сцені ще поки нікого немає .З нетерпінням чекаю на концерт. Подруга теж захваті від всього .
—Айло ,я прийду через декілька хвилин .Мені потрібно в вбиральню. 
—Гаразд ,тільки ти не довго ,бо скоро початок. 
—Ок .—Йду в напрямку вбиральні і застигаю .Біля виходу з гримерки я бачу Дарсі і Остіна ,які цілуються.Я ціпенію від шоку .Всередині стає дуже неприємно .Ця змія і хлопець якого я ненавиджу. А я ще надіялась ,що Паркер здатен на зміни .Я помилилась ...Найважче усвідомлювати те ,що він знав наскільки боляче зробила мені та дівчина .Напевно він спеціально це робить.Ну звісно. Це ж Остін Паркер— ідіот якому наплювати на всіх .Так,ці стосунки не реальні ,але він цілується з іншою в людному місці .І тут багато людей ...Невже йому байдуже?! Коліна починають трястись ,та я гідно тримаюсь. Підходжу до них двох .
—Хлоя ,це не те що ти подумала. —Він в шоці мене тут бачити .Ну а як по іншому. 
—Так ,це саме те ,що я подумала !—Окидаю поглядом білявку ,яка переможно усміхається .—Ненавиджу тебе, Паркер !—Даю йому ляпаса .Б'ю як тоді на рингу. Сильно ,але з ще більшою люттю .—Весілля не буде !—Розвертаюсь і йду на вихід .Сьогодні не доля побувати мені на концерті. Пишу Айлі ,що в мене розболілась голова і я їду додому. Та пропонує допомогу ,та я виходжу на двір. Стає важко дихати. В горлі з'являється неприємний кім. Щось з середини душить мене. Невже мені боляче ?Так ,бо мене знову принизили. Стираю одиноку сльозу з щоки і переварюю інформацію ...а втім .Не все ж так погано. Тепер я маю аргумент ,щоб відмінити це ідіотське весілля .Зрада —це не жарт. Гордо піднімаю голову і дивлюсь на зірки .Вони як завжди прекрасні і я мимовільно їм усміхаюсь. Мені потрібно з кимось поговорити. Я знаю це,але зараз я не буду тривожити Айлін. Тут Лука і вона справді подобається йому. Він хороший хлопець ,навідмінно від Паркера.Я не стану їм заважати. Викликаю таксі і їду в наш будиночок .Добре ,що я шолом там залишила ,а ключі з собою ношу. Знаходжу в будинку інший ,більш буденний одяг і перевдягаюсь в нього. Дуже хочеться покататися ,випустити всі емоції на волю .Сідаю на свого залізного коня і їду вечірнім Вашингтоном. Навколо лише тиша і темрява .Я завжди була дівчинкою ,яка ніколи не боялась темряви. В ній я знаходила спокій. Дивно ,правда ж ?
Сльози перестають текти ,а я все сильніше давлю на газ ,лише сповільнююсь на поворотах і на світлофорі. Зараз саме той момент. Стою і чекаю коли вже нарешті загориться зелене світло .Кожна секунда здається вічністю .
—Блискавка ?—Чую знайомий голос і обертаюсь. Це ж Драко на своєму байку .
—Привіт .—Намагаюсь сказати максимально спокійно .Все ж мій голос трохи тремтить через емоції .
—Вирішила покататись ?—Весело запитує .
—Так .
—Давай до парку хто швидше. Ти не проти ?
—Ні .—Загорається світло .
—Тоді вперед .—Хлопець з азартом нажимає на педаль газу і виривається вперед .Наздоганяю хлопця ,та перед самим фінішем програю .Паркуюсь і злажу з байка .
—Пройдемось ?—Запитую.Здається сама доля сьогодні прислала мені Драко .
—Звісно.—Відповідає хлопець .—Блискавко,що трапилось ?Тільки не кажи ,що нічого ,бо я все бачу .Ти здалась перед самим фінішем.Це на тебе не схоже .—Легко торкається мого плеча .Відчуваю як приємне тепло проходить по моєму тілу .Сідаємо на лавочку ,яке освічує місячне сяйво і старий фонар. Навколо так тихо ,що можна почути як" виспівують "коники стрибунці.
—Ти можеш мені довіряти.—Лагідно промовляє і чомусь я вірю йому .
—В реальному житті в мене все погано. —Знову починають текти сльози.Ще й шолом заважає .
—Зніми його. —Шокує мене Драко .
—Але ж не можна.—Тихо кажу .
—На вулиці досить темно і я обіцяю не дивитись. —Каже хлопець. —Я очі закрию .—Повільно стягую шолом і закриваю руками лице .Починаю витирати сльози. Добре ,що мій таємний друг цього не бачить .
—Ходи сюди .—Обіймає мене за спину. Закриваю очі і відчую себе набагато краще .Чому саме з Драко я така щира і чесна ?Я так заплуталась в собі і своїх почуттях .—Поділишся зі мною своїми проблемами ?
—Невже в світі ще залишились люди ,яким не наплювати на життя інших ?—З усмішкою запитую .
—Уяви собі .—Тихо каже. 
—Одна людина зробила мені боляче ,а я просто втекла ...
—Ця людина була тобі дорога ...
—Ні .—Гордо кажу. Той усміхається .Не розумію чого.
—А обманювати не гарно .Ми не втікаємо від тих, на кого нам начхати ,ми не страждаємо через тих ,хто нам байдужий .Найболючіше— це пробачити погані вчинки людям ,які є нам справді дорогі .Саме їхні зради нас найбільше ранять...
—Ти б зміг пробачити ?
—Хочеш почути банальність на рахунок :"Залежить від ситуації ?"—Саркастично промовляє .—В нашому житті насправді дуже мало хороших людей .Їх потрібно цінувати...Вони теж оступаються ,але ж ми всі не святі .Якщо ти втекла ,то не до кінця розібралась в ситуації ,а треба було б ... Але якщо людина і справді важлива ,то обов'язково пробачиш .—Відчуваю теплу руку гонщика на своєму світлому волоссі ,яке красиво виблискує на місячному сяйві .Я вдумуюсь в його слова ,які наповнені сенсом. В них є правда ,якій я хочу вірити...
Від автора :Як вам такий поворот подій ?Здається Хлоя дуже заплуталась в власних почуттях .Кого ж вибере дівчина :непередбачуваного Кошмарчика ,доброго Драко чи Остіна ,якого знає все своє життя ?Дуже цікаво почути вашу думку .Продовження вже в четвер. Всім хорошого дня .