8 глава

*Хлоя 
Решту дня я просто займаюсь своїми справами ,щоб хоч трохи відволіктись .Мама задає різні питання на рахунок заручин ,але я просто їх уникаю .Настає вечір і я розумію ,що мені вже пора йти .Коли згадую про " Mysterious " ,то в мене очі починають горіти .Швидко забираю ключі і без пригод виходжу з дому.Мій залізний кінь вже чекає на мене .Відкриваю повідомлення в чаті і дивлюсь на адресу де знаходиться їхнє лігво.Це не далеко ,тому швидко туди добираюсь .
—Привіт ,Драко .—Хлопець стоїть біля входу .Він дає мені п'ять і ми разом заходимо всередину .
Це велике приміщення схоже на студію .Тут багато фото " Mysterious ".Також тут є багато крісел-мішків,диван ,невеличка кухня ,багато полиць з книгами і різними дисками і ще дещо ,що вразило мене.Збоку стоїть старе фортепіано і зараз Кошмар грає на ньому грає композицію" Neve ".Зачаровано спостерігаю за цим дійством .
—Кошмарчик...Він любить грати?—Здивовано питаю в Драко. 
—Так .Для нас це теж було шоком .Просто зазвичай він нахабний ,самовпевнений ...Але зовнішність буває оманлива ,бо грає цей гавнюк пречудово і ми вирішили купити фортепіано .
—Грає і справді класно ...—Милуюся грою хлопця. Це геть не схоже на нього .Кошмар відкривається для мене з іншої сторони. 
—Ти проходь ,не соромся. Почувайся як вдома .—Лагідно звертається Драко. 
—Тут дуже мило і затишно .Ти знайшов це місце ?—Звертаюсь до нього. 
—Так ,приблизно рік тому я наткнувся на оголошення в якому була інфа про продаж цього приміщення .Але тоді тут були лише горлі стіни і підлога .Ми з нуля тут все відновили. 
—Вийшло чудово .Я в захваті. 
—Як ти розумієш шоломи нам знімати не можна ,тому фільм будемо дивитись без попкорну. 
—Нічого .—З усмішкою кажу .
—Народ ,Блискавка прийшла .—Голосно каже Драко .—Дюймовочка ,Пікассо і Пантера обертаються .До цього вони нас не бачили ,бо грали в якусь настільну гру. Кошмар перестав грати і теж підійшов до нас .
—Привіт .—Всі хором кажуть .Ну й синхронні ж вони. 
—Пацани, тепер наша черга.—Каже Пікассо і хлопці виходять кудись на двір ,а потім повертаються з 3 букетами червоних троянд. 
—Дівчата ,вчора був з'їзд і ми трішки "тупанули "...З Днем святого Валентина .—Каже Пікассо .
—Дякуємо ,хлопці .—Дюймовочка радісно обіймає всіх трьох і бере свій букет .Повторюємо за нею .
—Ну що ж ,а тепер до перегляду фільму .—Близько півтори години ми дивились фільм і потім ще обговорювали його .Я почувала себе мов в своїй тарілці .З ними там весело і добре .Потім мова зайшла за новини про "Mysterious ".Я була така заклопотана з Паркером ,що навіть забула про це .А я й справді засвітилась на перших пальтах .Ну що ж Хлоя Робертс ,ти стала світовою зіркою і то двічі .Про наше весілля теж багато вже написали. 
Виходимо всі разом на двір ,де падає сніг. Яка ж чудова погода .Піднімаю очі догори і бачу зоряне небо з якого летять сніжинки. 
—Хло ,стережись ...—Кричить мені Дюймовочка.Обертаюсь і мені в руку попадає сніжка .Її кинув Драко. 
—Ей .—Радісно усміхаюсь і починаю  собі ліпити .Цілюсь нею в Дракона ,але той ухиляється і вона попадає прямо в шолом Кошмарчику ,який собі тихенько збоку стояв .Пікассо кидає в Пантеру ,а та як справжня дика кішка злиться і готує для нього помсту .В мене прилітає ще декілька сніжок .Ховаюсь за деревом і переводжу подих .
—Спіймав .—Відчуваю як хтось рукою доторкається моєї спини. Швидко обертаюсь і біжу .
—А от і ні. —Швидко ліплю сніжку і кидаю в Кошмара .
—Ну все ,Блискавко ,ховайся .—Швидко біжить за мною .Намагаюсь втекти та перечіпляюсь через кучугуру і падаю ,а хлопець прямо на мене.Відчуваю як його руки ніжно торкаються моєї талії .Той самий пекучий аромат ,від якого в мене голова йде обертом .Та момент минає і Кошмарчик повільно підводиться й подає мені руку .Починаємо сміятись .Я вже так давно не грала в сніжки .Це так весело .
—Ти мила ,коли смієшся ...—Навіть крізь шолом бачу ,що він дивиться на мене. Щось тягне мене до цього хлопця ...Хоча він такий різкий .Перемінливість його настрою не може не дивувати .
—Дякую...—Відчуваю як щоки заливаються рум'янцем .
Та незручність зникає коли мені в шолом прилітає сніжка від Драко. 
—Блискавко ,не спи .—Весело промовляє той. Ми граємось ще хвилин 10 .Я знову відчуваю себе щасливою. Це неначе приємний сон ,з якого мені не хочеться прокидатись. Друзі говорять ,що їм вже пора. Залишається лише Драко .Кажу ,що можу допомогти йому поприбирати в лігві .І ми йдемо туди. Складаємо все на свої місця і виходимо на двір .Поруч є лавочка. Сідаємо на неї .
—Ти не спішишся додому ,правда ?—Запитує в мене хлопець. 
—Правда .Знаєш ,для мене це все неначе казка і я хочу в ній чим по довше побути ...—Чесно кажу .Чомусь саме з Драко я відчуваю себе максимально добре і спокійно .Мені хочеться розказати йому все...
—Я тебе розумію. —З якимось сумом промовляє.
—Ти створив цей анонімний клуб ...Це твоя віртуальна реальність ,твій світ.
—Так .І тут я почуваю себе добре .Тут я той ,ким я є насправді .
—Чому клуб анонімний ?
—Повір ,не всі ми готові дізнатись хто під шоломом .Ти можеш просто ненавидіти ту людину в реальному житті ,або ж зневажати її чи щось ще гірше...—Задумуюсь над словами хлопця .
—Можна ще дещо запитати ?
—Так ,звісно.
— Кошмар ...Він завжди такий ?
—Емоційно-перемінливий?—З усмішкою каже .
—Ну так .—Тихо кажу .
—Кошмарчик був першим хто вступив в групу .Він сам мене знайшов і ми одразу знайшли спільну мову .Він особливий ,це правда .Але він справжній і це головне ...Я не знаю хто він насправді ,але ми з ним хороші друзі .Я довіряю Кошмару ,він як брат.Правда він схожий на древній замок і до нього довго потрібно шукати ключ .Проте...Знайти цілком можливо...
—Ясно .Драко ,дякую за все . Сьогодні був чудовий день .Я нарешті відчувала себе щасливою .
—Приємно це чути , Блискавко .До зустрічі.—Обіймаємось на прощання і я їду додому в піднесеному настрої .
Ранок понеділка 
Швидко збираюсь в універ ,бо через 5 хвилин по мене вже приїде Остін .Сьогодні волосся заплітаю в дві косички ,одягаю чорне платтячко і зверху пальто. Роблю легкий макіяж. Вирішую поснідати вже на місці .Прощаюсь з сестрою ,яку завезе наш водій і виходжу на двір .
—Привіт .—Остін сигналить від чого я аж підстрибую .
—Ідіот!—Відкриваю двері і сідаю біля нього .
—І тобі доброго ранку ,кохана. —Солодко промовляє і рушає .—Як тобі інтерв'ю ?
—Класно вийшло .Тільки жовта преса тепер його обговорює ще більше. 
—А ти думала ніхто про це не буде говорити ?Не здивуйся якщо всі в універі будуть сьогодні про нас пліткувати .Таке вже наше життя.—Далі їдемо мовчки. 
Паркер відкриває мені двері і подає руку .Секунду розмірковую .
—Хлоріс,немає часу на роздуми .Будеш грати злу наречену після пар .—Закочую очі і таки подаю руку .Декілька цікавих очей одразу нас розглядають ,а точніше мою каблучку,яка красиво виблискує на сонці .
—Усміхайся ,люба .—Шепоче мені на вухо Паркер і ставить одну руку мені на талію .
—Ненормальний ,забери руку. 
—Не заберу .—Заходимо разом в універ .Ці зацікавленні погляди...По шкірі проходить мороз .—Спокійно .Погудуть трохи і перестануть .—Міцніше зжимає мою руку і мені стає трохи спокійніше .Заходимо в аудиторію . В нас перша пара разом .
—Сьогодні ти сидишу зі мною.Ну і потім теж. 
—Ей .—Обурююсь я .
—В нас в тиждень лише 4 спільні пари,тому змирись .
—Але Айла !—Паркер підходить до свого друга Луки і шепоче йому щось на вухо .Той бере свої речі і пересідає до дівчини .
—Все ,тепер твоїй подрузі не буде нудно .—Підморгує мені .
—Я хотіла з нею сидіти .
—Хлоріс ,не вередуй .—Сідаємо за останню парту .Дзвенить дзвінок .
—Але ...—Нахиляється до мене і тихо на вухо каже :
—Робертс ,заспокойся .Луці подобається Айлін. Я лише зробив другу послугу .Тому ...
—Аа...—До мене починає доходити. 
—Тільки мовчи .—Махає пальцем в мене перед очима.
—Та ок .Я могила .Чого ти швидше не сказав ?—Вдаряю хлопця в плече. 
—Щоб ти все розказала Айлі ?—Суплю брови .Викладач заходить і ми замовкаємо .Всю пару записую конспект .Лише відчуваю на собі косі погляди .Особливо він злющої Дарсі .Тепер вона ще більше буде мене ненавидіти. 
Пара закінчується .Паркер встає з місця ,цілує мене в щоку і прощається .Домовляємось зустрітись після пар. Йду до Айли .
—Ну що ж ,подруго ,вітаю тебе .—Весело промовляє.—Тепер ти в нас наречена .
—Дякую .—Тихо кажу .—Айло,пробач .Я мала розказати тобі швидше .—Сумно опускаю очі .
—Хло ,я не злюсь .—З усмішкою промовляє .—Я знаю ,що десять років тому ти призналась цьому ненормальному  в коханні і була впевнена ,що ви будете разом. —Підморгує брюнетка. Обнімаю її .Як добре ,що в мене така розуміюча подруга. 
—На заручини хоч запросиш ?
—Звісно .—Радісно усміхаюсь.—Айло ,ти не проти якщо на спільних парах з четвертим курсом я буду з Остіном сидіти ?
—Я не проти. Тим паче Лука класний співрозмовник .
—Сподобався ?—Хитро запитую .По погляду подруги і так все зрозуміло. 
—Ходімо вже ,скоро наступна пара. —Переводить тему .Киваю і збираю свої речі .Тепер я боюсь їх тут залишати ,особливо коли знаю ,що Дарсі поруч .Йдемо повним студентами коридором .
—Ти чула новину ?—Весело гомонить подруга. 
—Яку ?—З цікавістю запитую .
—В " Mysterious " поповнення .—Моя подруга їхня фанатка .Я ж не знаю що сказати .Надіюсь ,що вона нічого не запідозрить .—Блискавка...Така крута .—З захватом показує мені мій ж профіль .—Вони такі неймовірні. І роблять таку хорошу справу .Мені так цікаво хто вони. Надіюсь ,що колись вони знімуть маски.Ти уявляєш ?!А якщо вони серед нас ?Наші одногрупники чи знайомі ?
—Навіть не уявляю .Ти ж знаєш ,що мені мама і думати про таке не дозволяє .—З сумом кажу .
—Шкода .Думаю ,ти б ідеально вписалась в їхню компашку .
—Можливо...—Дзевнить дзвінок і ми заходимо в аудиторію , відразу за нами викладач .Думаю про сьогоднішній вечір. Це буде друга гонка в моєму в житті .В животі літають метелики від одної лише згадки...
—Хло...—Під кінець пари Айла якось дивно себе поводить .
—Так.
—Мені щось погано. Здається  отруїлась йогуртом. Я після дзвінка одразу додому .
—Ок. Тебе провести?
—Ні. Все ок .Просто фізру  я вже точно не відсиджу. —Пара закінчується і ми прощаємось з подругою .Йду до автомата з кавою і беру собі капучіно .Направляюсь до роздівалки ,щоб перевдягнутись в спортивну форму .По дорозі мене "випадково" зачіпляє Дарсі .
—Ой,вибач.—Наіграно каже .
—Дарсі ...—Міцно зжимаю кулак .
—Буде ще гірше ,якщо не відстанеш від Остіна .—Погрозливо каже ,а я просто стою шокована .Скільки ж сміливості і пихи в цій ненормальній ?!
Піднімаю руку на якій красується каблучка і показую цій змії .
—Бачила ?—З єхидною усмішкою .—Вона зараз на моєму пальці ,Дарсі .Тому змирись ,що Паркер кохає мене !—Сміливо заявляю .Обходжу блондинку і її банду й заходжу в роздівалку. Перевдягаюсь в спортивну форму і йду в спортзал. 
Без Айли трохи нудно ,але це вже остання пара і скоро додому .Граємо з дівчатами волейбол .Люблю цей вид спорту .Наші одногрупники ж грають в футбол і  час пролітає непомітно .Мені дуже хочеться пити ,тому спочатку купую собі пляшку води ,випиваю її до дна і тоді вже йду в роздівалку .Тут нікого  немає .Спокійно заходжу в середину і відкриваю свою шафку ,але там немає мого плаття .Я ж точно ставила його сюди!Де воно могло подітись ?І тут до мене заходить Дарсі і її подруги. Одна з них тримає моє плаття в руках. 
—Часом не це шукаєш ?—Єхидно промовляє дівчина.
—Віддай .—Підходжу до них та ті лише сміються .Одна з них дістає з-за спини якийсь кольоровий фреш і виливає його просто на мене .Моя форма зіпсована. 
—Ненормальна !—Кричу я .
—Залиш Остіна в спокої ,Хлоє ,інакше я зроблю все ,щоб ви ніколи не були разом .
—Ми одружимось ,хочеш ти цього чи ні !—Злісно кажу .
—Цього не буде. —Швидко виходить з роздівалки разом з своїми посіпаками і закриває двері .Стукаю в них ,та ці божевільні лише сміються .
—Посидь тут,Робертс .—Чую як кроки стають все тихішими .Вони замкнули мене і пішли .Кричу та ніхто не чує.Знаходжу в сумці свій телефон і намагаюсь подзвонити Остіну .Він ж чекає на мене .Та телефон ,як на зло ,розряджається як тільки я набираю хлопця .Ну просто супер .Я вся брудна і застрягла тут .Ненавиджу цю Дарсі .Емоції опановують мені я починаю плакати .Мені вже просто надоїло бути сильною .

Від автора :Вибачте ,що не виклала главу швидше .На жаль ,в мене цілий день не було Інтернету і мала дуже багато справ .Надіюсь вам сподобалась продочка .Пишіть в коментарях враження ну і звісно ставте зірочки хто ще це не зробив ⭐