6 глава

*Хлоя 
—Ти все знав!—Дивлюсь прямо в очі хлопцю .Я завжди знаю коли він обманює .
—Батько сказав зранку .—Спокійно промовляє .
—Чому ти не сказав мені в універі ?!
—Перед виступом ?Щоб ти просто втекла зі сцени?
—Паркер ,це не жарти!Нас насильно хочуть одружити !!!Як ти міг промовчати ?
—А що б ми тоді зробили ?Ці двоє і так все вирішили .Ти ж їх знаєш. Якщо вони чогось хочуть ,то так і буде. 
—Ні ,ні ,ні .Це вже переходить будь-які межі .Тільки не це .
—Спокійно .—Намагається мене заспокоїти.
—Спокійно ?!Ти що знущаєшся ?Потрібно щось робити .Чому ти не сказав ,що не згоден ?
—Хлоя ,це нічого не змінить !Наші батьки керують нашим життям.Якщо б сказав "ні" ,то батько б відмовився фінансувати бенд ,платити за навчання. Без них ми ніхто і ти це прекрасно знаєш .
—Я не можу змиритись !
—Та перестань ти істерити !До твого повноліття ще більше місяця .В нас є час ,щоб щось придумати ,але зараз потрібно погодитись ,бо вони не відстануть. Ми виграємо собі трохи часу .
—Ти справді віриш в те ,що ми щось придумаємо ?
—Так .Я теж не горю бажанням одружуватись ,Робертс .Але якщо хочемо виграти в цій грі ,то маємо бути розумініші .Вдаватимемо ,що шалено закохані один в одного ,а насправді придумуватимемо план якби вибратися з цієї ситуації. Подумай головою .Це найкраща ідея .Зараз ми повернемося до них і  ти скажеш що це було для тебе шоком ,що ти дуже щаслива і весіллю бути. ...І ще ...Вони все це спланували. Я маю на увазі те ,що ми співали дуетом .Ці двоє попросили містера Вокера і той радо погодився. Думали ,що таким чином зблизять нас .Але як бачиш...
—Гаразд ,я все зрозуміла. —Трохи остиваю ,та серце все ще стискає біль .Мама...Як вона могла ?Вона ж нищить майбутнє своєї доньки власними руками .
—Ці двоє зараз спостерігають за нами з-за вікна .—Тихо каже Остін. —Та не обертайся .Ти привертаєш увагу.— Намагаюсь бути максимально спокійною .Остін стає на одне коліно і дістає з кишені невеличку коробку .
—Паркер ,ти остаточно двинувся ?Негайно встав .—Пропалюю його своїм вбивчим поглядом .
—Хлоріс, ти хоч зараз можеш помовчати? Я тут тобі пропозицію намагаюсь зробити. Де твої сльози, радісна усмішка? Батьки там світяться від щастя, а ти схожа на вбивцю, яка готова мене зараз вбити...Хлоє Робетс, ти станеш моєю дружиною?—Голосно промовив Остін, щоб батьки почули його через відчинене вікно. Добре ,що до цього ми говорили не так вже й гучно.
—Паркер, я тебе вб'ю,—тихо шепочу йому на вухо.
—Та доки можна? В мене вже коліно затерпло. Кажи вже і нехай ці двоє перестануть на нас витріщатись. —Злиться той ,але при цьому усміхається .Ну що Хлоя .Твоє життя схоже на якесь божевілля. Навіть пропозиція не як в нормальних людей .І що зі мною не так ?
—Я згодна .—Голосно кажу і чую як моя мама з полегшенням видихає і про щось шепочеться з містером Паркером .
—Ну нарешті .—Остін встає і дістає з коробочки колечко. Воно з білого золота .На ньому невеличкий діамантик .Всередині колечка є намальований безкінечник.Дуже тонка і витончена робота .А головне все мінімалістично ,як я й люблю .Паркер бере мене за руку і натягує на палець колечко .Зазвичай дівчата на таких моментах стрибають від щастя і пищать ,а я стою мов укопана .Дуже хвилююче й страшно ...
—Ти від щастя забула що далі по сценарію ?—Оговтується Остін .
—Який ще сценарій ?Ми що тобі в театрі чи що ?!
—Поцілунок закоханої парочки далі .
—Так ,Ромео ,не наглій .—Пропалюю поглядом .—Обійми максимум і то надійся ,що я тебе не задушу .
—Ти невиправна ,Робертс .—Закочує очі і підходить ближче .Стаю на пальчики і обіймаю хлопця .Той починає мене кружляти .Так і знала ,що він це зробить .Міцно тримаюсь за його шию ,щоб моє лице не зустрілось з бардюром .
—Я ще помщусь тобі за це ,КОХАНИЙ.—Наголошую на останньому слові .
—Відклади помсту на потім ,КОХАНА .—Опускає на землю і бере за руку .
—Ходімо ,а то вже глядачі нашого спектаклю зачекались. Давай ,нам ще другу сцену потрібно відіграти. 
—За нами плаче Голлівуд .
—Якщо обіграємо цих двох ,то Греммі виграємо, і то як мінімум. —Весело промовляє  і ми заходимо в дім .
—Ну що… Хлоє ,ти таки передумала ?—Схвильовано запитує в мене містер Паркер .
—Так .Просто для мене це стало несподіванкою .—Намагаюсь усміхнутись. Остін ніжно тримає мене за талію .—Пропозиція Остіна...Я розчулена .—Лукавлю .
—Ох...—Мама мило схлипує .Здається її наша гра розчулила до сліз .—Остіне ,це було прекрасно .Яка ж я рада ,що моя дочка одружується з таким чудовим хлопцем .—Підходить і обіймає нас обох .
—Сістер ,нарешті .—Підбігає Софі .—Я вже думала ,що ти швидше посивієш ,ніж вийдеш заміж .—Приколюється мала .—Ості ,бережи її .—Підморгує хлопцю .—Тоні ,ми ж коли виростемо ,то теж одружимось ?
Ти зробиш мені красиву пропозицію правда ?—Малий аж червоніє від шоку .Батьки починають сміятись. Краще б ці двоє почекали поки Софі і Тоні виростуть і одружили б їх.
—Пропоную влаштувати заручини наступного тижня .—Вигукує мама .Так скоро ?Ні ,я не переживу стільки шоку за день .Хочу обуритись ,але Остін поглядом дає зрозуміти ,що буде краще ,якщо я промовчу.
—Ідея просто супер .—Погоджується містер Паркер .—Давайте в нас вдома в наступну п'ятницю .
—Гаразд .—Погоджується хлопець .—Ти ж не проти ,кохана ?—Мило кліпає очима .
—Звісно ,не проти ,коханий .—Солодко кажу.
—Які ж ви милі. —Мама здається вже на сьомому небі від щастя .
—Тату ,вже пізня година .Тоні потрібно спати. Цей день дуже насичений. Думаю нам всім вже потрібно відпочити. 
—Так ,синку ,ти правий .Їдьмо вже .Ліно ,дякую за те ,що так тепло прийняли.—Звертається до мами .—І тобі ,Хлоє ,дякую .Ти сьогодні ощасливила нас усіх .—Весело мені киває .
—Пиріг ,він був казковий .В тебе більше не залишилось ?—Шепоче мені на вухо Остін. 
—Залишилось .І ще печиво .Хочеш— забирай .—Йду на кухню і спаковую все в коробку .Я зараз схожа на людину в трансі .Навіть не кричала на Паркера ...
—Дякую ,кохана .—Пібморгує мені .—Надіюсь ,що після весілля ти теж балуватимеш мене солодким .—Вже голосніше говорить цей актор без оскара .В мене ж ком в горлі стає .Цей день ніколи не настане !
Проводимо гостей до виходу .На прощання Паркер цілує мене в щоку і обіцяє зранку заїхати по мене. Я мовчу ,а мама каже ,щоб обов'язково заїхав.Махаємо їм на прощання і заходимо в дім .
—Ти зробила правильний вибір ,Хло .—Мама гладить мене по плечу .
—Ага .—Піднімаюсь до себе в кімнату і нарешті даю волю емоціям .Сльози починають текти рікою .Падаю на ліжко і щоб ніхто не чув мого плачу включаю музику .Що ж я щойно наробила ?Підписала собі смертний вирок. Ідіотка ...Але що ж мені залишалось робити ,крім того,щоб погодитись на дурну ідею Остіна .10 років тому я думала ,що це був найгірший день в моєму житті ,та здається я помилялась ,бо цей в тисячу раз жахливіший !
—Сіс...—В кімнату заходить Софі.Витираю сльози і виключаю музику .—Мама поїхала на роботу ,розслабся .—Сідає біля мене і гладить по голові .—Я не сліпа .Ти зробила це, бо так потрібно ,а не через власне бажання .Знаєш ,якби я була старшою ,то вийшла б за Тоні і мама була б щаслива .—Усміхаюсь на слова сестри .—Не плач .Все буде добре .Я знаю .
—Вже не буде .В мене залишилось трохи більше місяця .Сумніваюсь ,що нам вдасться зірвати весілля .
—Мені сумно .Якби ж я могла щось для тебе зробити. —Обіймає мене. 
—А знаєш ...Я таки дослухаюсь до твоєї поради. Сльозами тут не зарадиш. Мені потрібно хоч трішки свободи ,хоч краплю щастя. Я поїду сьогодні на гонки. Вони ж будуть сьогодні ?—Перепитую сестру ,яка завжди вкурсі всіх новин. 
—Так ,будуть .Я знаю де лежать ключі від будиночка і байка .В мами в сейфі  і пароль теж знаю  .Зараз принесу тобі їх .Вона навіть не помітить.
—Дякую тобі .—Цілую сестру в щоку .
—Немає за що .Просто хоч трішки усміхайся.Цей день ще не закінчився ,зроби все ,щоб його виправити .—Підморгує мені і зістрибує з ліжка .Сестра біжить в мамину кімнату і за декілька хвилин приходить з в'язкою ключів .
—Спасибі .
—Пусте .Але ти швидше рухайся .Не поїдеш ж ти в цьому платті .
—Ага .
—Сара тебе прикриє .Я їй зараз все розповім .Мама повернеться десь через 2-3 години.Вона забула якісь документи ,але впевнена ,що вона затримається в офісі .Йди через задній вихід в саду ,там немає охорони .—Схвально киваю і витираю сльози .Стільки років я була слухняною донькою ,якій було плювати на всі свої мрії і інтереси .Але мені увірвався терпець .Новина про весілля з Остіном вивела мене з душевної рівноваги. Тепер я хочу волі ,нових пригод .Я хочу здійснити свою мрію .Підходжу до комоду на якому стоїть рамка з фото на якому зображена я ,Ноа і батько біля мотоциклу .На ньому ми такі щасливі .Батько б пишався ,якби я продовжила його справу ,я знаю .Витираю сльози ,кладу біля фото каблучку і йду в вбиральню .Приводжу себе в порядок ,приймаю контрастний душ і перевдягаюсь в усе чорне .Облягаючий спортивний костюм ,а поверх нього косуху .Також дістаю з шафи велику красиву коробку.
—Ну що ж ,твій час настав .—Сама до себе промовляю і дістаю з неї новесенький шолом ,який подарував мені тато за декілька днів перед смертю .Я не вдягала його жодного разу ,боялась ...Та зараз страх зник .Збираю волосся в пучок і приміряю його .Ідеально підходить .Тоді знімаю і ховаю в великий чорний пакет ,щоб ніхто не помітив .Дивлюсь на годинник .23:04 .Мами ще досі немає .Софі таки була права .Виходжу в коридор і зустрічаюсь з Сарою .
—Софі все мені розказала .Я готова тебе прикривати ,навіть якщо це коштуватиме мені роботи .Будь щасливою ,Хлоє .—Обіймає мене .
—Дякую тобі .
—Будь обережна ,сестричко .—Підбігає Софі.—І ще ...Ти не забула браслетик ?—Згадую про ранішній подарунок .
—Ні ,тепер це наші талісмани .Надіюсь ,що вони принесуть нам удачу .
—Ну все, дівчата ,я пішла .
—Бажаю удачі .—Махає на прощання Сара.Виходжу на вулицю.Бачу що охоронці про щось розмовляють .Сара і Софі виходять на двір і якось їх відволікають ,щоб я безпечно дісталась до заднього входу .Швидко біжу туди і вибираюсь з території будинку. Видихаю з полегшенням .Далі крокую темною вулицею ,яку освічують лише фонарі. Швидко добираюсь до нашого будиночка і включаю фонарик на телефоні. За 5 спробою знаходжу потрібний ключ і відмикаю гараж .Ну все ,половина справи зроблена .
Включаю світло і бачу посередині приміщення татового красеня .Чорний ,як сьогоднішня ніч .В мене очі загораються ,коли я його бачу .Просто неймовірний .Такий ж самий як і два роки тому ,лише трохи пилом припав .Беру ганчірку і натираю його до блиску .Ідеально .Сідаю на нього і пробую завести .Вдається ,але не зразу .Та це не дивно .На ньому ж ніхто не їздив так давно .Рев мотора роздається на все подвір'я .Хоч би сусіди не почули .Виїжджаю з гаражу і закриваю приміщення .Ключі кладу собі в кишеню ,щоб не загубити. Дивлюсь на годинник і розумію ,що в мене є 31 хвилина ,щоб добратись до місця призначення .Всередині присутнє легке хвилювання .Чи візьмуть вони мене в свою команду ?Чи зможу я ?Та ці тривожні думки зникають геть ,як тільки я виїжджаю на трасу .Красота вечірнього міста зачаровує мене .Підводжу очі до гори і бачу небо .Яке ж воно прекрасне...Нажимаю на газ .Кожна мить здається насолодою . Розумію ,що це саме те ,що було мені потрібно стільки часу .Це щастя?Воно зараз блистить в моїх очах ?Виїзджаю за місто і розумію ,що мені ще залишилось їхати якихось 200 метрів і я буду біля своєї цілі .Переді мною вимальовується 5 постатей.Всі вони сидять біля своїх байків і про щось розмовляють .Сповільнюсь і обережно паркуюсь біля них .Ті переводять на мене погляд . 
—Ще одна кандидатка ?—Звертається до мене якийсь хлопець .Він весь в чорному і має схожий на мій байк .Від нього так і пре впевненістю .Та він цим неначе манить. 
—Так.—Намагаюсь говорити якомога впевненіше .—Мене звати ...
—Тс...—Озивається інший. Він виглядає вищим за попереднього .Його голос м'якший ,але й водночас якийсь стурбований. —Не можна казати справжнього ім'я .—Пояснює юнак .
—То це правда ,що ви навіть між собою не знайомі?—Здивовано запитую .Я думала ,що це лише легенда .
—Правда .—Відповідає дівчина .На зріст вона набагато менша від мене .Дуже струнка .В її голосі відчувається тепло .Її байк неонового рожевого кольору .Здається ,він добре характеризує свого власника .—У нас тут свої так звані "псевдоніми " .Я ,до речі ,Дюймовочка. —Простягає мені руку дівчина .Вона й справді дуже крихітна ,як та геройка казки .
—Я Пікассо ,тому ,що люблю малювати .—Каже хлопець ,який до цього часу сидів на чорно-срібному мотоциклі .Навіть через байкерські куртку вийдно його м'язи. Він теж дуже високий .
— Я —Пантера. Дивилась мультик "Мауглі "?Ми з цією кішечкою просто схожі характером. —Простягає мені руку інша дівчина .Вона набагато вища за Дюймовочку,а з її шолому виглядають різнобарвні пасма волосся .Здається це парик. Виглядає дуже ефектно .Її залізний кінь полум'яно червоно кольору. Такий ж гарячий як і власниця .Залишається лише тих двоє хлопців,які перші до мене заговорили. 
—Я —Дракон. —Каже хлопець ,який мене тоді зупинив. —Засновник банди. 
—Приємно познайомитись .Багато про тебе чула .—Щиро кажу ,бо захоплююсь цими людьми. 
— Nightmare ...—Каже дракон і вказує на того  впевненого хлопця .—Наш Кошмарчик. Не звертай уваги ,він сьогодні без настрою .
—Нормальний в мене настрій .—Нарешті каже той. —Я просто не люблю новеньких .—Неначе кидає мені виклик той. 
— Та перестань ,ти .—Штовхає його Дракон в плече .—Ми раді гостям ,просто не любимо брехунів і самозакоханих ідіотів.До нас багато хто приходить ,щоб попасти в групу ,але більшість хоче просто пропіаритися і розкрити наші справжні особистості. —Пояснює той. 
—Я тут не для цього ,повірте. Я справді дуже люблю кататись і хочу брати участь в гонках .—Щиро кажу .
—Шанс спробувати є у всіх .Але потрібно показати все ,на що ти здатна. Самі гонки почнуться через 20 хвилин .Але зараз пропоную проїхати тобі невеличку дистанцію разом з Кошмаром .Виграти не обов'язково ,ми просто хочем подививсь на твої вміння. 
—Ясно ,тоді я готова .—Сміливо кажу .
—Придума вже собі нік?—Запитує Дюймовочка .
—Блискавка .—Сміливо кажу. Чому ?Бо в дитинстві я їх дуже боялась ,а зараз мені неначе захотілось подивитись страху в лице ,кинути собі виклик. 
—Оригінально. —Оцінює Пантера .—Удачі тобі .—Кошмар сьогодні хоч і не в гуморі ,але гонщик він чудовий .—Відмічає дівчина .Ну що ж ,я теж не промах .Тато навчив мене всьому ,чого сам знав і зараз я їм це покажу .
—Дистанція в 10 кілометрів. Чекатимемо вас тут .—Промовляє Дракон .В руках в нього прапорець. 
—Готуйся програвати. —Заявляє мій конкурент. 
—Ще подивимось хто кого ,Кошмарчику .—Гордо заявляю і чую присвистування Пікассо і Пантери. Виклик цього хлопця дуже мене завів і я хочу доказати ,що нічим не гірша за нього. 
Від автора :Як вам такий поворот подій ? Чи зможе Хлоя вступити в клуб ?І як далі розвиватимуться стосунки з самозакоханим Ості?