25 Влад

Лежачи в ліжку, я намагався заснути, але сон, як на зло, не йшов. Мої думки крутились навколо Вікторії Тихоновської.

Я згадував нашу сьогоднішню зустріч, той випадковий поцілунок з нею в  кав'ярні і той день, коли я побував у неї вдома.

Все так швидко змінилося. Ще тиждень назад мене дратувала ця дівчина, бо я постійно чув про неї від мого брата.

Макар спершу роповідав, яка Віка неймовірна, а потім скаржився на те, що вона постійно його відшивала і намагався зрозуміти, чому так відбувалось.

А зараз я і сам почав вважати Віку неймовірною. Це все було схоже на якийсь жорстокий і дурний жарт долі.

Я зацікавився саме тією дівчиною, в яку закохався мій молодший брат. Головою я розумів, що повинен відступити і не заважати Макару, але серце не хотіло слухатись і бунтувало.

Вилаявшись, я перевернувся на інший бік. Час минав, а сон до мене так і не приходив.

Ще з самого дитинства я звик до того, що мав поступатись брату і віддавати йому те, що він хотів.

Спершу мене це обурювало і я бунтував, але батьки розповіли мені про те, що Макар дуже серйозно хворів.

Я злякався того, що міг втратити свого молодшого брата і з того часу завжди  насамперед думав  про нього, а вже потім  - про себе.

З часом я звик ставити інтереси брата вище власних і до цього моменту мене це не хвилювало.

Але зараз мені було дуже важко це зробити, бо Віка мені сподобалась і я не хотів від неї відмовлятись.

Всю ніч прокрутившись з боку на бік, вранці я встав з ліжка розлюченим і стомленим.

Настрій у мене був нижче нуля і все навколо дратувало. Макар, як завжди, прокинувся радісним і задоволеним життям.

Кілька днів назад наші з Макаром батьки полетіли відпочивати в Грецію, а ми залишилися на господарстві.

- Владе, а давай влаштуємо круту вечірку поки батьки відсутні, - запропонував Макар, розкладаючи нам на тарілки омлет з беконом.

- Макаре, тобі нагадати про те, що було після останньої твоєї вечірки? - Невдоволено поцікавився я, суворо дивлячись на свого молодшого брата.

- Та нічого страшного не сталось... - Відповів Макар, чухаючи потилицю.

- Ага... Не сталося... У тебе не сталося, бо тоді покарали мене за те, що я недоглеів за тобою. Я досі чудово пам'ятаю, як батьки  залишили мене без кишенькових грошей на два місяці. Мені довелося піти підробляти вантажником. Це був не дуже веселий досвід.

- Цього разу все буде інакше, - не здавався Макар.

- Цього разу у нас вдома не буде ніяких вечірок, Макаре. Ти мене зрозумів? - Серйозно сказав я.

- Який же ти занудний, Владе... - Важко зітхнувши, промовив мій брат.

- Який є, - відповів я, встаючи з-за столу.

На вулиці біля воріт на нас вже чекав водій на ім'я Сергій. Привітавшись, ми сіли в машину.

- Сергію, а давай перед школою заїдемо в одне місце, - сказав Макар і назвав адресу Віки.

- Ти хочеш когось підвезти до школи, Макаре? - Посміхнувшись, запитав  Сергій.

- Так! Ти мене розкусив. Я хочу підвезти до школи свою майбутню дівчину. Зараз побачиш, яка вона гарненька, - видав брат, задоволено посміхаючись.

Від почутого у мене на мить перехопило дихання. 

.