13

- Він просто так прийняв тебе назад на роботу? - Ріта не може повірити в те, що Рустам Олегович справді так вчинив, хоч я вже втретє подаю їй цю інформацію тільки під різними соусами. Наразі, як на мене, то це найзвичайнісінький кетчуп, але тітка досі не хоче приймати реалії. Не хоче, чи то не може, бо виглядає дівчина і справді дуже здивованою. Міміка її обличчя явно передає те, що вона в легкому шоку.

- Я ж тобі кажу - так, просто так прийняв на ту саму посаду, та ще й офіційно, - хоча гаразд, я можу зрозуміти здивований стан родички, я почула цю інформацію з вуст керівника, написала заяву з приводу того, щоб мене влаштували в цю компанію та навіть вже відсиділа робочий день за графіком, та все одно не можу до кінця повірити, що той змій просто так здався й дав мені те, чого я хотіла. Хоча тепер вже невпевнена, що справді хочу. Бо щось тут є, щось підступне, але от що саме... Стосовно цього немає інформації.

- Тобі не здається це дивним? - Ріта ніби з язика зірвала те, що крутилося у моїй голові й поставила питання, щодо якого ми обидві наразі роздумували.

- Я схожа на божевільну? - Починаю розпалюватися, хоч в машині тітки доволі таки комфортна температура, але мені моментально стає жарко від тих емоцій, котрі величезною хвилею накривають мене з головою. Мало того, щоб бос огрів мене по голові тим, що так спокійно взяв назад на роботу, так ще й тітка не дає хоч трохи відпустити цю ситуацію й хоч трішки від неї відпочити. Від цієї ситуації. 

- Та не зовсім, а що?

- А то, що мені звичайно це здається дивним. Звичайно я не усвідомлюю, яку гру затіяв цей козел. І звичайно мені не хочеться втрапити по саме не хочу, тож звичайно здається. Але що я мала робити? Відмовлятися від такого шансу чи що? - Хоча це ще бабка надвоє гадала чи це шанс, чи то кіт в мішку. Як би цей шанс не закінчився черговим ударом мені по носу, щоб я затіяла даний урок на все життя та більше не лізла на рожен. Чим я наразі займаюся, підписавши вже другий контракт з Рустамом Олеговичем.

- Та ні, відмовлятися точно не варіант, - ну хоча б в цьому плані тітка на моїй стороні й підтверджує своїми словами те, що я зробила правильно, все ж таки погодившись працювати в цій фірмі. - Просто будь обачна поряд з ним. Вмикай голову та вимикай емоції. Наскільки це можливо та реально. Тоді у нього буде мінімум шансів довести тебе до істерики.

- Так, добре, гаразд, - мій рот та губи наразі згоджуються з Рітою. З її настановами. Та ось мозок зовсім по іншому функціонує. Він розставляє все вірно по поличках й повідомляє мені небезпідставно, що вмикати голову та вимикати емоції буде надзвичайно важко, тому що поряд з Рустамом так все не працює. Навпаки моя макітра поряд з чоловіком прямує на відпочинок на далекі острови, а ось емоції наперекір повертаються з відпустки та трудяться по повній програмі. Точніше здають мене з тельбухами поряд з керівником. Тож настанова тітки вірна, розумна й дуже корисна. Але от як її втілити в життя... Дилема навпроти якої стоїть величезний знак питання.

- Готова? 

- До чого? - Питання Рі висмикує мене з того мороку, в який я встигла погрузитися за час цих роздумів стосовно перспектив співпраці з Рустамом Олеговичем. Доволі таки туманних перспектив. 

- Злато, давай зберися! Чи ти хочеш привернути зайву увагу панів полісменів своєю дивною поведінкою? 

- Ні, ні, не хочу, - мені ще й панів полісменів не вистачало в придачу. І так голова як чавунний казанок, не знаєш, за що перше хапатися, в цій солянці не вистачає тільки органів правопорядку для повного щастя.

- Тоді давай бери себе до рук і пішли!

- Ти справді вважаєш це гарною ідеєю привертати до цієї ситуації поліцію? - Наразі машина Ріти стоїть біля відділку полісменів і ми вже маємо виходити з неї, щоб вирушити до слідчого, щоб подати заяву, але я досі не впевнена, що це вірний задум. Що це правильний шлях. Що нічого іншого вигадати не реально.

- Злато, я звичайно усвідомлюю, що твої батьки це явно не найкращі тато і мама року. Я сто відсотків розумію, що моя сестра не найкраща сестра даної планети. Але вже який день їх немає. Вони не відповідають на дзвінки. Їхні мобільні поза зоною досяжності. Та і головне - я вже не в силах заспокоювати твою бабусю, мою маму. Ще якісь пару днів і вона точно опиниться в лікарні з сердечним нападом. Або я виявлюся на лікарняному ліжку, бо вона доведе мене своїми допитами, де її дочка з зятем і коли вони повернуться.

- Так, давай це зробимо, - варто тільки уявити, що з бабусею або з тіткою щось трапиться, щось явно не надто приємне, як я готова йти на амбразуру, лиш би вберегти моїх найрідніших людей на цьому білому світі.

І чи нормально те, що цими людьми не являються мої рідні мама й тато? Чи це окей, що якби не тітка, то я б і надалі очікувала, коли ці двоє знову випірнуть на горизонті, щоб шпетити мене яка я погана та невдячна донька в них виросла? Явно це дико. Та насправді у моєму житті наразі багато чого дикого, як, наприклад, пан керівник. Про якого наразі знову всі мої думки. Про нього, а не про батьків, які зникли безвісті... Це точно не окей, це точно не нормально...

***

- Думаєш з цього може щось вийти? - Ми з Рітою вирішили випити кави та трішки погомоніти про те та про се, тож я запросила до себе тітку на чашечку ароматного напою. Якраз підіймаємося сходами. До речі, в цьому плані певний мінус цього будинку, адже ліфт не працює, а моя квартира знаходиться на сьомому поверсі. Тож варто трішки попітніти, щоб потрапити у своє гніздечко. Та якщо врахувати той момент, що житло мені перепало за безцінь, то це всього нічого в загальній картині. Спорт ще нікому не був зайвим.

- З чого? З заяви? - Запитала Рі, пихтячи позаду мене та явно проклинаючи тих, хто зламав ліфт.

- Ну так, - я подала заяву в поліцію з приводу того, що мої батьки зникли, і просила органи правопорядку зайнятися цим питанням. - Думаєш, їх знайдуть?

- Ймовірно, що так. Все ж таки у поліції куди більше способів та можливостей, щоб дістати навіть з-під землі твоїх горе батьків. І, як мінімум, ми мали це зробити. Я ще спробую у Руслана запитати, чи немає він друзів, чи то знайомих, які могли б допомогти в цій ситуації. Може, щось з цього і вийде. Може, когось він і має на прикметі.