7

- На таку як ти? - Ріта слово в слово повторяє те, що пару годин тому промовив Рустам Олегович в мою адресу. - А що з тобою не так? Що означає на таку як ти?

- Хтозна, що в цього йолопа в голові, але він нічого приємного не вкладав в ці слова, коли кидав ними у мене, це сто відсотків, - згадую цей момент і гидко стає. Яким чином я заслужила таке ставлення до себе? Начебто до якоїсь дівки легкої поведінки... 

- Цей мерзотник звернувся до тебе ніби до якоїсь дешевинки, - тітка прямо читає мої думки, а точніше робить логічні висновки з того, що вона почула. А почула вона мою історію з керівником, точніше дві "милі" зустрічі з цим зайчиком. Навіщо я з нею поділилася, якщо раніше не думала цього робити? Та все дуже просто - у цього Рустама, чорти б його забрали, Олеговича не зрозуміло що твориться в його макітрі. Загалом я не знаю, що там твориться, а якщо взяти до уваги, як цей чоловік ставиться саме до моєї персони, то варто перестрахуватися, хоча б попередивши тітку про такого чурбака. Окей, якщо я і справді потрапила в робоче рабство, то гаразд, сама ідіотка, нічого було ловити гав, коли підписувала контракт, але якщо йому здумається перейти межу, зробити щось НУ ТАКЕ... то хоч Ріта буде знати, де я зникла. Буде усвідомлена на кого думати, якщо що...

- Не ніби, а так воно і є, - і як мені з цим персонажем далі співпрацювати? Контракт розірвати я не можу, бо там неймовірні штрафні санкції, котрі мені доведеться відпрацьовувати роками. Йти на поступки цей Олегович явно не бажає, він ледве не прямо сказав, що кому-кому, а мені послаблень точно не варто очікувати. Тож доведеться змиритися з тим, що у мене бос ще то негідник, терпіти його насмішки та цькування, і очікувати поки добіжить до кінця термін робочого контракту. Ну просто казка, а не робота, не знаходите?

- І це все через те, що ви зустрілися на тому побаченні? - Рі зацікавлено вдивляється мені в очі, хоче там таке враження помітити, чи немає певних нюансів, котрі повпливали б на таку дивну поведінку керівника стосовно його нової підлеглої. Не вірить, що чоловік міг просто так кидатися у мене такими словами. 

- Ну виходить, що так, - я розповіла тітці про те, що зустріла Рустама Олеговича на цих швидких побаченнях. Повідала їй, що ми не зійшлися думками щодо майбутнього і просто попрощалися. Не вдавалася в подробиці того, як я почала його провокувати. Як він повівся на цю провокацію. І як цей весь підпал ледве не завершився інтимом... А все б так і сталося, якби не та працівниця, котра залетіла в ту рожеву кімнату ледве не в останню мить. 

- І це все? На тому побаченні нічого екстраординарного не було? Нічого такого, що змусило цього Рустама Олексійовича так на тебе реагувати в подальшому?

- Рустама Олеговича, - поправляю тітку, щоб дещо заокруглити гострі кути та не вдаватися в тонкощі.

- Та хоч Маямовича, начхати! Так що, Злато, на тому побаченні нічого ТАКОГО не сталося? - Чому у мене таке враження, що яку відповідь я б не дала на це питання, Ріта після цього схопить мене за руку та поведе на детектор брехні? Щось я завідомо у програшній наразі ситуації знаходжуся.

- Ні, нічого ТАКОГО там не було, я ж тобі кажу - звичайне побачення без будь-якого продовження. Ну якщо не врахувати, що я тепер підлегла цього персонажа, - обличчя кирпичем, нічого не здаємо, нічого не знаємо. - Можливо він так бурхливо відреагував на те, що ми з ним перетнулися на тому побаченні й чоловік просто не хотів ніяким чином поєднувати робоче та особисте. А тут ось як вийшло...

- Ага, і це при тому, що у нього є дитина? Це йому не заважає бовтатися по побаченнях? 

- Виходить, не заважає, - тут я не можу нічого адекватного видумати, адже теж не розумію, як маючи родину, дитину, ходити на побачення. Це мінімум не красиво по відношенню до його дружини. Аморально, противно, негарно... Ну все прямо підходить такому дурню, як теперішній мій керівник.

- Цікавий цей фрукт твій бос, Злато, - задумливо промовляє Ріта, а це завжди палка у двох кінцях. Не знати звідки вистрелить, а в тітки вона стріляє доволі таки часто... - а ти б хотіла більше дізнатися про нього?

- Навіщо? - Рі вже щось задумала, і це щось може мені й не сподобатися, тому тут же напружуюся та очікую, що дівчина промовить надалі. Вона ще нічого не сказала, а блискітки в очах починають плигати туди сюди та освічувати цю кімнатку, в котрій ми наразі знаходимося.

- Хіба не було б добре знати свого ворога в обличчя? А в нашому випадку знати, що з себе уявляє цей Рустам Олексійович?

- Олегович.

- Плювати! Хіба ні? Злато, от визнай, хіба тобі б не хотілося знати, чим цей твій бос дихає та під ким ходить? Знати, так сказати, його скелети в шафі?

- Ну...

- А вони є, ці скелети в його шафі є, в цьому немає сумнівів після твоєї розповіді про цього персонажа, - Ріта наразі виступала в ролі змія-спокусника, котрий провокував зробити помилку, спробувати заборонений плід... І я спокусилася на її пропозицію...

***

- Це ти мені для роботи в кол-центрі дала? - Кручу у руках щось таке, що дуже схоже на навушники, але з трубочкою на кінці, в котру можна, судячи з усього, щось промовляти. Я таке бачила тільки у працівників кол-центру, котрі приймають виклики від клієнтів та пропонують свої послуги чи то допомогу у тій, чи іншій сфері діяльності. - Щоб я мала яким чином борг відпрацьовувати тому недоумку?

- Ні, ну ти звичайно можеш і так вчинити, я не буду тобі заважати, та все ж у мене є дещо цікавіший план, - ох ці бісики, ох вже палають по повній програмі в очах Рітки, - та я так зрозуміла, що тобі це не цікаво, тож..

- Та все, не нервуй, - я то бачила прекрасно, що тітка вмикає режим акторки на максимум й вдає, що я сильно зачепила її почуття. Та мені все ж справді було цікаво дізнатися, що вона надумала, тож притримую її за руку та назад саджу на крісельце, з якого вона демонстративно підірвалася, - я вся в увазі, розказуй, що вже видумала ця геніальна голова.