1

- Злато, ти мені нарешті поясниш, що у тебе трапилося? - Тітка Ріта, вона ж просто Ріта чи Рі все не заспокоюється, і навіть попри те, що наразі знаходиться за кермом та уважно стежить за дорогою, все ж не покидає спроби навіть обценьками дістати з мене правду.

- А що у мене трапилося? - При цьому роблю здивоване обличчя, а то хтозна, можливо тітка саме в цю мить забажає повернутися в мою сторону, а я не до кінця відігрую роль ні чого не тямучої дівчинки.

- Чому ти так різко зірвалася з гуртожитку та вирішила жити зі своєю подругою? - Оскільки від тітки у Ріти тільки назва, бо насправді тіткою у мене язик не повертається її називати, адже вона старше від мене всього лише на шість років, то Рі дещо втаємничена у моє життя, тож досі не може усвідомити того, до чого такий поспіх. І що спричинило таку квапливість.

- Давно варто було це зробити, все ж таки вік не маленький та і самостійне життя рано чи пізно потрібно починати, тож...

- Тебе вигнали з гуртожитку? Еге ж? - Ріта не дає мені домовити, не дозволяє рівними порціями покласти першокласну локшину на її вуха, котру я тут по швидкому зготувала та як люб'язна господарка вирішила порадувати тітку.

- Та ні, просто...

- Злато, я зараз же розверну машину, викину всі твої речі біля твого гуртожитку і вже там будеш розповідати - просто чи не просто, але я не збираюся слухати цю нісенітницю. Окей?

- Окей, - я тут же її перекривила, але як тільки Рі перевела на мене свій погляд, то усвідомила, що все ж не варто доводити дівчину до білої лихоманки, а то вона і справді дотримається своєї обіцянки й... що далі? Кукувати під гуртожитком чи відразу чимчикувати на вокзал та займати лакшері місця біля батареї?

- Тоді ще раз питаю - якого біса, Злато?

- Пам'ятаєш Влада? - Що ж, Ріта певно одна з небагатьох людей, на яких я ще можу покластися у важку хвилину, тож потрібно повідати їй правду. Якою б огидною вона не була.

- Це той самодур красунчик вашого гуртожитку? - Ну так, тітка говорила, що не варто з ним зв'язуватися, що він слизький хробак, але... Але все ж вона старше мене, тож певно ще не всі мізки стали на місце у моїй голівоньці. Як результат - я зв'язалася з тим Владом. На жаль.

- Так, саме він, - гірко визнавати, що Ріта мала слушність, але проти правди не попреш, тож зі скрипом зубів та все ж визнаю її перемогу в цьому плані.

- І що натворив цей донжуан сумнівного розливу, що тобі довелося в терміновому порядку валити з гуртожитку?

Дівчина була в шоку від даної новини, та і я чесно кажучи також, тому що досі не вірила, що наразі сиджу в машині тітці, в багажнику лежать всі мої пожитки за університетські роки, а я сама їду до подруги, з якою не спілкувалася останній рік, але в якої є вільна хата. А вільна хата в наш час дуже цінується, якщо ти студентка, майже без коштів в кишені, і без роботи. Без будь-якої роботи, не кажучи вже про стабільну. 

- Ми посварилися, - я не буду признаватися Ріті в чому була причина, бо вона з мене до кінця життя не злізе. 

- І через це ти валиш з гуртожитку незрозуміло куди? - Тітка не приховувала свого здивування, для неї це було загадкою як таке може бути. Ну авжеж, вона то не була особисто знайома з цим мерзотником, не знала, що він спокійно міг налаштувати проти певної персони не тільки всіх хлопців гуртожитку, а і навіть дівчат. Просто пообіцявши якісь дурнюні, що він з нею проведе ніч, а можливо і дві. А оскільки ледве не весь жіночий колектив гуртяка бажав з Владом туди-сюди, ась-карась, то я б не здивувалася, що одного ранку могла прокинутися без чималої кількості волосся на голові чи то з зеленкою на обличчі. Тож я вирішила зіграти на випередження.

- Ну чому ж незрозуміло куди? До Асі, до своєї подруги, - тут теж до кінця все не розповідаємо, Ріті явно не обов'язково знати, що з цією Асьою я перестала спілкуватися понад рік назад, коли її вигнали з університету за систематичні пропуски занять. Але яка вдало підвернулася в момент, коли мені кров з носа потрібно було хоч якесь житло, - та і взагалі, непоганий район, як ти сама можеш бачити перед собою.

Ми якраз заїжджали у двір багатоповерхівок, двір, котрий нічим особливим не відрізнявся, так сам як і самі багатоповерхівки, але якщо вони є, то очевидно є і квартири. А з цього слідує, що тут є і квартира Асі, яка прилаштує мене у себе на кілька днів, а там надалі вже як піде...

- Та й не кажи, сама б тут жила, та по кишені б'ють бюджети тутешніх грандіозних апартаментів, - Ріта не була б Рітою, якби не підколола мені стосовно моїх слів, при тому, що вона наочно бачила, що і до чого, - а що Вітка з Алексом сказали?

- Нічого, нічого, бо я їм нічого не сказала, - Вітка й Алекс це відповідно мої мама і тато, з якими я... деколи спілкуюся. Деколи це десь раз у три тижні й то... Ці розмови тривають по тридцять секунд і не несуть в собі нічого більш змістовного ніж "привіт, у мене все нормально, бувай". А все тому, що їхньою ідеєю фікс було зробити з мене неймовірного стоматолога, а я вперлася рогом та подавай мені дизайн. На цій темі ми й побили горщики. Саме тому я зірвалася з насидженого гніздечка та поїхала в інше місто та влаштувалася в гуртожиток. А наразі моя гордість не дозволяла зробити крок назад та проситися назад до них додому. Краще на вокзалі біля батареї, ніж з батьками, які будуть все життя мені розповідати, що "вони ж казали, а я дурепа набита не слухала"...

- Злато, я все розумію, ви в контрах, та все ж може спробуєш з ними поговорити? Ну ще один раз? Ну востаннє? - Ріта сама не вірить в те, що її сестру та чоловіка сестри можна переконати, тож навіть хоче впихнути мені цю ідею? При тому, що ця ідея з самого початку гнила, як і прогнили мої відносини з батьками, і таке враження, що їх вже ніколи й нічим не склеїти та не відновити. Хоча я б дуже хотіла...

- Просто навіщо? У мене є де жити, ось навіть приймають практично з розпростертими руками, - Ася чи то забула закрити двері, чи спеціально залишилася їх відкритими для мене, але ми безпроблемно проходимо у квартиру давньої подруги та ставимо мої клунки на підлогу. По якій відразу видно, що квартира далеко не нова, але як то кажуть - харчами не перебирають.