Розділ 2

Наступного дня я, як і планував, відлежуюся в номері. Виходити на вулицю немає ні найменшого бажання. Тим паче що погода псується, зранку мрячить неприємний дощ. Не розумію людей, які захоплюються осінню, – на мене вона навіює нудьгу і зневіру. Який сенс у яскравих фарбах на деревах, якщо за тиждень уся краса лежатиме на землі, утоптувана в багнюку різномастими підборами, а потім, як небіжчик, відправиться у величезних чорних пакетах на звалище?

Потрібно зібратися з думками щодо перевірки й поділитися зачіпками з босом. Поки ніяк не можу розкусити схему, за якою вони виводять гроші з філії. Щось важливе вислизає від мене й не дає скластися пазлу. Гортаю документи, які мені надіслали на електронну пошту з їхньої бухгалтерії. Перекидаю файли економісту з головного офісу і прошу подивитися уважно. Все-таки існують нюанси, яких я не вловлюю через відсутність специфічного досвіду. Одна справа – постачання матеріалів і виробництво, інша – бухгалтерія та фінансовий облік. Але Морозову інтуїтивно здається, що справа тут саме в моїй частині.

Довго роздумую, чи варто мені шукати зустрічі з Айлін. Поставити їй запитання, що не дають мені спокою? Чи не рвати собі душу? Зняти на ніч, щоби повною мірою насолодитися її тілом і розпрощатися з ніжним образом місячного промінчика, який я кохав і оплакував стільки років? Або забути вчорашню зустріч, ніби її і не було, та жити далі зі світлими спогадами про перше кохання?

Рана, що загоїлася за роки, знову кровоточить. Я розгублений, дезорієнтований, злий і ніяк не можу повірити в реальність того, що відбувається. Чому вона зрадила й кинула мене? Чому навіть натяком не дала зрозуміти, що жива? Невже думка батька виявилася для неї настільки важливою, що навіть після його смерті вона вважала за краще стати другою дружиною якогось ринкового торговця, тільки б він був зі своїх? Навіщо тоді дала мені надію і погодилася на мою пропозицію?

Вибір дається важко, і ввечері я з’являюся в «Олівері». Ресторан і справді непоганий, обставлений зі смаком і за антуражем нітрохи не поступається столичним. Затишно, чисто, дорого, з легким шиком і невульгарно. Досить багатолюдно. Мене проводжають до заброньованого столика і приносять меню.

Грає жива музика. Хвилююся, передчуваючи нашу зустріч з Айлін.

У мене немає плану дій, не знаю, що буду говорити їй, про що розпитувати насамперед. Чи до розмов нам буде? Покладаюся на інтуїцію і здоровий глузд. Доводиться постійно нагадувати собі, що вона – уже не та ніжна принцеса, образ якої ніяк не йде з голови.

Намагаюся зрозуміти місцеву систему надання інтимних послуг. Дівчат з ескорту помічаю одразу. Досвідченим поглядом вихоплюю їх зі строкатої маси відвідувачів. Айлін серед них немає, що логічно, якщо вона співатиме.

Для початку вирішую зробити замовлення. Поки спілкуюся з офіціантом, народ у залі пожвавлюється, чую дружні оплески. Піднімаю голову і знову перетворююся на соляний стовп.

Ліна виходить на сцену. Вона – в красивій довгій темній сукні з непокритою головою. Чорне волосся зібране в химерну високу зачіску. Шия і плечі відкриті. Її батько, мабуть, у труні перевертається, дивлячись із небес на її зовнішній вигляд. Бо вона – ходячий секс, попри те, що вдягнена за нашими мірками досить скромно.

Колись Айлін носила тільки вільний закритий одяг і ніколи не знімала хіджаб. Лише одного разу я бачив її волосся й оголене тіло…

Вона все така ж струнка і витончена… Яскравий вечірній макіяж робить її мало схожою на ту дівчинку, яку я покохав багато років тому, але вигідно підкреслює її красу. Вона змінилася, стала зовсім іншою. Переді мною – розкішна доросла жінка, яка, безсумнівно, знає, яке враження справляє на чоловіків, уміє себе подати й користуватися своєю привабливістю.

Невже це і є та скромна дівчинка, яка із жахом спостерігала за розбещеними однолітками й постійно твердила: «харам»?

Як вона співає! Її приголомшливий чуттєвий голос можна слухати нескінченно. Спогади навалюються лавиною. Гублюся в них і не розумію, де реальність, а де – мої фантазії про минуле.

Я хочу її. Таку – гарну, яскраву, зовсім іншу, яку я ніколи не знав. Хочу володіти її тілом і зазирнути в душу. Ні-ні, я не сподіваюся знайти там свій місячний промінчик, відчуваю, що на мене чекає там непроглядна темрява. Але мені критично важливо побачити її й потонути в ній. Не уявляю, чи залишиться моє життя колишнім після цієї ночі, але тут і зараз я одержимо хочу її.

Кличу адміністратора.

– Тарасе, – читаю ім’я на бейджі, – скільки вона коштує? – киваю в бік сцени.

– Боюся, я мушу вас розчарувати, – промовляє обережно і трохи перелякано. – Розумієте, Айлін – співачка, вона… не надає такого роду послуги. Але ми можемо запропонувати вам великий вибір дівчат, навіть підібрати схожу.

– Ні, я хочу саме її, – говорю наполегливо з натиском на останнє слово.

– Вибачте, але це неможливо, – нервово посміхається і винувато втискає голову в плечі.

– Я не питав, чи можливо, – дратуюсь. – Я запитав, скільки? Скільки я маю заплатити, щоб тобі стало цікаво організувати мені її сольний концерт тет-а-тет сьогодні вночі?

– Боюся, я не зможу…

– Зможеш, – упевненим рухом дістаю з портмоне пачку купюр. – Сподіваюся, цього достатньо?

Та за ці гроші я можу купити всіх місцевих дівчат гуртом! Знаю, що божеволію, але я повинен дістати Айлін!