Подушка

Колись, моя сестра з міста Барвінково, що на Харківщині, на ім'я Аня, ненавиділа подушки. Вона вважала їх незручними, громіздкими й абсолютно непотрібними. Аня любила спати на твердому, голому матраці, й подушки заважали їй отримувати максимальний комфорт.

Одного разу, коли Ані було 10 років, наша родина поїхала на відпочинок до бабусі в село. Там у Ані не було вибору, адже на бабусиному ліжку було дві м'які, пухнасті подушки. Аня намагалася їх викинути, але бабуся не дозволила.

- Як ти можеш спати без подушки? - дивувалася бабуся.

- Я можу! - наполягала Аня. - Мені так комфортніше!

Бабуся хитала головою й казала, що Аня дивна.

Коли настала ніч, Аня не спала. Вона вертілася й крутилася, намагаючись знайти зручне положення. Нарешті, вона здалася й поклала одну подушку під голову, а іншу під ноги.

На ранок, Аня прокинулася з болем у шиї й спині. Вона поклялася собі, що більше ніколи не буде спати на подушках.

З того часу, Аня уникала подушок. Вона спала на дивані, на підлозі, й навіть на стільці. Вона намагалася знайти будь-який спосіб, щоб спати без подушки.

Одного разу, коли Ані було 15 років, вона зустріла хлопця на ім'я Максим. Він був дуже високим та мускулистим. У нього була широка спина й міцні плечі.

Аня одразу закохалася в Максима. Вона знала, що він їй подобається, й вона хотіла, щоб він їй подобався. Максим був дуже милий. Він завжди знав, як розсмішити Аню. Він також був дуже уважним. Він завжди запитував Аню, як вона себе почуває, й він завжди був готовий їй допомогти.

Одного разу, Максим запросив Аню до себе додому на вечерю. Аня була дуже схвильована. Вона хотіла справити на Максима хороше враження.

Максим приготував для Ані вечерю при свічках. Він також подарував їй красиву подушку. Аня була здивована. Вона не знала, що Максим знає про її ненависть до подушок.

- Я знаю, що ти не любиш подушки, - сказав Максим. - Але я хотів, щоб у тебе було щось м'яке й пухнасте, на чому ти могла б посидіти.

Аня дуже зворушилася. Вона обійняла Максима й подякувала йому за подушку.

Аня не спала з тією подушкою. Вона поставила її на полицю й дивилася на неї щовечора перед сном. Подушка нагадувала їй про Максима. Вона нагадувала їй про його доброту й уважність.

Аня знала, що вона ніколи не забуде Максима. Він був першим хлопцем, який зрозумів її. Аня також знала, що вона ніколи не забуде подушку. Вона була символом любові й прийняття.