Глава одинадцята

Англія, Флорида (США)2011 рік.

Трансплантація серця. Неля ніколи не думала, що вона настільки змінить її життя. Напевно вони з Діланом досі були б разом. Все-таки вони кохали одне одного. У них був би зараз свій будинок на околиці Нью-Джерсі, двоє дітей – хлопчик і дівчинка – двох років і одинадцяти місяців...

Звісно ж, за умови, що Неля змогла б народити зі своїм хворим серцем або навіть після його пересадки. Їй заборонено було народжувати. Вона відмовлялася в це вірити. У лікарів було на це своє бачення, на якому вони категорично наполягали, проте для неї те питання лишалося відкрите.

Будинок на околиці Нью-Джерсі, двоє дітей... Саме так зараз живе Ділан. Три роки тому він одружився з американкою, яка, за словами Мирослави, була ідеальною господинею, люблячою дружиною, турботливою мамою і... Звісно в Нелі з ним була б окрема історія, не обов’язково з будинком на околиці Нью-Джерсі й не обов’язково з дітьми такої ж статі й такого ж віку.

Зараз вона лежала в ліжку, прокинувшись кілька хвилин тому та розглядаючи свій номер, чого не могла зробити вчора вночі через неймовірну втому після перельоту. Нічого особливого: стандартний номер з односпальним ліжком, плазмовим телевізором та ванною кімнатою. Дуже тісний навіть для однієї людини.

Старий, сірий, дощовий Лондон. Великі краплі дощу вкривали скло. Їй ніколи не подобалося це місто. Воно здавалося їй надто сірим, сирим і холодним, надто чужим, відразливим і нецікавим. Утім, це була суто її особиста думка. Для неї він дійсно був чужим.

Вона рішуче скинула з себе ковдру, опустивши босі ноги на неочікувано м'яке килимове покриття. А почистивши зуби, діставши із валізи коротку сукню, яку одягла на себе, спустивши трошки плече, розчесавши довге волосся, вона неочікувано зрозуміла, що ще встигає на сніданок.

Дивно, вона все ще згадувала відносини з Діланом, навіть інколи сумувала за тими почуттями, що він у неї викликав до трансплантації. І водночас вона розуміла, що зараз її потрібно щось геть інше. Зараз, з її новим серцем, вона не змогла б бути щасливою поруч із ним.

– Мені страшно, – зізналася дівчинка, підсівши за її столик зі склянкою малинового смузі. – Я знаю, що це вже не вперше, але все одно страшно. Навіть коліна трясуться. Мені здається, я не впораюся. Я не зможу сьогодні вийти на подіум.

Неля ж їла вівсяну кашу з фініками, лимонною цедрою, свіжими ягодами та ложкою органічного меду.

– А в тебе не буде інших варіантів, – пожала плечима вона. – Назад шляху немає.

Дівчині було не більше шістнадцяти. Приблизно у такому ж віці Неля теж робила свої перші кроки в моделінгу. На першій зйомці їй сказали, що вона не створена для цієї професії. Занадто затиснута і неприродна. Неля цілий вечір ридала, не виходячи зі своєї кімнати. Потім був її перший конкурс краси в Маямі, вона перемогла. Перші міжнародні зйомки і нескінченна робота над собою. Все-таки вона дочка двох видатних спортсменів. Їй заборонено було здаватися.

– Модель – це не тільки зовнішність, не тільки зріст, довжина ніг і осина талія, – довелося сказати їй саме цього вечора в експрес-інтерв'ю після показу. – Мені двадцять шість, я одинадцять років працюю моделлю, і мені є куди рости. Я все ще підглядаю собі нові пози в Інтернеті, експериментую з мімікою. Можу зізнатися чесно, що перед цим показом я хвилювалася. Хвилювання завжди присутнє перед будь-яким показом.

На ній був блискучий чорно-сірий топ і короткі обтислі шортики в тон. Даючи інтерв'ю, Неля спиною бачила погляди чоловіків, які пожирали її.

– Це вам, – сказав один із них, простягаючи букет троянд, щойно вимкнулася камера. – Можна вас запросити на вечерю?

– Не можна. – Неля навчилася сприймати подібні пропозиції з широкою іронічною посмішкою.

– Ви впевнені?

– Абсолютно. Сьогодні дуже багато справ.

– У такому разі, гарного вечора. Квіти ваші, – великодушно запевнив молодий чоловік, коли Неля вже відійшла від нього на два кроки.

– Чудовий вигляд маєш, як ніколи, – почула вона, проходячи повз чоловіка в білому костюмі та синьому метелику. Олег вимовив цю фразу красивою українською мовою.

Родом він був з України й у побуті говорив виключно українською мовою. Природно, це перше, що привернуло увагу Нелі. Рідна Україна.

Йому вона дозволила поцілувати себе в щічку, опустивши вниз його руку з мікрофоном.

– Не хвилюйся. Він вимкнений, – шепнув Олег, вдихаючи запах її волосся.

≈

– Цікаво, твій молодий чоловік знає, чим ти займаєшся? – запитав він. Щоправда, на ньому вже була спортивна чорна куртка і темні джинси. – Точніше, в якому вигляді.

– Знає, – лаконічно відповіла Неля, неспішним кроком ідучи поруч із ним мокрою вулицею Лондона.

– І що він про це думає?

– Гарне запитання. – Вона несподівано зупинилася, перегородивши йому шлях.

Олег обхопив її талію.

– На даному етапі мене це заводить. Не знаю, що буде далі, – чомусь важко зітхнув він, змінюючи свій грайливий тон на більш серйозний і розважливий. – Взагалі-то я можу бути шалено ревнивим.

Неля підняла погляд, щоб зустрітися з ним очима. Олег був значно вищим за неї, що не могло не тішити.