Розділ дванадцятий

Бус кольору хакі стрімко мчав шляхом. Водій іноді махав рукою зустрічним автомобілям, вітаючи друзів чи знайомих. На антені майоріла «колорадка», у салоні грало радіо «Шансон», від якого Ілону просто нудило.

Сепаратист час від часу кидав на попутниць жадібним поглядом, передчуваючи насолоду. Дівчата були розбитні, без комплексів – те, що треба захиснику молодої невизнаної ніким Вітчизни. Ілона перелякано поглядом скоса зирила на нього, лише Жанна, ніби нічого не трапилось, з цікавістю поглядала у вікно. Там тягнувся степ, мелькали яри, переліски, річечки.

– А что это за речка? – поцікавилась раптом.

– А! Луганка. Рыби совсем нет. Химией и электроудочками всю выбили.

– Эх! Я бы сейчас искупалась в ней.

– Ну, дык, можем организовать глубокий заплыв для русалок.

Сепар рішуче повернув кермо і бус з'їхав у поле. Жанна погляділа на Ілону і загадково підморгнула.

Бус проїхав півкілометра польовою дорогою, залишаючи позаду клуби куряви. Зупинились на мальовничому березі річки. Водій вимкнув двигун і відкинувся на спинку сидіння, хтиво розглядаючи дівчат.

– Ну вот, теперь можно и поплавать. Кто первый сделает со мной заплыв?

Дівчата перезирнулися, на обличчі Ілони спалахнула тривога.

– Да, наверное, что я. – недбало кинула Жанна. – Люблю я это дело.

Вона демонстративно потягнулася усим тілом, випʼячуючи груди, рішуче відчинила двері і вистрибнула з буса. Сепаратист з неприхованим захопленням спостерігав за нею, вражений її граційністю.

– Ух, какая! Сейчас поплаваем. Вот увидишь – тебе понравится. – Самовпевнено промовив, передчуваючи усі земні задоволення.

Жанна обійшла бус спереді, зупинилась біля дверей водія. Чолов'яга відчинив двері і поставив ліву ногу на землю. Дівчина раптом ухопилась руками за нижній край футболки і закатала її догори, демонструючи дядькові власні груди. Той від несподіванки просто завмер, осліпленний їхньою красою. Цієї миті виявилось досить: Жанна різко вдарила ногою у двері, почувся чоловічий крик. Дівчина знову ударила ногою у двері, від чого сепаратист заревів від болю і просто випав з авта. Ошелешенний, він ще намагався стати на ноги, проте Жанна йому не дозволила. Спочатку копнула його попід коліно, потім у черево і, нарешті, припечатал підошвою в обличчя. Чолов'яга впав навзнак, із розбитого носа хлюпнула кров. Почувся брудна лайка і стогін. Водій став навколішки і спробував підвестися. Проте дівчина з усих сил вдарила його ребром долоні по потилиці. Сепар упав і завмер. Крізь скло за усим цим широко розплющеними від жаху очима спостерігала Ілона. Жанна кілька разів стряхнула пʼятирнею і заходилась розминати зап'ясток, який добряче забила.

– Чего вылупилась? – Ревнула до подруги. – Давай скорее веревку. Свяжем этого бегемота. І кляп приготовь. Засунешь ему в пасть, чтобы не воняла.

Ілона вилізла з автобуса і простягнула подрузі линву, а сама заходилась скручувати затичку з якоїсь брудної промасленої ганчірки. Жанна швидко і хвацько зв'язала чоловіка, обплутавши його по руках та ногах, як це колись робили нінзя.

– Я чуть не умерла от страха. – Пробелькотіла Ілона. – Думала: он такой здоровый, что надо по голове дубиной бить.

– Женская красота – страшное оружие! – Жанна демонстративно поправила руками собі ліфчик. – Любого мужика сделает беспомощным.

Вона узяла в Ілони кляп і рішуче засунула його чоловікові глибоко у рота.

– Разве не об этом ты сегодня мечтал, дядя?

***

Робота просувалась швидко. Дівчата підняли бус на домкраті, зняли колесо і заходились відкручувати підвіску. Їхні руки були всі у мазуті, обличчя теж добре замазані. Неподалік чувся спів птахів та кумкання жаб.

– Не думала ніколи, що це така важка справа – крутити гайки. – Зізналась Ілона, налягаючи усім тілом на гайковий ключ.

– Ага! – Жанна криво усміхнулась. – Крутити кермо подарованого любчиком авта значно легше.

– Жа, тільки не починай. Якби він дізнався де саме я зараз і що роблю, то мав би напевно розрив мозку.

– А хіба у нього мозок є?

– Ти хочеш його образити чи мене?

Жанна зітхнула, відсунула подругу убік і заходилась самотужки відкручувати заіржавілі гайки, іноді лягаючи мало не до самої землі.

– А я так гадаю, що якщо чоловік, маючи родину, заводить собі ще й коханку, то мозку у нього точно нема. Якби Макс був моїм чоловіком, то я б йому одразу яйця відірвала. А потім тобі голову. За те, що сім’ю руйнуєш.

– Так, годі! Я не хочу те слухати. – Зойкнула Ілона. – Заздриш мені, чи що?

– Заздрю? Ти смішна. Я за одвічні цінності: родина, діти, кохання...

Зненацька почулося гарчання автомобіля і грюкіт дверей. А по інший бік бусу з’явилися дві пари ніг, взутих у черевики та військові берці. Побачивши їх, Ілона просто побіліла від жаху.