Подруги

Розділ п`ятий

Ранок Дзвінки почався інакше, і не на спортмайданчику, а у невеличкому кафе біля дому. Вона пила «Американо» і розмовляла з батьком по телефону, водночас розглядаючи на планшеті різновиди сучасного озброєння, порівнювала ціни, знайомилася з характеристиками.

– Тату, нам ніяк без вашої допомоги не обійтись. Конче потрібно.

– Я можу заколоти двох свиней – буде свіжина для солдат. Хоч завтра приїжджайте і забирайте. Картоплі можу дати. Тонну. Капусти кілограмів сто. Що ще треба? – Голос чоловіка був хрипкий, проте наскрізь просочений неприхованою любовью до доньки.

– Для армії потрібна зброя.

– То мені віддати вам свою мисливську рушницю і карабіна?

– Може, у вас є якісь зв’язки? – з надією поцікавилась дівчина.

– Доню, я фермер, а не депутат. Маю зв’язок лише з природою, і то обмежений. Бо не можу замовити погоду, яка потрібна. То що?

– Гаразд, візьмемо у вас свиней та овочі. Я зателефоную. – Пообіцяла Дзвінка.

– Файно! Як твоє навчання?

– Все добре. Заліки склала.

– А особисте життя?

– Йой! Краще не питайте.

– Окей! Щасти тобі, моя люба!

– Цілую вас!

Дзвенислава вимкнула смартфон і продовжила уважно розглядати види сучасного озброєння.