Розділ четвертий

Ранок для Жанни розпочався звично – з пробіжки. Вона була у спортивному костюмі, що облягав її гарне тіло, та кросівках. До плеча був пристебнутий чохол з айфоном. Дівчина впевнено бігла по колу шкільного стадіону, підтримуючи ритм дихання. Після другого кола перейшла до спортивних тренажерів: підтягувалась, віджималась, качала прес, робила розтяжку. Увесь цей час за нею з цікавістю спостерігало кілька чоловіків, котрі тренувалися неподалік. Ніхто з них не наважувався підійти першим і зав'язати знайомство, проте спортивне підтягнуте тіло дівиці викликало у чоловіків помітне зацікавлення та хвилювання.

Коли раптом пролунав телефонний дзвінок, Жанна навіть не подумала зупинитись. Просто вийняла із чохла айфон і приклала до вуха.

– Алло?

– Привіт, малявко! – почувся з трубки знайомий бадорий голос. – Побачив твою смску, тож вирішив набрати.

– Доброго ранку, Сергію Павловичу! А чому «малявка»? – щиро здивувалась дівчина. – Раніше ви мене «чемпіонкою» обзивали.

– Так то раніше. А зараз ти ледащо. Справжня лацюга, вибач за грубість. Маєш усі дані, щоби стати чемпіонкою, але лінуєшся займатися.

– Я не ледащо. – Запротестувала Жання. – Просто у мене справи.

– Не сміши мене! – Чоловічий голос та тому боці зв'язку вибухнув щирим реготом. – Ну, які можуть бути справи у твоєму ніжному віці?

– Сергію Павловичу, ви ж знаєте, що я нині займаюся доброчинністю. Мені зараз не до тренувань. Але форму я підтримую регулярно. От нині я на стадіоні – як завжди. Здійснила пробіжку, зараз займаюся розтяжкою, прес качаю.

– О! Тоді молодець! Мій респект. – Чоловік не приховував власного задоволення.

– Звільнюсь трохи, повирішую свої справи і повернусь до спортзалу. Обіцяю!

– Ловлю на слові. – Бадьоро озвався співбесідник. – Бо до чемпіонату залишилось півроку. Сама розумієш – час збігає.

– Я все розумію. Але... Якщо вже ви зателефонували, то може?..

– Що, Жанночко?

– Мені потрібна ваша допомога.

– Навіть так? Ну, то слухаю тебе уважно, чемпіонко.

Жанна умить припинила розминатися. Натомість відійшла убік і сіла на лавку. Її обличчя було вкрай серйозним.