Частина перша

Довга витоптана дорога проходила через великий пустир, зрідка виднілись самотні кущі які ще не встигли всохнути. Дорогою йшов одинокий мандрівник. Одягнений він був в плащ сірого кольору, час від часу він відблискував на сонці тепловідбивним покриттям, на голову був натягнутий капюшон, а ніс і рот щільно закриті коричневою хусткою. З під плаща виглядала чорна футболка і штани сіро-коричневого камуфляжного забарвлення. На його ліву руку була надягнута рукавиця темно зеленого кольору, а на правій така ж тільки кінці пальців на ній були зрізані. За спиною в нього висів дорожній рюкзак, а на правому плечі тримаючись на коричневому шкіряному ремені висіла подовгаста річ в довжину трохи більше одного метра, вона була щільно обмотана чорною ганчіркою. Розгледіти його лице було важко, з під капюшона стирчали пасма густого яскраво-жовтого волосся, виднілись великі змучені карі очі, а від середини лівої брови над правою і майже до виска тягнувся великий зарубцьований шрам. Замість взуття з під плаща виглядали дві металеві ступні, більш схожі на лапи якогось мутанта ніж на людські ноги. Ростом він був майже два метра, широкоплечий, атлетичної статури.  
Він йшов вже дуже довго,  минаючи горби і рівнини, повз низькі кущі і рідкорослі деревця. Він йшов через одноманітну сіро жовту пустелю, з її одноманітними пустими краєвидами і зрідка зустрічаючими напіврозваленими, засипаними піском і дрібним камінням містами. 
Минувши ще один пагорб його погляду постав гірський хребет, починався він далеко за одним краєм горизонту і йшов далеко за інший. До нього було близько шести кілометрів. Мандрівник тяжко зітхнув і продовжив свій похід, він направлявся до проходу між горами, це був єдиний прохід на найближчі десятки кілометрів, за ним знаходився Тертуас – третє по величині місто на всій Новій Європі і найбільша торгова точка. 
Пройшовши ще кілометрів п'ять недалеко попереду на дорозі він побачив тіло гуманоїда. Пришвидшившись він швидко дійшов до тіла, це був ящер визначити його расову приналежність було не важко, блідо-коричнева шкіра місцями покрита роговими лусками, витягнута овальна голова, малі видовжені очі, сильно приплюснутий ніс і пара вузьких ніздрів, майже повна відсутність волосся і маленькі скручені вуха. Він був худорлявим і не високим. Одягнений він був у зелені спортивні штани, таку ж куртку і сірі кросівки. По лобі стікала невелика крапля крові, яка вже почала запікатись на сонці. 
Мандрівник схилився над тілом і провірив пульс, гуманоїд був живим. Сівши на дорогу поряд з ящером він почав ритись в сумці, невдовзі в його руках з’явилась зелена металева коробка, він дістав з неї невелику пробірку, відкрив її,  в ній знаходилась зеленуватого кольору рідина з різким запахом, провів нею під носом непритомного, той закашляв, відкрив очі і прохрипів: 
– Води. 
Мандрівник заглянув в свою сумку і дістав з неї чорну коробку, велику металеву чашку та невеликий циліндр. З коробки він дістав маленький блакитний кубик і кинув його в чашку, відкрив циліндр і влив пару крапель рідини до кубика, в цей момент кубик почав танути швидко наповнюючи чашку рідиною блакитного відтінку. За кілька секунд півлітрова чашка до країв наповнилась рідиною. Він простягнув чашку гуманоїду, той взяв її і прийнявся жадібно пити. Дочекавшись доки він нап’ється мандрівник хриплуватим басом запитав: 
– Хто ти і що тут робиш? 
Ящер віддав чашку, схопився руками за голову і проговорив : 
– О Боже, що ж там сталось, – він піднявся на ноги. – Я маю туди йти. 
З цими словами він рвонув в сторону гір. 
– Стій! - крикнув мандрівник і різким рухом схопив його за руку. – Що там сталось? Розкажи нормально. 
Гуманоїд з приреченим виглядом сів на землю і почав розповідати: 
– Я Браян, сьогодні по обіді я і ще три моїх друга виїхали з Тертуасу,  але проїжджаючи через гори просто перед нами почався обвал, ми різко зупинились і в цей момент з гори швидко збігли два високих мутанта, вони підбігли до машини…  
– Зачекай, – перебив його мандрівник. – Розкажи по детальніше про мутантів.  
Браян задумливо сказав :  
– Я не сильно їх роздивлявся, можу сказати тільки що це були високі в три метра худорляві створіння з довгими кістлявими руками і трохи закороткими ногами, – сказавши це він зробив паузу.  
– Як давно це було? – продовжував він допит. Гуманоїд подивився в сторону сонця яке вже було досить низько над горизонтом і сказав: 
– Приблизно годину тому. 
– Тоді не можна зволікати, хтось ще може бути живий, – з цими словами мандрівник піднявся на ноги і швидким кроком направився в сторону гір. 
– Лишайся тут, там небезпечно, – сказав він бачачи як ящер направляється за ним. 
– Но… як? Ти сам підеш? – запитав Браян. 
– Та сам, лишайся тут, – повторив він. 
За п’ять хвилин мандрівник дійшов до гір. Сонце вже майже сховалось за горизонт. Попереду метрах в трьохстах дорога робила різкий поворот. За яким знаходився вузький прохід метрів п’ять в ширину завалений камінням. Перелізши через каміння він побачив перекинуту машину, це був старий джип зроблений по принципу до воєнних машин. Обійшовши його довкола він побачив сліди засохлої крові. Пішовши за слідом крові він вийшов до великої гори в якій на висоті метрів в п’ятнадцять знаходився вхід в печеру, підйом до неї був дуже крутим, де-не-де виднілись виступи за які можна було б схопитись, але відстань між ними була занадто велика для людини. Тим часом сонце вже повністю зайшло за горизонт і наступила непроглядна темнота. 
Мандрівник підходив до гори з печерою, його праве око світилось зеленим світлом. Підійшовши впритул до гори він зняв з плеча подовгастий предмет і почав розмотувати його, незабаром ганчірка повністю була знята і в його руках з’явилась чорна снайперська рушниця, це була досить велика вогнепальна зброя, схожа на довоєнні аналоги, але з більш новітніми модифікаторами. Він переключив запобіжник і перезарядив її. Його ступні з глухим металічним звуком розширились, а з низу виступили пари зубців. В цей момент з печери пролунав жіночий крик. 
Мандрівник стиснув рушницю в руках, і стрибнув на схил, зубці на ступнях з стуком врізались в камінь, відпихаючись від скель він в пару стрибків дістався до печери і зупинився на вході. В цей момент він зустрівся очима з великим мутантом що стояв всього в пів метрі від нього. Мандрівник з ходу вистрілив, але получивши удар з права відлетів в сторону і промахнувся, мутант підскочив до нього і замахнувся, але він ухилився і вдарив прикладом в груди монстру. Мутант відлетів, в цей момент на нього налетів інший мутант який ховався в дальньому куті печери, монстр перекинув чоловіка і накинувся на нього, але мандрівник витягнув металеві ноги перед собою і уперся монстру в живіт, підняв його над собою і викинув на двір. Піднявшись він получив сильний удар трохи вище правого ока і відлетів в середину печери. Його праве око погасло, опинившись в повній темноті він підняв рушницю і зробив пару пострілів в ту сторону де стояв мутант, почувши крик пораненого мутанта він продовжив стріляти доки монстр не перестав видавати звуки. 
Переконавшись що воно мертве він запхав руку в сумку і дістав невеликий подовгастий предмет, зігнув його і кинув на землю, печера залилась червоним світлом. Біля стіни напроти він побачив тіло монстра з багато численними кульовими ранами. Мандрівник підійшов до тіла копнув його, воно було мертве. В куті печери він побачив велику купу нещодавно обгризених кісток, до горла підступила нудота, напевно тільки зараз йому вдалось почути цей різкий запах гнилі і кишок. Відвернувшись в сторону він побачив силует другого мутант щойно увійшовшого в прохід і невеликий камінь летівший в нього. Зреагувати він не встиг, камінь попав йому в груди, пролунав глухий металічний звук, мандрівник випустивши свою зброю впав на землю і закашляв. Мутант швидко добіг до нього і наніс удар могутньою рукою але на цей раз він встиг зреагувати і ухилився. Вставши на ноги мандрівник лівою рукою ударив монстру в живіт. Мутант зігнувся і впав на коліна. Побачивши перед собою голову мутанта мандрівник схопив її двома руками і що є сили вдарив з коліна в голову, пролунав металічний брязкіт, хруст кісток, у всі сторони розлетілись краплі коричневої крові, освітлені червоним світлом вони здавались такими схожими на людські. Відкинувши тіло в сторону він підняв свою зброю і зробив три вистріли в область серця. 
Пройшовши дальше в печеру мандрівник побачив дівчину років двадцяти, вона сиділа в куті і тихо плакала понуривши голову, вона не звертала на нього ніякої уваги. На її нозі лежав великий камінь.  Підійшовши ближче він потряс її за плече, не дочекавшись від неї реакції мандрівник взявся за камінь і натужившись відхилив його, акуратно відсунувши її покалічену ногу він опустив камінь. Підійшовши до дівчини він взяв її на руки і поніс до виходу. 
З двору повіяв прохолодний нічний вітер. Злізши з гори мандрівник почув дивний шум, уважно роздивившись довкола він зрозумів, що вони оточені зграєю диких мутантів. 
– А от і падальники, - промовив він. 
Посадивши дівчину на землю мандрівник зняв з плеча зброю і вистрілив в повітря, монстри налякано відступили, один з них кинувся на нападника. Націливши зброю чоловік вистрілив, мутант різко зупинився і впав на землю, побачивши це інші мутанти поспішно втекли. Мандрівник підняв дівчину і направився до машини. Підійшовши туди він знову посадив її на землю, і з силою пихнув машину, похитнувшись вона з шумом впала на землю. Посадивши дівчину в машину, він закинув сумку і зброю на заднє сидіння і сів за руль. 
Такі машини заводились ключем, і на щастя ключ був присутній, мандрівник повернув його і машина видала голосний гул. Розвернувшись він почав здавати задню. Від’їхавши на сотню метрів він повернувся до дівчини і пристебнув її. Натиснувши педаль газу він почав розганятись, під’їжджаючи до завалу педаль вже повністю була вдавлена в підлогу, спідометр показував цифру вісімдесят. 
– Що за погань тут під капотом? - вилаявся мандрівник. 
Наїхавши на виступ біля завалу машина підстрибнула, пролетіла над завалом чуть не зачепившись, при приземленні їх сильно трусонуло, дівчина затихла, мандрівник подивився на неї, вона була непритомна. Він їхав туди де недавно залишив на дорозі Браяна. 
Побачивши машину ящер піднявся з землі і почав вдивлятися в світло фар.  Під’їхавши мандрівник сказав:  
– Залізай, їй потрібна термінова медична допомога. 
– Треба їхати до Пєлана, - проговорив Браян. 
– Сідай, - гаркнув мандрівник. 
Вони в’їхали в Пєлан.  Це було невелике поселення в п’ять сотень хат. Проїхавши по центральній вулиці вони під’їхали до великого двоповерхового будинку. Зупинивши навпроти входу мандрівник почав сигналити, через хвилину в вікні на першому поверсі загорілось світло, з дверей вийшла похилого віку жінка горської зовнішності.  
– Чого сигналиш посеред ночі? - крикнула вона. 
– В мене поранена, - відповів мандрівник. 
Вона зайшла в будинок, через пару хвилин з нього вибігли три міцних чоловіка з ношами. Перший з них взяв дівчину і поклав на ноші, вони швидко зайшли назад. 
Мандрівник припаркував машину і вони з Браяном зайшли в будинок. Зразу за входом знаходився коридор і сходи на другий поверх, біля входу стояв невеликий стіл за яким сиділа та сама жінка. Подивившись на них вона запитала:  
– Хто вас так? 
– Мутанти агресивні попались, - коротко відповів мандрівник. 
Виглядав він дійсно погано, на лобі вийшла велика гуля, по щоці стікали краплі крові, він постійно кашляв а нога при ходьбі видавала дивний металевий стукіт. Стара горка постукала в двері біля себе, хвилин через п’ять звідти вийшла заспана молода дівчина. Оцінивши ситуацію вона сказала: 
– Ти в плащі, заходи. 
Він не опираючись зайшов в кімнату. Це був звичай медпункт, з всім необхідним.  
– Роздягайся, - сказала вона монотонним заспаним голосом. 
Він зняв плащ і в невпевненості завмер. 
– До трусів, - промовила медсестра. 
Мандрівник тяжко зітхнув і продовжив роздягатись. Вже через хвилину він стояв в одних трусах. Зовнішність його була специфічна, на лиці був присутній великий шрам що починався біля мочки вуха,  тягнувся по лівій щоці і аж до бороди на якій вже виступила така ж яскрава як його волосся щетина. Майже вся його ліва рука була відсутня, на її місці був металевий протез, через всю грудну клітину проходив великий явно після операційний шрам, крім цього по всьому його тілі були присутні шрами поменше, ноги від середини стегна теж були відсутні, їх заміняли важкі, кострубаті бойові протези. 
Медсестра підійшла до мандрівника і легко постукала його по грудях, пролунало металеве відлуння, він закашлявся. 
– Фільтр повітря? - запитала вона. 
– Та, – відповів він.  
– То ти людина, – здивувалась жінка. – Я думала перевелись вже всі. 
– Як бачиш ні, - відповів чоловік. 
– Ноги, рука, легені, це все? - запитала медсестра.  
– Ні, ще око, - відповів мандрівник. 
– Праве? - запитала вона беручи з стола ліхтарик.  
– Та - коротко відповів він. 
Медсестра посвітила йому в око після чого сказала: 
– треба зробити повну діагностику. 
Коли він вийшов було вже далеко за північ, температура повітря вже опустилась майже до нуля. Мандрівник підійшов до машини і заліз на заднє сидіння, знайшовши щось похоже на покривало він закутався ним і поклав рюкзак під голову. До світанку залишалось близько семи годин. 
Мандрівник прокинувся з сходом сонця. 
– І як раніше люди висипались за сім годин? - позіхнувши сказав він.  
На Пєлан опустився ранішній туман. Мандрівник направився до озера що знаходилось поблизу центра поселення. Вмившись він вернувся до машини і почав замотувати рушницю в ганчірку. Закінчивши він закинув сумку і зброю за плечі і пішов в сторону виходу з поселення. Вже на виході він почув крик:  
– Ей ти, в плащі! 
Він розвернувся в пів оберта. По дорозі біг Браян. Приблизившись він заговорив:  
– Зачекай, ти так і не представився, ти «знищувач»?  
– Я? Знищувач? - навіть через натягнуту на лице хустку було видно як гірко він усміхнувся. – Може колись ним і був, але це в минулому. Ящер помовчав а тоді промовив:  
– Скажи хоч як тебе звати. 
Він подивився Браяну в очі і сказав:  
– Я Барт. 
Після цих слів він розвернувся і відправився в дорогу.