Подорож з Києва до Алмати. В сучасне і минуле
Післямова
Аеропорт Франкфурта знову вразив мене величезністю господарства і уявним хаосом. А Варшава – неймовірною кількістю українців на вулиці. Коли здається, що їх більше, ніж самих поляків. Мабуть, в Польщі українцю зараз не обов’язково намагатися говорити польською чи англійською, десь поблизу обов'язково знайдеться людина, що розмовляє українською мовою.
А потім був нічний автобус до Києва. На цей раз – дуже пристойний автобус. Багаж у пасажирів приймав водій, він приклеїв на мою валізку паперовий номерок, а другу його частину приліпив на мій паспорт. Валізку водій сам розмістив у багажнику. В автобусі був кулер із гарячою та холодною водою, разові стаканчики. Був туалет, але пасажири ним, схоже, не користалися. Природно, що був Wi-Fi.
Моє місце було на другому поверсі 
салону, воно (як і інші) було обладнане монітором, на якому для перегляду була доступна неабияка фільмотека. Але треба було мати власні провідні навушники. У мене такі були, і я подивився кілька фільмів. Подрімав. Перетин державного кордону був швидким та безпроблемним. Перекусив у кафе на АЗС вже на українській території. Потім були автовокзали Рівного та Житомира. І, нарешті, моя європейська столиця місто Київ.
Відредаговано: 14.07.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
