Розділ 9. Повертаючись додому, до Європи

З урахуванням різниці часу з Німеччиною у 4 годині, мене чекав довгий день, але почався він добре. Готель, в якому я жив, виявився цілком європейським. У тому числі, щодо порядку виселення мешканців - достатньо було просто здати ключ. Я виїжджав о першій ночі, але жодних проблем у зв’язку з цим не було. Більше того, молоді люди на решепшні готові були допомогти з трансфером в аеропорт і дали в дорогу воду.

По застосунку «Uber» я заздалегідь узнав вартость поїздки, яка складала 1350 тенге. І залишив на таксі 1400 тенге, решту місцевих грошей напередодні вечером витратив.

З поїздкою, щоправда, вийшла невелика складність. Викликаючи машину по застосунку, я поспішив і не вказав суму, за яку збирався їхати. І мені відразу почали приходити від водіїв таксі суттєво більш  дорожчі пропозиції. Це було і 2,5 тисяч тенге, і навіть 3 тисячі. Я ці пропозиції відхиляв, бо стільки казахстанських грошей у мене не було. Нарешті хвилин за п'ятнадцять на телефоні висвітилася сума в 1200 тенге. І машина виявилася цілком пристойною.

В аеропорт я приїхав якраз вчасно, щоб зайняти сидіння поблизу гейму, з якого мала відбуватися посадка в мій літак. Потім місця для сидіння закінчилися, і багато людей чекали, сидячи на валізах чи стоячи. У залі було багато жінок у хіджабах, які чекали на два рейси на Близький Схід, вони розміщувалися чи ходили великими групами. А ось до Європи цього ранку летів лише один літак.

Аеробус рейсу Алмати-Франкфурт злетів точно за розкладом, о 4:40 за місцевим часом. В Алмати була ще ніч, коли вид на місто зверху особливо гарний. Аеропорт тут знаходиться у межах міста, а вулиці Алмати не просто яскраво освітлені, на них багато червоних та синіх вогнів реклами та елементів вуличного дизайну.

Над нескінченною рівниною Казахстану ми летіли у напрямку руху сонця, і ранок наставав повільно. Спати не хотілося, і я згадував деякі з головних вражень від поїздки.

По-перше, Казахстан мені не здався країною бідною. В Алмати багато нещодавно збудованих та сучасного виду будівель. У тому числі – висотних. Не бракує об'єктів інфраструктури, багато навчальних закладів та закладів культури. І приватних, і державних. У комунальному господарстві непомітні особливі проблеми. Принаймні сміття на вулицях та в парках я не бачив. Добре працює громадський транспорт, навіть є нічні автобусні маршрути. Наприклад, автобус маршруту №3 курсує всю ніч від мікрорайону Орбіта-2 через центр міста до міжнародного аеропорту. З інтервалом менше години. Їм можна було доїхати як з аеропорту до мого готелю, так і з готелю до аеропорту. За 150 тенге, якщо платити готівкою. Або 80 тенге, якщо розраховуватися транспортною карткою, з використанням застосунку або через SMS.

Мешканці міста переважно добре одягнені, і я не бачив озлобленості в очах.

Втім, казахи, з якими довелося поспілкуватися, стверджували, що Казахстан – це країна з дуже низьким рівнем життя. Коли ж я заперечив, що по вигляду мешканців Алмати цього не скажеш, мене запевняли, що таке тільки в Алмати. А мешканці сіл, мовляв, живуть дуже бідно.

Звичайно, казахи краще знають, як живуть люди у їхній країні. Але мені відомо, що у рейтингу країн світу з ВВП на душу населення за ПКС, який підраховує Світовий банк, Казахстан займає 56 позицію. Випереджаючи, наприклад, Болгарію. Яка є країною ЄС. А якщо порівнювати за цим показником Казахстан та Україну, то у 2021 році у Казахстані ВВП за ПКС було 28600 доларів на людину, а в Україні (95-е місце в рейтингу) 14220 доларів. І це цілком об'єктивні дані, а не чиясь особиста думка чи оцінка.

Казахстан має величезний потенціал видобутку природних копалин. Сьогодні тут урану видобувають більше, ніж у будь-якій іншій країні. За запасами урану, хрому, свинцю та цинку Казахстан посідає друге місце серед держав світу. Третє по запасах марганцю, п'яте – міді, десяте – вугілля та залізняку. 11 місце у світі Казахстан посідає за розвіданими запасами нафти та газу. Країна з такими природними багатствами навряд чи може бути бідною.

Мій зворотній рейс Люфтганза обслуговували не стюардеси, а стюарди. І виходило це у них, на мій погляд, чудово. У зовнішньому вигляді стюарда, який обслуговував мій правий бік літака, було безліч чоловічої гідності і водночас скільки ж доброзичливості, готовності спілкуватися і допомагати. І робота стюардів, і сніданок, і напої під час цього рейсу - все було на висоті.

Сонце потроху наздоганяло наш літак, і на вулиці світало. Ілюмінатори були зашторені, це вимагали зробити стюарди ще перед злетом. Напевно, щоб пасажири могли спати. Але шторка на моєму вікні була трохи привідкрита, і денне світло почало в нього протікати. Я підвівся з місця і пройшов уздовж салону – розім'яти ноги.

Більшість людей, повз яких я проходив, мали монголоїдні риси обличчя. Це були казахи. Приблизно теж було і в Алматі - частка казахів в населені зараз переважає і в Алмати, і в Казахстані в цілому. І це, напевно, головне, що було досягиуто з часів здобуття незалежності. З огляду на історію країни.

У часи, коли почалася колонізація території Казахського ханства Російською імперією, за оцінками вчених тут проживали близько 2,5 млн. казахів. Припинення військових конфліктів, як зовнішніх, так і внутрішніх, позитивно позначилося на демографічній ситуації і до кінця ХІХ століття чисельність казахського населення збільшилася до 3,4 млн.

У ці ж роки відбувалося масове переселення до Казахстану селян з території Російської імперії. І вже на початку XX століття тут проживало півмільйона росіян та 100 тисяч українців. Нове населення займало під господарську діяльність території, які раніше були пасовищами - базою патріархальної економіки Казахстану, заснованої на випасі худоби.

Катастрофічні наслідки цього настали вже за радянських часів, у республіці почався голод. Від якого корінне населення почало вимирати. За період із 1925 по 1941 чисельність казахів у Казахстані скоротилася з 3,6 млн. до 2,4 млн.,  на 33%. Ще більші втрати були у національної меншини Казахстану – унгурів. Їх кількість скоротилася з 62 тис. чоловік до 38 тис., тобто на 63%.