Розділ 6. Про січневі 2021 року події свідчу

Мій шлях до площі Республіки розпочався зі станції метро «Абая». Метро в Алмати відносно невелике - одна лінія та 11 станцій. Але станції, мабуть, красивіші за київські. Принаймні більш самобутні й колоритні. Підлоги та стіни станцій прикрашені художньою мозаїкою та мозаїчними панно. На станції «Абая» це, зрозуміло, зображення Абая.

Дуже незвичні для українців і поїзди алматинського метро. Вони складаються не із ізольованих один від одного вагонів, як у Києві, а мають суцільний прохід. Яким можна пройти вздовж усього поїзда. Подібним я їздив у берлінському метро.

Проїзд в алматинському метро можна оплатити в касі готівкою або карткою. Але є окремі турнікети, на яких проїзд можна сплатити безконтактною банківською карткою, не звертаючись до каси. Вартість проїзду в метро в обох випадках становить 80 тенге.

Була неділя, близько 10-ї ранку, але площа Республіки виявилася практично порожньою. Лише біля Монументу Незалежності фотографувалася казахська родина з 2 дорослих та 2 дітей. А на протилежному боці кілька людей пересувалися між торговими точками. На площі було кілька груп поліцейських - їх  було більше, ніж відпочиваючих чи туристів.

Площа Республіки – це розширення вулиці Сатпаєва, автомобільний рух якою досить жвавий. А підземний перехід між північною та південною сторонами площі, вхід до якого є біля Монументу, виявився закритим. Поліцейський, до якого я звернувся з цього приводу, порадив перейти на інший бік площі по переходу на проспекті Назарбаєва. До нього було метрів 300, але мені хотілося ближче побачити сліди трагічних подій, які відбувалися на площі Республіки на початку січня 2022 року. І я його порадою скористався.

Проте слідів я майже не побачив. Тільки західний павільйон будівлі акімату, як і раніше, стояв без вікон, і в ньому йшли ремонтні роботи. Сам акімат тимчасово розташовувався (вже більше року) у старій своїй будівлі поблизу площі Астани.                              

За тим, що відбувалося 5 та 6 січня 2022 року на площі Республіки Алмати, я уважно спостерігав, коли ще був у Сєвєродонецьку.

Початок був схожим на типову «кольорову революцію» - з ранку 5 січня на площі Республіки почали збиратися численні протестувальники. Налаштовані вони були досить мирно та й гасла мали досить різні. Був робочий день і в приміщенні акімату працювали співробітники, охорону яких забезпечували беззбройні курсанти. Мітингувальники вимагали, щоб до них вийшов аким (призначений президентом голова міста), а той не виходив.

Потім на площу прибула велика та добре організована група молодих чоловіків, які почали підбурювати мітингувальників до штурму будівлі акімату. Ні поліції, ні внутрішніх військ на площі на той час не було, і співробітників акімату та курсантів встигли вивести з будівлі до того, як натовп увірвався до неї, пограбував і підпалив. Пожежники приїхати можливості не мали, і будівля вигоріла.

За 3 години протестувальники пішли на штурм резиденції президента. Не Акорди, яка знаходиться в Астані, а будівлі, що була розташована вище за будівлю акімату, на проспекті Назарбаєва (колишньої вулиці Фурманова). Її охороняв спецназ, який відкрив по людям вогонь на поразку. Але не дуже активно, і протестувальники будівлю захопили і спалили.

Комісія, яка згодом обстежила будівлю резиденції президента після пожежі, вирішила, що вона не підлягає відновленню. І на початок 2023 року її повністю розібрали. Тож я її не бачив. Але бачив меморіал «Тагзим» («Уклін»), присвячений жертвам подій січня 2022 року. Який встановлений в епіцентрі подій на сході від будівлі акімату. Саме звідси групи протестувальників йшли на штурм резиденції президента Казахстану.