Розділ 4. На перехресті вулиць Шевченка та Пушкіна

В Алматі чимало міських топонімів, пов'язаних з Україною. Окрім вулиць Українська, Дніпровська, Карпатська, Кримська та Донбаська, тут є вулиці, що мають назви українських міст: Дрогобицька, Запорізька, Київська, Львова, Маріупольська, Мелітопольська, Одеська, Полтавська, Сімферопольська, Сумська, Ужгородська, Харківська, Херсонська, Чернівецька, Чернігівська. А також вулиці Дніпропетровська та Краснодонська, хоча міст із такими назвами в Україні вже немає. Є тут вулиці Котовського, Кошового, Щорса, які раніше вважалися відомими українцями, і яких такими в Україні більше не вважають. Є в Алматі й вулиця імені Богдана Хмельницького.

Ще більше вулиць носять назви російських міст - називати вулиці назвами великих міст «братських республік» було звичайною практикою в СРСР.

Чотири вулиці Алмати, які раніше мали назви обласних центрів України, протягом двох останніх десятиліть були перейменовані: вулиця Київська стала вулицею Сийластик, Закарпатська – Ахматова, Кіровоградська – Даналицька, Рівненська – Кожабекова. Але це навряд чи було результатом кампанії «відкидання» України та будь-якої кампанії взагалі. Так, у місті було дві вулиці Київська, одну з яких перейменували. Кожабеков – відомий кіноактор, народний артист Казахстану, який мешкав на вулиці Рівненській. Не схоже, що у Казахстані самостверджувалися у незалежності шляхом перейменування вулиць, які у радянські часи називалися на честь міст інших республік СРСР.

З Києва я виїхав у понеділок о 6:15, літак із Франкфурта вилетів із затримкою на годину. Так що в готель в Алмати я оселився в середу близько 3-ї ранку за місцевим часом, який +3 до Київського. Тож не спав майже дві доби. День пішов на відпочинок та адаптацію. А ввечері була ділова вечеря в чайхані NAVAT на Макатаєва. Це досить пафосний заклад із національним колоритом.

Поки чекав на колег, запитав пароль Wi-Fi у офіціанта, казаха середніх років.

- Це рік народження Абая, - була

                         Чайхана NAVAT на Макатаєва

відповідь.

- Кожен житель Казахстану має знати цей рік.

– Але я не мешканець Казахстану, я іноземець.

- Тоді Ок. 1845, - повідомив він мені пароль.

Так я вперше почув ім'я Абая. І в першу свою екскурсію містом вирушив на площу його імені. Це своєрідний аналог київського Майдану – тут немає урядових будівель, але для місцевих мешканців та туристів - це серце «південної столиці». Тут завжди багатолюдно, а у 80-ті роки ХХ століття архітектурний ансамбль цієї площі вважався одним із найкрасивіших у СРСР.

У центрі площі знаходиться пам'ятник Абаю Кунанбаєву – поетові, просвітителю, основоположнику казахської писемної літератури. У Казахстані Абая цінують приблизно так само, як в Україні – Шевченко, у Росії – Пушкіна, у Польщі – Міцкевича. Усі четверо були поетами 19 століття. Це час, коли народжувалися поетичні генії? Чи час, коли національні еліти потребували таких геніїв?

Бронзовий пам'ятник Абаю на постаменті з червоного граніту було встановлено у 1960 році, до 115-річчя поета. Тоді ця площа ще не  називалася його ім'ям і взагалі не була площею, пам'ятник був встановлений на східному узбіччі проспекту Леніна. Це була околиця міста, будівель навколо пам'ятника не було.

Бронзовий Абай одягнений у чапан, який підтримує рукою. І з книгою в іншій руці. У постаті вгадується рух. Пам'ятник дивиться на захід. Можливо, в цьому є певний символ, оскільки Кунанбаєв підтримував розвиток відносин Казахстану з європейським світом. А можливо, це було суто архітектурне рішення - Абай дивиться вздовж однієї з головних магістралей південної столиці – проспекту Абая. Який й починається від площі на його ім’я.

У 1960 році ця вулиця називалася Аричною, по ній пролягав головний арик міста, по якому до житлових районів надходила вода з річки Мала Алматинка. В проспект Абая вулиця Арична була перейменована того ж 1960 року. Зараз проспект має цілком європейський вигляд. Може найбільш європейський серед інших вулиць Алмати. На ньому,  доречи, розташовані більшість станцій місцевого метро. У наступні роки навколо пам'ятника Абая було збудовано кілька будівель, які були і є визначними пам'ятками Алмати. Позаду пам'ятника розташована будівля Палацу Республіки, яка була зведена у 1970 році до 100-річчя народження Володимира  Леніна та спочатку називалася палац ім. Леніна. Перейменовано на Палац Республіки вона була у 1991 року. Особливістю цієї будівлі є єдина покрівля площею 10 тисяч кв. метрів,  що спирається на 8 залізобетонних опор. Покриття стін не доходить до покрівлі, через що виникає ілюзія, що покрівля висить у повітрі. Зал для глядачів тут