Примітки

Примітки

Повість уперше була оприлюднена на сторінках харківського журналу "Літературний ярмарок" як два окремих твори: "Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альцести у Слобожанську Швайцарію" (№ 1, 1928 р.; перша і друга книги), і "Неймовірні авантури дона Хозе Перейри у Херсонськім степу" (№ 8, 1929 р.). Поєднані однією композицією, ці два сюжети склали основну версію повісті, що була надрукована у книзі: "Подо-рож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію" (Харків, Пролетарій, 1930 р.; пролог, дві книги та епілог). У наступному виданні у книзі: "Опові-дання" (Харків, Рух, 1932 р.), — автор додає до "Подорожі…" третю книгу-розв’язку, (яка сюжетними лініями пов’язується з іншими тво-рами збірки, зокрема з "Оповіданнями слюсаря Шарабана", таким чином продовжуючи композиційний експеримент); а також "Після-слово".

Повість подається за виданнями 1930 і 1932 років.

Збережено лексичні, стилістичні та правописні (за незначними винятками) особливості авторського тексту. (Примітка верстальни-ка).

В деяких сучасних публікаціях епілог розташований між тре-тьою книгою та післясловом. В даній публікації він, як і у книжному виданні 1930 року, поміщений після другої книги.

Представлені нижче коментарі додані до даної інтернет-публікації 2017 року, крім однієї, позначеної як "Примітка автора", що належить до друкованої публікації.

Coelum, non animum mutant qui trans mare currunt. – Небо, а не душу змінюють ті, хто через море йде. (латин.) (Цитата з епістол Го-рація (1,11,27))

… only dull... ...deliberately attempted. – Переклад цієї англійської цитати автор помістив у "Післяслові".

(From an unpublished essay on "Landscape in the Litterature" by the Author. Quoted for the use of critics only). – (З неопублікованого есе автора за темою "Пейзаж в літературі". Цитується лише для викорис-тання критиками) (англ.).

... і він незабаром дістався б у відомий латвійський порт, що фі-гурує в стародавніх анекдотах на цю тему. – Певно натяк на ідіома-тичний вираз "їхати до Риги", що означає – блювати. Походить від схожості назви латвійського портового міста Риги зі словом "ригати".

... конкретний і рельєфний як меццо-тинто... – Меццо-тинто – старий ручний спосіб виготовлення гравірувальних форм на металі, призначених для глибокого друку; малюнок, видрукований за допо-могою такої форми.

... дурила нас блискучою рінню... – Рінь – крупний пісок, гравій, галька і т. ін.; берег або дно річки з крупного піску, гравію, гальки і т. ін.

... тремтить містична блискуча юга. – Юга – те саме, що імла.

... куркуль Довб зачепив рубля мотузом, зігнув його ще, так що здоровенний рубель застережливо рипнув, і замотав мотуза за на-лежні виступи на гарбі. – Рубель (тут) – довга жердина, яку кладуть зверху на віз із сіном, снопами й притягують за кінці вірьовкою так, щоб, придавивши, утримати вантаж.

... узяв зайця в тороки... – Тороки – ремені для прив’язування речей.

... конфіскував усю сметану і шомполку дядька Мусія. – Шомпо-лка – рушниця застарілої конструкції, що заряджається з дула за до-помогою шомпола. Персонажі на ім’я Мусій фігурують і в творах Майка Йогансена "Кінець Майкла Паркера" (у збірці "Оповідання про Майкла Паркера") і "Дядько Мусій і заєць" (у збірці "Джан та інші оповідання").

... будував машину, щоб летіти з Дунькою на Марс і приєднати-ся там до інженера Менні. – Інженер Менні – марсіянин, персонаж науково-фантастично-утопічного роману Олександра Олександрови-ча Богданова "Червона зірка", виданого вперше 1908 року, перевида-ного у 1918 та 1929 роках. У романі йдеться про подорож російського революціонера із марсіянськими розвідниками (що конспіративно перебували на Землі під виглядом землян, ховаючи справжній вигляд під масками людських облич) на Марс, де марсіяни побудували ко-мунізм.

... як прозора киновар. – Киновар (зазвичай – кіновар) – червона фарба, яку добувають із сірчистої ртуті.

... щоб їхати в Слобожанську Швайцарію... – Слобожанська Швейцарія – неофіційна назва місцевості південніше від Харкова, на-йменована так через красу краєвидів.

А в Харкові Дінець поганий! – Дінцем в повісті називається річка Сіверський Дінець (або Донець). Насправді Сіверський Дінець не протікає в Харкові. В Харкові є вузенькі річки Лопань, Харків та Уди. Уди уливаються у Сіверський Дінець, але відносно далеко від Харко-ва. Тож баба у Харкові вважала за Дінець іншу річку. Проте у серед-ньовіччі Уди називалися Дінцем, але тоді не було міста Харкова. Од-наче баба напевно не знала цього історичного факту.

... фотограф Довбня... – Напевно мається на увазі харківський фотограф Веніамін Михайлович Довбня, 1875 року народження (рік смерті невідомий). Представник українського дворянського роду. 30 листопада 1928 року був заарештований ОДПУ за антирадянську агі-тацію і засуджений до ув’язнення у концтаборі. Реабілітований по-смертно у 1996 році.

... бачив також Нову Баварію. – Нова Баварія – район у західній частині Харкова. Була відома насамперед броварнею, де виготовляло-ся пиво з тією ж назвою, та однойменною залізничною станцією.

... десь за Мжею. – Мжа – річка на Харківщині, у місті Змієві вливається у Сіверський Дінець.

... в Слобожанській Столиці... – Тобто у Харкові.

... степового тура, що так безрезультатно носив на своїх рогах князя Мономаха. – Київський князь Володимир Мономах у своєму "Повчанні", адресованому його дітям, розповідаючи зокрема про не-безпеки, що їх він пережив під час полювань, написав, що "тура мене два метали на рогах і з конем".

... лежала на бушприті. – Бушприт, або бугшприт – передня по-хила, горизонтальна щогла судна.

... це той самий Перебийніс... – Максим Перебийніс (або Криво-ніс, загинув 1648 року) – Черкаський полковник, герой Визвольної війни. У перші дні Визвольної війни пристав до Богдана Хмельниць-кого, зробився його найближчим другом і сподвижником. Брав участь як проводир Черкаського полку в усіх головних бойовищах з польсь-ко-шляхетським військом 1648 р. Деякі історики припускали, що він мав шотландське походження.